Як уберегтися від діабету
Сьогодні в світі — розпал епідемії цукрового діабету. Якщо в 1985 р. нараховувалося приблизно 30 мільйонів чоловік, які страждали на цю хворобу, то через десять років ця цифра становила вже 135 мільйонів.
На жаль, протягом досить тривалого часу вважалося, що цукровий діабет другого типу (не інсулінозалежний) є «легким». І, відповідно, цій проблемі не приділяли належної уваги. Разом із тим відомо, що цукровий діабет 2-го типу зустрічається в 90% випадків. Хворіють на нього, як правило, після 40 років, проте в останні роки діабет другого типу «молодшає».
Слід наголосити, що таке стрімке зростання захворюваності прямо пов’язане з сучасним способом життя людей. Гіподинамія, нераціональне харчування (особливо в ресторанах швидкого обслуговування, де їжа містить невиправдано велику кількість жирів і простих вуглеводів), постійні стреси та забруднене навколишнє середовище — всі ці чинники призводять до загального зростання частоти різних захворювань, але особливо — цукрового діабету 2-го типу. Доведено, що в розвитку захворювання чималу роль відіграє генетична схильність — тобто, шанс захворіти на діабет у сім’ї, де родичі страждали від цього захворювання, значно зростає.
У наш час медична наука знає, як можна запобігти розвитку цукрового діабету 2-го типу, причому необхідні для цього засоби — аж ніяк не дорогі. Йдеться про зміну способу життя, а саме — збільшення фізичної активності та правильне харчування з переважанням у раціоні складних вуглеводів і великої кількості клітковини.
Але перш, ніж говорити про профілактику того чи іншого явища, виникає запитання: чим воно може загрожувати? Практично з самого початку захворювання, коли людину майже ніщо не непокоїть (або виниклі симптоми, такі, як підвищена спрага та стомлюваність, сприймаються як вияв інших недуг або вікових особливостей), починають розвиватися ускладнення цукрового діабету. Найчастіше йдеться про серцево-судинну та нервову систему, нирки й очі. Наприклад, у 20—30% — це офтальмопатія, в 10—20% — нефропатія, в 30—40% — гіпертензія, в 50—80% — гіперліпідемія. Цукровий діабет 2-го типу стає найчастішою причиною сліпоти в дорослих, а також сприяє розвитку ниркової недостатності. Основна причина смертності хворих на ЦД (у 70% випадків) — захворювання серцево-судинної системи. Необхідно вiдзначити, що летальність серед хворих на ЦД у 2—2,5 рази перевищує середньостатистичну, а тривалість життя на 5—10 років менша, порівняно із загальною популяцією. Цукровий діабет часто призводить до інфарктів, інсультів, ампутації нижніх кінцівок та до інших важких ускладнень.
Ризик розвитку ускладнень цукрового діабету прямо пов’язаний з якістю проведеної терапії і досягнутого рівня компенсації діабету. Тривалий час основним (або навіть головним) показником ефективності терапії цукрового діабету вважалося визначення рівня глюкози в крові натщесерце. У реальному житті значення цього показника часто виявлялися неправомочними: напередодні аналізу крові хворому досить протягом доби дотримуватися жорсткої дієти, і рівень цукру в крові буде «хорошим». Таким чином, можливість «скоригувати» результати аналізу самим хворим часто призводить до постійного прогресування захворювання та його пізніх ускладнень.
А отже, потрібен такий метод контролю захворювання, який би максимально об’єктивно відображав стан хворого. Єдиним наявним на сьогодні об’єктивним лабораторним методом контролю якості компенсації цукрового діабету є визначення в крові рівня глікозілiрованого гемоглобіну. Це показник, що відображає рівень глюкози в крові протягом останніх трьох місяців.
Крім того, дуже велику роль у терапії цукрового діабету відіграє систематичний контроль рівня глюкози в крові та підтримку його на позначці нижче за 7%. Тільки в цьому випадку можна говорити про боротьбу із захворюванням і його наслідками. Ситуація в Україні з цього погляду більш ніж нерадісна. За проведеними маркетинговими дослідженнями тільки близько 25% лікарів-ендокринологів у 7 великих містах України (Київ, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Львів) регулярно (4 рази на рік) направляють своїх хворих на визначення рівня глюкози в крові. Результати цього самого дослідження показують, що близько 15% лікарів практично не використовують цей показник у своїй роботі. І половина опитаних фахівців зазвичай направляють хворого на визначення рівня глюкози в середньому раз на рік. Основна причина цього — фінансова. У більшості випадків виконання цього аналізу відбувається в приватних клініках і лабораторіях, і вартість одного визначення в різних лабораторіях становить від 35 до 70 грн. Безкоштовне визначення в деяких регіонах і лікувальних закладах можливе тільки для дітей, які страждають на ЦД першого типу, вагітних жінок та інвалідів ВВВ та праці. Інша і переважна частина хворих на ЦД повинні платити самі за це обстеження.
