Як нам облаштувати свої голови

Хто в нас не знає курорту Трускавець. Не без гордості ми називаємо його перлиною України. І для цього є чимало підстав. Чого лише варті його життєдайні мінеральні води: «Нафтуся», «Марія», «Броніслава»! Від умивання останньою приїжджі пані на очах молодшають і стають гарнішими. Не випадково на тінистих доріжках центрального парку так багато закоханих парочок. І не біда, що багато з алей не освітлюється. На щастя, народ у нас кмітливий. Дамочки тут же дістають із сумочок мобільні телефони й розсіяним світлом знаходять свої стежечки-доріжечки. Головне — не впасти на сходах, а далі — зовсім безпечно.

Центральному парку понад сто років і закладено його в стилі англійського садово-паркового мистецтва. Як бачите, і тоді нас тягнуло до чужоземного. Пам’ятаєте, як один російський імператор вчився будувати кораблі по- голландському, а інший споруджував палаци й водограї по-французькому. Так, що нам, нинішнім українцям, не гріх наслідувати їхній приклад. Ось і дітей своїх уму-розуму вчимо в закордонних університетах, довгоочікуваних первістків народжуємо в закордонних пологових будинках, купуємо шикарні вілли на Лазурному березі, борознимо теплі води на білосніжних яхтах. І правильно, чим ми гірші за їхніх буржуїв. Ну та, Бог із ними.

Проте, повернімося до трускавецьких вод. Найбільш авторитетна з них, звичайно ж, «Нафтуся». І справді, камінь точить. Так і вилітають вони з наших нирок. Щоб ви знали, камені бувають різні: фосфати та оксалати. Але бувають і звичайні, вилітають вони з-під коліс трускавецьких маршруток. Виявляється — дороги в нас неправильні. Прикро, але зараз у нас з’явилася й третя біда: дурні на дорозі (не минула вона й нашого східного сусіда), з вини яких тисячами за рік гинуть наші люди.

Кожного разу, збираючись до Трускавця, я сподівався, що там уже заасфальтовано центральну курортну вулицю (Суховеля). Але ні, маршрутки, як і раніше гасають обхідними дорогами. Але ті також уже не витримують. Спробуйте проїхати, скажімо, вулицею Роксолани. Це не вулиця, а справжнісінький танкодором. Але деякі курортники навіть радіють через це. Кому не допомогла «Нафтуся», то дорожня тряска вже точно вижене камінь, який глибоко засів у нирках. Заради цього ми й їдемо до Трускавця.

Цього року мені пощастило: курорт відзначав своє 180 річчя. Кого тут тільки небуло! Приїхали начальники, великі і не дуже, але всі з поважним виглядом твердили, що іншого Трускавця не знайдеш у всій Європі. Народ аплодував, співали «зірки». Треба сказати, що до міста часто приїжджають відомі актори: то заслужені, то народні. На жаль, багатьох із них далі Трускавця та Моршина ніхто не знає. Їхня «народність» — досить локальне поняття. Але мова не про них. Увечері гриміли салюти, небо освітлювалося різнокольоровими феєрверками. Три вересневих дні місто тріумфувало. Деякі курортники навіть забули про «Нафтусю», зате добре погуляли. А ось мені було трохи сумно, звичайно, не те щоб дуже, але все ж таки... Може, від того, що втовкмачив собі в голову, що до 200 річчя Трускавця недоживу. А так хотілося б дотягти. Побачити доглянуті дороги, освітлені бульвари, мати можливість у будь-який час доби помити руки. Заспокоює лише одне: до 200 річчя залишилося не так уже й багато. Тому й місцеві начальники вирішили просто завтра розпочати підготовку до ювілею. Потрібно все встигнути, а то, що можуть подумати про нас іноземці, які приїжджають до Трускавця лікуватися.

А якщо чомусь не встигнемо — не біда. За інфраструктурою та сервісом ми, хоч, і поступаємося Карловим Варам та Баден-Бадену, зате в них немає «Нафтусі», а без води, і не туди і не сюди. Так що нехай Європа не чваниться.

Говорять, що Віктор Андрійович — наш Президент, якось хотів провести у Трускавці український Давос — Європейський економічний форум. Але потім чомусь передумав. Чи то погода була вогка, чи то ще щось перешкодило.

Ну та нехай, повернімося до ювілею. Чув я, що Кабінет Міністрів пропонував керівникам Львівської області солідні кошти на розв’язання соціальних проблем регіону. Перепало б і Трускавцю. Але ті сказали: «Ні, ми патріоти України й від «біло-синіх» не візьмемо подачки». І правильно, дуже ідейно вийшло. А мешканці Львова та інших міст будуть, як і раніше, відчувати проблеми з водопостачанням, терпіти розбиті дороги, переборювати інші побутові труднощі. А гроші Янукович нехай віддасть Донбасу. Зате ми непідкупні. Та й 180 років — не така вже кругла дата. Ось до 200-річчя широко розмахнемося.

Звичайно, шановні читачі, не подумайте, що в місті нічого не робилося до ювілею. Навіть у день основних урочистостей було зроблено відчайдушну спробу покласти асфальт на центральній вулиці, але трохи не встигли — перешкодив дощ. Або, наприклад, не закінчили реконструкцію парадних сходів, які ведуть на центральний майдан міста і до бювету, якими тисячі курортників тричі на день ходять пити кришталеву водицю. А те, що не встигли, не потрібно драматизувати, на майдан Незалежності можна потрапити й обхідними дорогами.

Ювілейні феєрверки здорово піднесли настрій, їх навіть було видно в Сходниці. Проте її гості особливо не раділи. А з чого тут радіти. У селищі, багатому на мінеральні води, в тому числі типу «Нафтусі», немає навіть скромної консультативної поліклініки. Приїжджі перепитують один у одного, де знаходиться те чи інше джерело, в яких дозах і коли потрібно пити мінеральну воду. Зрозуміло, що в кого товстий гаманець, той оселився в шикарних готельно-оздоровчих комплексах «Санта-Марія» чи «Три сини». Там за чималі гроші лікарі-консультанти порадять, як приймати сходницькі води. А прості смертні, нехай методом спроб і помилок шукають свою рецептуру як пити, щоб не зашкодити здоров’ю.

Зазначимо, що щодо розвитку Сходниці приймалися також солідні ухвали, навіть урядом України. Але добрі наміри залишилися на папері (нам до цього не звикати). Як розумієте, на розвиток курорту зараз грошей немає. Але скажіть, люди добрі: невже на спорудження скромної поліклініки, в якій працювали б три-чотири лікаря, потрібні великі гроші? За кваліфіковану допомогу люди готові й заплатити (капали б гроші й до місцевого бюджету). Можна й так було б вчинити: на спорудження приватних готельних комплексів місцева влада виділяє землю, якій нині ціни немає. Хочеш земельки, допоможи селищу розвивати інфраструктуру, підсоби побудувати хоча б невелику поліклініку, передай її на баланс селищної ради. Гадаю, що заради отримання землі під забудову своїх палаців (типу «Три сини») уже точно ніхто не поскупився б. Може, такий варіант із погляду КРУ не дуже цивілізований, але, вибачте, мета виправдовує засоби: адже здоров’я кожного — багатство нації. А хіба Управлінню охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації важко було б скерувати до цієї довгоочікуваної поліклініки (хоча б розміром 10 на 10) декілька лікарів, але урядовці від медицини також чомусь не поспішають. Ясно, що ця скромна пропозиція принципово не вирішує загальнокурортну проблему. Пройшли вибори до Верховної Ради. Тут би нашим політикам — славетним патріотам прославити себе, пообіцяти виборцям зробити внесок у розвиток сходницького курорту. Але щось нічого подібного від них не чути. Значить є справи й важливіші.

Проте повернімося до славного Трускавця. Немовби величезний теплохід пливе карпатськими хвилями білосніжний готельно-оздоровчий комплекс «Rixsos». Такого масштабу й пишності, мабуть, більше в Україні немає. Не поскупилися панове.

На цій мажорній ноті можна було б поставити крапку, якби поряд із цим казковим комплексом не був дитячий санаторій «Джерело». Його корпуси перебувають у найжахливішому стані: стіни в тріщинах, балкони готові впасти, шибки вибито... Все це нагадує страшну воєнну хроніку. Невже девіз: «Усе найкраще — дітям!» не підходить для України?

Боже праведний! Напоум рабів твоїх — наших архітекторів влади. Пробуди в них совість (чи вона вже не в пошані?). Зроби так, щоб думали вони не лише про своє світле майбутнє. Невже держава і «любі друзі» неспроможні довести до належного стану цей санаторій, у якому лікуються наші діти, в тому числі й ті, яких накрив чорнобильський попіл.

... згасли над Трускавцем ювілейні феєрверки. Почалися курортні будні. Високі бур’яни (у зріст людини) в курортному парку пожовкли — прийшла осінь.

З Києва дійшли чутки, начебто впливові особи знову пропонують провести в Трускавці — перлині України, Європейський економічний форум. Погодьтеся, що думка цікава. Відмовлятися не варто. Тільки ось із чого почати? Може, для початку облаштуємо свої голови. На це грошей не потрібно.