Вибухонебезпечна галузь

— Володимире Івановичу, за давніх радянських часів ринок у його побутовому, а не науковому значенні, вважався чимсь другорядним, другосортним. Що таке ринок сьогодні?

— Так сталося: те, що колись зневажливо називали базаром, в умовах розпаду планової економіки стало важливим соціально-економічним явищем у суспільстві: по- перше, багато споживачів від 50 до 70 відсотків, а подекуди й усі 90— 100 відсотків і промислових, і продовольчих товарів купують саме на ринках. Тому він став потужним соціальним стабілізатором, через який задовольняється більшість потреб населення, а з другого боку, він забезпечив робочими місцями тих людей, які в умовах економічного колапсу втратили роботу й взагалі всі засоби для існування. По-третє, ринок став вчителем економіки й для колишньої торгової сфери, й для виробництва — на ньому з’явилися товари такої якості й асортименту, які були недосяжні для радянської торгівлі та промисловості. До того ж саме на ринках зосереджена значна частина нашого малого й середнього бізнесу. Тому сьогодні до ринку слід ставитися зовсім інакше — вивчати тенденції та організовувати його роботу треба на науковому рівні. На жаль, чимало наших нинішніх управлінців цього ще не зрозуміли…

— Ринок, як і раніше, — цілковито стихійна сфера чи він має ознаки керованості? З другого боку: це добре чи погано?

— На мою думку, в ринковій сфері є речі, якими слід керувати, а є речі, щодо яких це неприпустимо. Наприклад, не можна втручатися в політику цін, самостійність підприємців, але можна й треба — в організацію ринків, їхнє розташування, санітарний стан тощо. Влада, якщо вже ринок став значною частиною економіки, повинна допомагати вдосконалити й розвивати цю сферу, щоб вона ставала все більш цивілізованою. Зовні докоряти урядовi за брак уваги до цієї сфери не можна. Регулярно комітети з торгівлі й захисту прав споживачів проводять наради, контролюють виконання Закону України «Про захист прав споживачів» і Правил торгівлі на ринках, виконання Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів», приймаються постанови Ради міністрів, Верховної Ради Криму, розроблено «Заходи щодо впорядкування й поліпшення роботи ринків у Автономній Республіці Крим». А в березні 2002 року ухвалено навіть «Концепцію вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів у Автономній Республіці Крим». На підставі цих документів у всіх містах і районах республіки ухвалено Програми розвитку ринків, при виконкомах створено міжвідомчі комісії. Але казуси, подібні до Алуштинського й інших — ринкові торговці та представники малого бізнесу останнім часом стали найактивнішими пікетниками! — проте, не рідкість... І це трапляється тому, що часто роль державних органів різного рангу та призначення зводиться до прискіпливих і малоцивілізованих перевірок. І це тоді, коли ринки потребують допомоги та сприяння. Виходить так, що, будучи стихійною народною ініціативою, ринки та малий бізнес розвиваються абсолютно на свій страх і ризик, а органи, які повинні їм допомагати й управляти їхнім розвитком, лише паразитують на народній ініціативі й намагаються отримати вигоду в таких масштабах, які загрожують самому існуванню цього бізнесу. З другого боку, органи влади на місцях іноді вважають за краще діяти лише методами заборони, не вникаючи в суть проблеми. Так було в Алушті: заборонили торгувати на пляжах, незважаючи на масштаби цього явища й можливості для усунення порушень. А коли люди прийшли в міськраду, щоб обговорити проблему й знайти варіанти її рішення, міського начальства навіть не виявилося на місці. Вийшло тільки гірше: й інцидент з перекриттям дороги виник, і міськраді на позачерговій сесії довелося скасувати своє непродумане рішення. Краще б одразу діяли розумно.

— Якими масштабами характеризується розвиток ринкової сфери в Криму?

— За даними виконкомів міських рад і райдержадміністрацій, в Автономній Республіці Крим сьогодні працює 243 ринки на 43,2 тисячі торгових місць. Минулого року їх було 267. І це не негативний, а позитивний результат: було ліквідовано непристосовані, стихійні, незаконно працюючі ринки. І побудовано нові, сучасні, великі. Тому кількість торгових місць на ринках не скоротилася, а збільшилася на 1,5 тисячі. У Криму 47 продовольчих і 29 непродовольчих ринків (зокрема 7 авторинків, 9 квіткових, ринки будматеріалів, радіоринок і книжковий ринок), а також 156 змішаних ринків. У містах Криму 158 ринків на 35,8 тисячi робочих місць, що становить 65 відсотків їхньої загальної кількості і 83 відсотки всіх торгових місць. За формами власності: 26,3% припадає на приватні ринки, їх 64, 28,8% — колективні — 70 ринків, 17,7% — ринки споживкооперації — 43 ринку, 27,2% — комунальні.

Будівництво та реконструкція ринків, як правило, проводиться за рахунок коштів власників ринків і з великими труднощами. Лише в Сімферополі за 2001 рік у будівництво та розвиток ринків вкладено близько 15 мільйонів гривень приватного капіталу. В Ялті знайшовся інвестор, готовий вкласти в ремонт фасаду Ялтинського центрального ринку близько 200 тисяч гривень. Ще 160 тисяч гривень буде витрачено на ремонт внутрішнього приміщення пасажу, де здійснюється торгівля м’ясом, птицею та виробами з них для курортників. Це радує…

— Які тенденції спостерігаються в розвитку ринків і малого бізнесу?

— Обсяг товарообігу на ринках постійно зростає. За минулий період 2002 року на ринках Криму населенню й відпочиваючим продано близько 34 тисяч тонн продуктів тваринництва та овочівництва, що на 3,7 відсотка більше за рівень минулого року. Збільшився продаж риби в 3 рази, м’ясопродуктів і птиці — в 1,7 разу, меду — в 1,4 разу, яєць, крупи, цукру, олії — в 1,2 разу, борошна й молока — в 1,1 разу… Бюджетні надходження від ринкової торгівлі лише за 5 місяців поточного року становили 18,2 мільйона гривень, зокрема 4,3 мільйона ринкового збору. Порівняно з таким же періодом минулого року ринковий збір збільшився на 17,5 відсотка…

Оскільки більшість малих підприємств, створених населенням, теж торговельні, й у тій чи іншій формі присутні на ринках, то доволі цікавою є статистика щодо малих підприємств. Тим більше, що й МП створюються та розвиваються також виключно на свій страх і ризик, не сподіваючись на допомогу держави. Як свідчить управління зі статистики Криму, 2001 року малі підприємства, що займаються оптовою й роздрібною торгівлею, реалізовували 77,1 відсотка всіх проданих на півострові зернових культур, 54,9 відсотка палива і ПММ, та 55 відсотків алкогольних напоїв. Частка малого бізнесу в торгівлі кондитерськими виробами та безалкогольними напоями на оптовому ринку Криму становить приблизно 16 — 17 відсотків, у торгівлі медикаментами — 45,5 відсотка, тютюновими виробами — 0,4 відсотка. Малі підприємства, що займаються оптовою й роздрібною торгівлею, 2001 року реалізовували продукції на 1,4 мільярда гривень, що становить 52,7 відсотка загального обсягу оптового товарообігу в Криму.

За даними управління статистики Криму, 2001 року функціонувало майже 11 тисяч малих підприємств, за останні три роки їхня кількість у середньому за рік збільшувалося на 22,2 відсотка. На 10 тисяч осіб населення республіки припадає 53 малих підприємства. У містах зосереджено 82 відсотки їхньої загальної кількості. 73 відсотки МП функціонують у сфері послуг, що зумовлено швидкою окупністю вкладених грошей без вагомих витрат. Малим бізнесом охоплено 75,6 тисячі людей, що становить 13,2 відсотка загальної кількості задіяних у всіх сферах економічної діяльності. Частка виробленої продукції, виконаних робіт і наданих малим бізнесом послуг 2001 року в економіці республіки порівняно з 2000 роком становила 12,6 відсотка, і в цілому МП вироблено продукції і надано послуг на 948,5 мільйонів гривень.

— Яка проблема є найбільшим гальмом у розвитку ринків і малого бізнесу, пов’язаного з ними?

— Мабуть, тут немає дрібниць, однак найбільше стримує перспективу практика зволікання з наданням землі під ринки. Найчастіше у нас все робиться задом наперед: спочатку стихійно виникає ринок, а потім з великим чи малим успіхом і скандалом його намагаються узаконити. Постає питання про виділення землі, і її або взагалі не надають, або ж надають на короткі терміни — на один рік, приміром. З 12 ринків Джанкойського району документи на землю має лише 1 ринок, у Сакському районі з 14 ринків офіційно оформлено лише 2. Згідно з даними відділу природоохоронного законодавства Кримської прокуратури в Сімферополі з 40 ринків лише 11 введено в експлуатацію відповідно до вимог законів щодо надання землі…

Звачайно ж, у «безземельний» ринок ніяких інвестицій не буде — поставлять пристосовані столи й просто «базаритимуть». Не можна від такого ринку чекати ні справжньої віддачі, ні якості торгівлі. Ми вважаємо, що власті повинні надавати землю під ринки на термін не менше ніж 10 років. Тоді його власники піклуватимуться про розвиток інфраструктури, підвищуватимуть культуру обслуговування, перетворюватимуть ринок на торговельно- сервісний центр…

— Що робиться в Криму для поліпшення управління ринками?

— Для регулювання підприємництва Верховна Рада Криму вперше спеціально створила у своєму складі постійну комісію з питань зовнішньоекономічних зв’язків, торгівлі та підприємництва. Але я вважаю, що цього механізму все одно не достатньо для управління ринковою стихією. Необхідна державна структура, можливо, урядовий орган, який допомагав би малому підприємництву і захищав би його, умів з ним працювати, а не лише перевіряти й притісняти. Наприклад, нині причиною більшості негараздів на ринках і в підприємництві є недосконалі Правила торгівлі, затверджені Кабінетом міністрів без узгодження з підприємницькими структурами. Великий крок уперед в тому, що ринок визнано підприємством. Однак правила неправомірно встановили параметри торгового місця — 1 метр прилавка та 2 квадратнi метри території, — створивши таким чином необгрунтовану «годівницю» для тисяч перевіряючих. По-перше, цього місця для організації торгівлі недостатньо — на двох квадратних метрах часто неможливо розмістити запас товару й інші атрибути, по- друге, правила, таким чином, збільшили обсяг стихійної торгівлі. Гадаю, що Президент і Верховна Рада підтримають пропозицію ДПАУ й Комітету з регуляторної політики доручити розробити Правила торгівлі на ринках місцевим органам влади, й тоді ми зможемо зробити дійсно корисний документ.

Крім того, нам як повітря потрібен узагальнюючий документ — Положення або навіть Закон про ринки, який регламентував би всі відносини малого бізнесу та місцевої влади. Такий важливий і масштабний сектор економіки, безумовно, вже заслуговує на окремий закон.

Згідно з положенням, якщо ринок не зареєстрований, його не перевіряють. Тому трапляються випадки, коли навіть за звітами в містах минулого року було 12 ринків, а сьогодні — лише один. Але ж торгівля з того часу не поменшала, а навіть збільшилася, просто 11 ринків стали нелегальними. А це призводить до того, що міста втрачають не лише якість обслуговування, а й значні надходження до бюджету. Наприклад, за даними податківців, річні втрати надходжень до місцевого бюджету ринкового збору через стихійну торгівлю становлять: у Феодосії — 7,5 тисячi гривень, у Джанкої та Джанкойському районі — 10,6, у Бахчисарайському районі — 96,0 тисяч гривень, загалом у Криму — мільйони…

Ринком управляти набагато складніше, ніж фабрикою чи заводом. Сьогодні це найважча й найнебезпечніша галузь економіки. І навіть за 11 років самостійності наша країна цьому ще не навчилася. І якщо не вчитиметься й надалі — ще більше буде «ринкових бунтів«…