Як криза вплине на студентство

Наразі вищу освіту здобуває близько 2,7 мільйона студентів, з них близько 400 тисяч завершить навчання цього літа. Першочергова проблема для випускників — робота. Майже кожен другий з них сумнівається, чи вдасться йому її знайти, та ще й за фахом. Про це свідчать дані загальнонаціонального опитування «Становище студентської молоді України», проведеного в грудні 2008 року Українським інститутом соціальних досліджень імені О.Яременка на замовлення Державного інституту розвитку сім’ї та молоді (опитано понад п’ять тисяч студентів). Про настрої випускників та про те, як вони збираються діяти в сучасних умовах, розповіла кандидат соціологічних наук, голова правління Українського інституту соціальних досліджень ім. О.Яременка, завідувач відділом моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій Інституту економіки та прогнозування НАН України Ольга БАЛАКІРЄВА.

— Ольго Миколаївно, який баланс між тим, що нині пропонує вища школа, й запитом на ринку праці?

— В Україні структура фахівців, яких готує вища школа, та структура вакансій на ринку праці не співпадають. Проблема скоріше не в профілі підготовки, а в її якості. Під час співбесіди з молодим фахівцем роботодавець завжди запитує про наявність досвіду практичної роботи. Сьогодні студенти добре це розуміють. Якщо порівняти ситуацію на ринку праці два-чотири роки тому із сьогоднішньою, помітно зріс попит на інженерів, технологів, програмістів, фахівців інформаційних технологій. У найближчі два-п’ять роки зменшиться попит на економістів, фінансистів та юристів. Якщо держава обере інноваційний шлях розвитку, практично на всі спеціальності збережеться попит, але при цьому фахівці повинні мати інтелектуальний потенціал та креативне мислення. Якщо буде орієнтація на розвиток малого та середнього бізнесу, то потрібні будуть навички економіста, менеджера, юриста. Цю ситуацію усвідомлюють студенти. При цьому три чверті випускників задоволені тією спеціальністю, яку вони обрали. Це досить високий показник, бо на початку 90-х років цим була незадоволена половина студентства. Серед мотивів, чому обрали ту чи іншу спеціальність, на першому місці — можливість майбутнього працевлаштування (40%), бажання мати високу професійну кваліфікацію (32%), можливість професійного росту (25%) і заняття творчою діяльністю (22%). Загалом студентство задоволене рівнем освіти, яку вони здобувають. Хоча є 15%, яким здається, що освіта не відповідає сучасним вимогам, і що вона не дозволить їм бути конкурентноспроможними.

— Чи багато студентів хоче здобувати другу вищу освіту?

— Як показало опитування, досить високий показник тих, хто вже набуває, окрім основної спеціальності, додаткову. Так, 7% навчаються на курсах, у інших навчальних закладах або на інших факультетах свого ж ВНЗ, хоча хотіли б це робити 57%. Тож студенти усвідомлюють користь від цього, але у 30% випускників немає для цього коштів, ще 30% скаржаться на велику завантаженість, незначна частина вказує на особисті проблеми, або заклад, де б хотіли навчатися, знаходиться в іншому місті. Серед спеціальностей, яку б хотіли отримати у найближчому майбутньому — економіка, комерція, підприємництво (26%), високий попит має юридична освіта (20%), гуманітарні науки (9%), менший запит на математику (4%) та медицину (5%). Досить популярним серед студентства (20%) є вивчення іноземної мови поза межами навчальної програми — за допомогою посібників, курсів тощо. А вважають за необхідне вивчати іноземну мову 85%. Вони мотивують — це дасть їм доступ до інформації та конкурентоспроможність на ринку праці. Також у багатьох є бажання поїхати за кордон: навчатися (21%), працювати (24%) або навіть залишитися на постійне місце проживання (23%). Але ці показники завищені — це тільки наміри, які нічим не підкріплюються...

— Скільки студентів нині працює й навчається одночасно?

— Щоб з’ясувати реальний рівень зайнятості, ми запитали у студентів про їхні джерела доходів. Нині допомогу батьків як одне з джерел існування мають 60% студентів, що менше, ніж було за радянських часів — тоді таких було 90%. Ще 9% відповіли, що мають заробіток від офіційно зареєстрованої трудової діяльності, тобто кожен десятий студент офіційно працює, ще 24% студентів відповіли, що мають доходи від офіційно незареєстрованої зайнятості. Тож більше ніж третина студентів нині працює. Це наближає Україну до європейських стандартів. Наприклад, у США влітку працює майже кожен другий студент. На першому місці стоять заробітки в приватному секторі (так відповіло 17%).

— Що спонукає студентів іти на роботу?

— Передусім, це можливість додаткового заробітку, а на старших курсах вони шукають можливість працювати офіційно, із трудовою книжкою. Принаймні один рік роботи за фахом — це великий бонус після закінчення ВНЗ. До речі, 28% опитаних відповіли, що обов’язково будуть працювати за спеціальністю, 58% — будуть намагатися, але не впевнені, що знайдуть роботу в умовах кризи. Таку відповідь давали старшокурсники, які більш реалістично починають дивитися на ринок праці. Є 13%, які взагалі не збираються працювати за спеціальністю, для них головне — отримати вищу освіту й мати певний рівень кваліфікації. Більшість студенті орієнтується на допомогу батьків, друзів, родичів, знайомих, дехто каже, що орієнтується на себе. А на службу зайнятості покладається лише 3%. Виходить, що система працевлаштування випускників не діє, хоча й декларується.

— Наскільки задоволені студенти своїм матеріальним становищем і як змінюються їхні запити?

— У цілому, успішним своє життя вважають три чверті студентів. А на запитання, як ви оцінюєте своє матеріальне становище в порівнянні зі студентами своєї групи, 75% відповіли, що воно таке, як у більшості. До речі, серед дорослого населення ми ніколи не отримуємо таких показників — у них розчарування набагато більше. 7% вважає, що вони живуть гірше за своїх однолітків, така ж кількість каже про те, що живе краще. До середнього прошарку себе зарахувала більшість студентів. Також ми запитували, до якого класу вони відносять своїх батьків — отримали той же результат. При цьому 75% студентів у майбутньому бачать себе у вищому за середній класі.

Досить критична ситуація склалася у сфері молодіжної політики, більшість студентів (60%) не відчувають її, бо бракує організацій з дозвілля молоді, творчих об’єднань або організацій, спрямованих на соціалізацію. Зважаючи на фінансово-економічну кризу та її можливі соціальні наслідки, необхідно наголосити, що серед студентства досить високий рівень готовності брати участь у акціях протесту. Нині практично 51% студентів готові протестувати через погіршення рівня життя родини, 34% — через порушенні демократичних засад суспільства та прав людини, 37% — через ущемлення інтересів студентства, і досить багато (32%) готові до акцій протесту, якщо буде погіршуватись стан навколишнього середовища.

— Як повинна реагувати держава на таку агресивну налаштованість студентів?

— Зокрема, треба розв’язати питання, пов’язані з тимчасовим працевлаштуванням. Також треба вирішити проблему зайнятості студентів у вільний від навчання час, приміром, під час канікул допомогти їм влаштуватися кудись за фахом. Потрібні якісь дотації та програми від держави, які б зацікавили роботодавців брати студентів на тимчасову роботу. Ще одна проблема — практика студентів у організаціях. Чи завжди вони там потрібні, де вони насправді потрібні — часто-густо практика проходить тільки формально.

— Як змінюються моральні цінності студентів, і чи вплинула на це криза?

— Система цінностей студентів наближена до тієї, яку має сучасне українське суспільство: на першому місці стоять проблеми виживання, тобто сімейного достатку, благополуччя, здоров’я. Нова цінність студентства — питання економічної незалежності (так говорить 60% опитаних). Зросла зацікавленість молоді в цікавій та творчій роботі (80%). Відрізняє студентство, як і решту молоді, орієнтація на повноцінний відпочинок і цікаві розваги. Також для 90% важлива незалежність у діях, можливість розвивати свої здібності та таланти. Зменшилося бажання приносити користь суспільству. Ця тенденція характерна не лише для України — в соціології це називають індивідуалізацією суспільства, коли людина орієнтується на маленьке коло: я, моя родина, друзі тощо.

Підсумовуючи, можна сказати, що практично кожен другий випускник не впевнений, що знайде роботу. 12% орієнтується на власний бізнес. Нині існує проблема із забезпеченням (особливо у сільській місцевості) працівниками освіти та медицини. Можливо, частина випускників погодяться на ці вакансії. Для студентства характерна орієнтація на швидкий результат — вони хочуть все й відразу. Але треба тверезо мислити й орієнтуватися на реальні можливості.