Як «виросли ноги» у страховиська
Шановна редакціє!
Думаю, що у більшості громадян України викликають огиду і роздратування методи проведення передвиборної агітації команди Л. Кучми.
Розпоряджаючись, ніби своєю власністю, інформаційним полем країни, він і його команда заповнили це поле брехнею, дезінформацією і наклепами на своїх політичних опонентів, практично не допускаючи їх ні на ТБ, ні на радіо. Нинішній радіоефір можна порівняти тільки з періодом так званих політичних процесів в СРСР 1936—1937 років, коли вихваляли одного, тоді як інших поливали брудом.
І вдень, і вночі виборцям нав'язують думку про те, що є тільки один гідний кандидат — Кучма, другий — так собі — Вітренко, інші — це «не мужики» і в президенти не годяться.
Але, видно, і тотальна брехня не приносить результатів, оскільки реальні опитування виборців показують, що рейтинг Л. Кучми дуже низький і вийти в друге коло йому без фальсифікації буде непросто.
Щоб дещо оживити процес, який ніяк не хоче піти, команда Кучми провела так звані «студентські вибори» (з обов'язковим підвищенням стипендії) й оголосила його переможцем, тобто студентським президентом, і вручила посвідчення. Дай Боже, щоб це було останнє посвідчення Кучми-президента. Але проведена акція не мала належного резонансу і не задовольнила самолюбство гаранта нашої Конституції. Потрібне щось більш масштабне і гучне. Щоб увесь народ заговорив про це.
І саме таке, мов за щучим велінням, стається 2 жовтня в Інгульці. Як на замовлення.
Звичайно, після вступу на посаду нового президента ми точно довідаємося про замовників цієї дикої провокації, але і тепер, зіставляючи факти, реакцію «кучмізованих» ЗМІ, репортажі НТВ з Москви, поведінку кандидатів у президенти та інше — можна точно вказати, звідки «виросли ноги» цього страховиська.
Як же трапилося, що ті, що вчинили замах, знаходячись поруч з «об'єктом» і маючи в руках таку «могутню» зброю, зуміли покалічити багато людей, не заподіявши практично шкоди тому, на кого робили замах? Як це трапилось, що їх відразу схопили, а вони не намагалися сховатися, i міліція навіть не надягла на них наручників? Це звучить дисонансом з тими вбивствами на замовлення (Щербань, Гетьман, Олiйник), які досі не розкрито. То ж виходить, що все мало бути саме так. А кому це вигідно? Кармазiну чи Габеру? Марчукові чи Морозу? Ні. Це розвиває успіх «потерпілої» і може зганьбити репутацію основного суперника Кучми, тобто особи, котра «рветься до влади», але від якої влада втікає. Такі факти.
Особисто ж я після цього варварського акту закликаю голосувати за будь-якого кандидата з «канівської четвірки», щоб уникнути диктатури, зубожіння і перетворення України на колонію.
З повагою,
Анатолій БОГАТИРЬОВ, ветеран праці,
Київ
Випуск газети №:
№196, (1999)Рубрика
Суспільство