Вишиванка для похресника... з передової

Влітку Інтернет облетіла фотографія, на якій боєць у камуфляжі сидить за мішками з піском і…вишиває. На колінах в нього гранатомет. А нещодавно з’явилася ще одна світлина. На ній – сніг, ящики з-під боєприпасів, зброя і цей же боєць. І знову з вишивкою. «День» розшукав героя світлин. Ним виявився 42-річний Руслан Ружило – доброволець, який служить на сході у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади ще з липня. Вдома, в Івано-Франківську, на нього чекає дружина і троє дітей. «Я почав вишивати ще після школи. Мене на цю справу надихнула мама… Ще до призову пообіцяв 15-річному похреснику вишиванку. А тут почалися військові дії, то взяв з собою, бо мусив виконати обіцянку Коли є хвилинка тиші, без обстрілів, я вишиваю. Але це вже друга вишивка, бо перша згоріла в автобусі після мінометного обстрілу біля Амвросіївки. Це був якраз початок російського вторгнення. Коли я вперше дістав вишивку тут, мої побратими були трохи в шоці (сміється), але вже звикли. Вони казали: війна скінчиться, як тільки я довишиваю. Довишивав. Чекаємо. У нас тут багато неодружених хлопців, може, думаю, рушники їм весільні почати вишивати (сміється).
Говорить, всі хлопці знають, за що воюють, тому перемога буде за нами. Вдома Руслан Ружило – підполковник міліції на пенсії – у вільний час вишиває нитками портери друзів і бісером – ікони. Вишив портрет дружини.