Виліковний і... керований

Туберкульоз продовжує залишатися серйозною проблемою та викликом для громадського здоров’я в усьому світі. Такі фактори, як висока захворюваність у багатьох країнах світу, поява нових форм захворювання, висока розповсюдженість туберкульозу із множинною лікарською стійкістю, ураження зростаючого числа ВІЛ-інфікованих людей та значного за чисельністю контингенту в місцях позбавлення волі, а також підвищення мобільності населення, сприяли тому, що проблема туберкульозу набула масштабів надзвичайної ситуації в тому числі в Європейському регіоні, що вимагає розробки та впровадження ефективних заходів протидії як на рівні систем охорони здоров’я, в суспільстві в цілому, підвищення відповідальності кожного громадянина за своє здоров’я.

Президент України В.Ф. Янукович проголосив нові соціальні ініціативи для зміцнення розвитку людського потенціалу держави та подолання соціально обумовлених хвороб, які є реальною загрозою для суспільства в контексті не лише епідеміологічного благополуччя, але й цілком вимірюваних значних економічних втрат внаслідок ураження переважно населення працездатного віку.

У 2000 році на Саміті Тисячоліття світові лідери прийняли Декларацію тисячоліття ООН, в якій представлені вісім цілей. В рамках досягнення шостої цілі «Боротьба з ВІЛ/СНІДом, малярією та іншими захворюваннями» ВООЗ визначила мету щодо значного зниження тягаря туберкульозу в світі до 2015 року. У Доповіді ВООЗ про глобальну боротьбу з туберкульозом за 2011 рік, зазначено, що ця мета вже досягнута, хоча глобальна загроза епідемії туберкульозу все ще залишається високою.

Так, в 2011 році у світі зареєстровано близько 8,7 мільйонів випадків туберкульозу (в тому числі 13% — з поєднаною ВІЛ-інфекцією) та 1,4 мільйона випадків смерті від ТБ (майже 1 мільйон випадків смерті серед ВІЛ-негативних та 430 000 випадків серед ВІЛ-позитивних осіб).

Туберкульоз поширений у всьому світі. У 2011 році найбільше число нових випадків туберкульозу було діагностовано в Азії, що склало 60% нових глобальних випадків. Проте найбільша частка нових випадків по відношенню до чисельності населення — понад 260 випадків на 100 000 населення — була зареєстрована в Африці на південь від Сахари.

Не дивлячись на те, що туберкульоз є одним з найдавніших відомих людству інфекційних захворювань, його подолання і на сьогодні залишається проблемою для систем охорони здоров’я та потребує значних матеріальних та людських ресурсів.

Офіційно епідемію туберкульозу в Україні Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила у 1995 р. Свого «піку» захворюваність на ТБ досягла у нашій країні у 2005 р., коли показник збільшився втричі у порівнянні з до епідемічним періодом (майже до 100 випадків на 100 тис. нас.).

Запровадження державної закупівлі протитуберкульозних препаратів, а також реалізація послідовно двох «Загальнодержавних програм протидії захворюванню на туберкульоз», дозволили призупинили подальше поширення епідемії в Україні та майже на чверть знизити показник захворюваності, у порівнянні з найгіршим 2005 роком (графік). В Україні, за оцінками ВООЗ, досягнуто певних успіхів, що дозволило зупинити епідемію туберкульозу в Україні. У представленій у 2012 доповіді щодо глобальної боротьби з туберкульозом Україна вже не відноситься до 22 країн з найбільшим тягарем захворювання.

Серед країн колишнього СРСР, нижчу ніж в Україні захворюваність на туберкульоз мають лише 3 країни Балтії. Вища ніж в Україні захворюваність на туберкульоз зареєстрована у Білорусі (на 3%), значно вища — у Росії (на 42%) та Казахстані (у 2 рази), а також у Молдові (у 2,5 рази). З метою досягнення цілей тисячоліття в Україні запроваджуються сучасні рекомендовані ВООЗ підходи щодо організації боротьби з туберкульозом, які базуються на даних доказової медицини та успішному досвіті інших країн.

В Україні створена ефективна модель надання допомоги хворим на туберкульоз із залученням всієї мережі закладів охорони здоров’я для забезпечення рівного доступу до медичної допомоги всім, хто її потребує.

На рівні закладів первинної ланки здійснюється первинне виявлення за зверненням хворих з підозрою на туберкульоз з їх подальшим скеруванням до спеціалізованих протитуберкульозних закладів; проведення обов’язкових щорічних обстежень на туберкульоз у групах населення, визначених законодавством та нормативними актами МОЗ України в якості груп «медичного», «соціального» та «професійного» ризику, а також проведення обов’язкових щорічних оглядів на туберкульоз серед дітей 0—17 років. З метою забезпечення доступності медичної допомоги хворим на туберкульоз на рівні закладів первинного рівня медико-санітарної допомоги організовуються кабінети лікування хворих, де ліки приймаються під безпосереднім контролем медичного або соціального працівника.

Одним із найважливіших заходів контролю за туберкульозом є рання діагностика, ізолювання джерела збудника (госпіталізація хворого) та ефективне лікування, яке має епідеміологічне значення, оскільки запобігає формуванню резервуара інфекції та поширенню нових випадків захворювання.

Донедавна для виявлення збудника туберкульозу застосовувалися старі та повільні методи лабораторної діагностики. Підтвердження діагнозу «туберкульоз» хворому та лікареві доводилося чекати протягом 8—10 тижнів. Проте завдяки реалізації послідовної політики держави щодо покращення стану лабораторної діагностики туберкульозу у всіх регіонах України були закуплені та використовуються прискорені методи культуральних досліджень (апарати ВАСТЕК), потенційними перевагами яких є швидший ріст мікобактерії і, як наслідок — більш раннє отримання даних про медикаментозну чутливість (протягом 4—6 тижнів), а також вища чутливість методу. З метою забезпечення безперервної роботи апаратів ВАСТЕК, закупівля витратних матеріалів проводиться централізовано за рахунок держави.

Завдяки підтримці міжнародного Глобального Фонду по боротьбі із СНІДом, туберкульозом та малярією, в рамках виконання програми гранту 9 раунду та Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» в Україні закуплено 11 приладів для впровадження нових методів прискореної молекулярно-генетичної діагностики туберкульозу. Завдяки їх використанню у лікарів з’явилася можливість протягом 100 хвилин зробити висновок не лише щодо наявності туберкульозу, а й запідозрити його найбільш небезпечну мультирезистентну форму (стійкої до головних протитуберкульозних препаратів), яка у разі раннього виявлення є виліковною. Протягом наступних двох років такі прилади будуть встановлені у всіх регіонах Україні.

У 2012 р. Міністерством охорони здоров’я України були оновлені на принципах доказової медицини та кращих міжнародних практик національні стандарти діагностики та лікування туберкульозу, які сьогодні повністю відповідають загальноприйнятим міжнародним стандартам.

Справжнім проривом у боротьбі з туберкульозом в усьому світі стала поява у 40—50-х та 70-х роках минулого сторіччя ефективних антибіотиків для лікування туберкульозу. Вдалося досягти безпрецедентного зниження показників захворюваності на туберкульоз в усіх європейських країнах.

Окремі наукові оптимісти вже готувалися святкувати перемогу над туберкульозом, але вона так і не було досягнута у жодній країні нашого регіону. Одна з причин — поступове «звикання» мікобактерій до колись ефективних антибіотиків як наслідок їх масивного, тривалого та неупорядкованого застосування. Тобто сформувалася та стала поступово поширюватися так звана хіміорезистентність (стійкість мікобактерії туберкульозу до протитуберкульозних препаратів). На жаль, перелік ефективних щодо туберкульозу антибіотиків до сьогодні практично не змінився та залишається досить обмеженим. За підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у світі постійно проводяться наукові пошуки та клінічні випробування нових препаратів, але поки що жодний з них не виявився більш ефективним, ніж перші протитуберкульозні антибіотики.

Після затвердження у 2005 році адаптованої стратегії DOTS (Directly observed treatment strategy — лікування під безпосереднім контролем) як основної стратегії подолання туберкульозу, Україна докладає максимум зусиль для забезпечення успішної реалізації протитуберкульозних заходів, залучаючи за підтримки ВООЗ кращих експертів та фінансову допомогу міжнародних донорів. Потужну фінансову підтримку Програмі на національному рівні та в окремих регіонах надає Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України».

Для оцінки ефективності програми протидії туберкульозу, Україна використовує індикатори ВООЗ.

В Україні традиційно організація лікування хворих на туберкульоз орієнтована на стаціонарне лікування. Протитуберкульозна служба в Україні представлена протитуберкульозними диспансерами, туберкульозними лікарнями для дорослих та для дітей, а також фтизіатричними кабінетами в закладах, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу.

В 2012 році в Україні у 105 протитуберкульозних диспансерах, та 39 туберкульозних лікарнях для дорослих та 3 туберкульозних лікарнях для дітей працювало 22722 ліжок. У лікувально-профілактичних закладах системи Міністерства охорони здоров’я працює 2714 лікарів-фтизіатрів.

Матеріально-технічний стан протитуберкульозних закладів потребує значного покращення. Відповідно до затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України «Стандарту інфекційного контролю туберкульозу», у всіх протитуберкульозних закладах та їх підрозділах на підставі оцінки ризику передачі туберкульозу, проводиться перепланування з метою розподілу на зони високого, середнього та низького ризику. За умов адекватного впровадження необхідних адміністративних заходів визначається обмежена кількість пріоритетних підрозділів (приміщень) високого ризику, в яких необхідно застосування технічно складних інженерних заходів інфекційного контролю. Рішення про можливість проектування та монтаж інженерних систем інфекційного контролю з метою запобігання інфікування персоналу приймається регіональними органами охорони здоров’я виключно з урахуванням можливостей їх гарантованого фінансування, довгострокового кваліфікованого обслуговування та необхідності забезпечення комфортних умов перебування персоналу, пацієнтів та відвідувачів.

За дорученням Міністерства охорони здоров’я України, національним науково-дослідним Інститутом фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського наразі вивчаються форми та науково обѓрунтовані шляхи раціональної оптимізації мережі та ліжкового фонду спеціалізованих протитуберкульозних закладів, у т.ч. санаторіїв, які існують ще з радянських часів та давно очікують приведення у відповідність до сучасних принципів реабілітації та потреб суспільства.

Багато спільних зусиль докладають МОЗ України та Державна пенітенціарна служба України для забезпечення контролю над туберкульозом в закладах виконання покарань. Пенітенціарна служба має власну лабораторну мережу та 10 туберкульозних лікарень, із загальним ліжковим фондом 5 тис. ліжок. Для забезпечення наступності спостереження та безперервності лікування хворих на туберкульоз, що звільняються з закладів пенітенціарної служби, видано спільний наказ від 28.03.2012 року № 478/5/180/375/212/

258 «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».

На діагностику та лікування хворих на туберкульоз з Державного бюджету України щорічно виділяється до 150—170 млн. грн.

Проте динаміка показників захворюваності на туберкульоз в різних регіонах країни є різною. У Волинській. Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Харківській, Херсонській областях за останні роки захворюваність зменшилася більш ніж на 20%, що повністю узгоджується з міжнародними стандартами якості. У, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Сумській, Чернівецькій областях захворюваність практично не змінилася, а у Одеській та Полтавській областях — навіть зросла. Будемо запроваджувати диференційований підхід для оцінки ефективності протитуберкульозних заходів на регіональному рівні та покращувати систему управління обласних протитуберкульозних програм. Досвід третини областей України свідчить, що цілком можливо активно впливати на захворюваність туберкульозом та планомірно покращувати епідситуацію, навіть за складних соціально-економічних умов.

В Україні затверджена Загальнодержавна цільова соціальна програма

протидії захворюванню на туберкульоз на 2012—2016 роки, метою якої є поліпшення епідемічної ситуації — зменшення кількості хворих на туберкульоз, зниження рівня захворюваності та смертності а також випадків поєднаної інфекції (туберкульоз/ВІЛ-інфекція), темпів поширення мультирезистентного туберкульозу шляхом реалізації державної політики, що ґрунтується на принципах забезпечення загального та рівного доступу населення до високоякісних послуг з профілактики, діагностики і лікування туберкульозу.

Суттєвим фактором впливу на поширення та ефективне лікування випадків туберкульозу є державні закупівлі протитуберкульозних препаратів. Прозоре визначення реальної потреби в ліках для кожної області дозволило забезпечити не тільки рівний доступ хворих на туберкульоз в усіх регіонах України до засобів з діагностики та лікування, а й безперебійність та повну відповідність міжнародним стандартам схем лікування у 95% хворих. Завдяки раціональному використанню бюджетних ресурсів у 2012 році вдалося досягти економії біля третини коштів, які були додатково залучені для закупівлі протитуберкульозних препаратів, що дозволило забезпечити свєчасне охоплення лікуванням більшого числа хворих на вперше виявлений туберкульоз.

Нагальна потреба покращення епідеміологічного стану щодо захворювання на туберкульоз вимагає зміни підходів в управлінні Національної протитуберкульозної програми та посилення системи моніторингу та оцінки програмних заходів відповідно до міжнародних принципів.

Протягом 2012 року Міністерством охорони здоров’я разом з агенціями ООН в Україні було проаналізовано досвід організації державного управління у сфері профілактики та протидії захворюванню на туберкульоз на попередніх етапах та визначено необхідність посилення державного лідерства у сфері впровадження міжнародної технічної допомоги та грантів, спрямованих на подолання соціально небезпечних хвороб. Найбільшим донором для України у цій сфері вже 10 років є Глобальний фонд боротьби з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом та малярією,створений рішенням Генеральної асамблеї ООН у 2001 році. Результатом моїх зустрічей та переговорів з керівництвом Глобального фонду у вересні 2012 року стало досягнення домовленостей про посилення співпраці у напрямку забезпечення сталості програм протидії соціально небезпечним хворобам в Україні.

З метою посилення контролю за соціально небезпечними хворобами в тому числі туберкульозом в Україні та для забезпеченні державного лідерства в реалізації міжнародних донорських грантів, у 2012 році Міністерством охорони здоров’я створено Державну установу «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України».

Сьогодні основними завданням діяльності Центру контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України вважає забезпечення координації впровадження програмних заходів з профілактики, виявлення, лікування та контролю за туберкульозом та ВІЛ-інфекцією.

В Україні створені усі передумови для того, щоб консолідованими зусиллями досягти головної мети — забезпечити надійний контроль за туберкульозом, який є не тільки виліковним, а й таким, що може бути цілком керованим. Кожний громадянин України повинен знати: в Україні створена система контролю за туберкульозом, яка дозволяє всім хворим на туберкульоз своєчасно встановити діагноз та забезпечити лікування, відповідно до сучасних міжнародних стандартів.

Проте треба усвідомлювати, що викорінення туберкульозу не є суто питанням відповідальності та зміцнення потенціалу протитуберкульозної служби. Для подолання цієї недуги мають об’єднуватися зусилля первинної ланки медичної допомоги, фтизіатричної служби та суспільства в цілому. Надзвичайно актуальною сьогодні є потреба у розробці національної політики щодо формування у населення відповідального відношення до власного здоров’я як найвищої особистої та суспільної цінності. Не лише підвищення поінформованості населення щодо можливості та доступності своєчасного консультування та діагностики соціально-небезпечних хвороб, але й активне, починаючи з дитинства, формування навичок здорового способу життя та відповідальної й безпечної поведінки, як базової складової виховання духовно та фізично здорової особистості — громадянина України є запорукою успіху на шляху до розбудови здорового майбутнього нашої нації.

Напередодні 24 березня хочу нагадати, що щорічно цього дня за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я відзначається міжнародний День боротьби з туберкульозом. Всесвітній день боротьби із туберкульозом — це можливість підвищити обізнаність про тягар туберкульозу у всьому світі і про ситуацію в області профілактики туберкульозу і боротьби з ним.

2013 рік — це другий рік дворічної кампанії Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, проведеної під гаслом «Зупиніть туберкульоз поки я живий».

У цей день люди, які страждають від туберкульозу, і спільноти, в яких вони живуть, організації громадянського суспільства, провайдери медичної допомоги та інші партнери отримують можливості для обговорення та планування майбутньої співпраці з метою виконання обіцянки зупинити туберкульоз протягом нашого життя.

Приєднуйтеся!