Загублена служба захисту дітей

У процесі децентралізації в Україні з 490 районів залишиться 129. Фінальний етап перетворень заплановано на 25 жовтня, якраз після проведення місцевих виборів. Але відкритим лишається питання — хто ж займатиметься на місцях системою опіки та піклування дітьми?

Експерти вважають, що саме на цьому рівні в сфері опіки виникне колапс,  оскільки новостворені об’єднані територіальні громади не мають повноважень займатися усиновленням, створенням прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ), вилученням дітей із неблагополучних сімей, надавати цим дітям відповідного статусу тощо. На рівні районів теж не передбачено окремих фахівців для роботи в цій сфері. То яка доля чекатиме на дітей загублених, дітей, які втратили батьків, та дітей, яких хочуть усиновити? Про це «День» розпитав експертку з прав дитини Людмилу ВОЛИНЕЦЬ.

«ОТГ НЕ МАЮТЬ ПРАВА ЗДІЙСНЮВАТИ ЖОДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ВСИНОВЛЕННЯ»

— Людмило Семенівно, як ви оцінюєте загрози, які чекають систему опіки і піклування через ліквідацію служб у справах дітей?

— Це — катастрофа. Але не слід плутати  структуру, яка називається «центри соціальних служб для молоді», які дійсно надають соціальні послуги, з службою в справах дітей. Друга  — це структура місцевих органів виконавчої влади, дуже часто її називають органом опіки і піклування, яка в усьому світі називається службою захисту дітей. Коли для дитини виникає небезпека з боку найближчого оточення, яке має давати безпеку дитині, служба має право певних дій щодо обмеження батьківських прав, щодо вилучення дитини.

Крім обмежувальних функцій, вона має ще великі повноваження щодо представлення інтересів дитини в суді — коли держава судиться з батьками (їх  позбавляють батьківських прав), влаштовує дітей у прийомні сім’ї або дитячі будинки сімейного типу. Також вона є основним оператором, хто здійснює всю процедуру усиновлення — починаючи з наміру людей усиновити і закінчуючи тим, що пакет документів іде в суд. Сьогодні  дуже нерозумні люди вирішили, що така служба їм не потрібна.

 Якщо ви прочитаєте про функції Національної сервісної служби, то там написано, що вона здійснює усиновлення та інше, але усиновлення, вилучення, влаштування дітей тощо це — виключно функція місцевих органів виконавчої влади. Вище району в старій градації питаннями дітей ніхто не замається. Щоправда, іноземці заходять на усиновлення дуже «зверху», тоді як національне усиновлення відбувається «знизу». Але в кінцевому результаті, з якої б країни іноземець не приїхав, він всиновлюватиме дитину в районі, де вона проживає. Ніде інше.

Є постанова Кабміну, яка визначає порядок усиновлення. Людина, яка вирішила усиновити дитину (таких багато в районах), раніше зверталася до райдержадміністрації в службу в справах дітей. Із 25 жовтня РДА не буде. До сьогодні Мінсоцполітики це положення  не змінило: в законах записано, що РДА надає статус дитині, подає документи в суд тощо. Досі не визначено, хто це робитиме до 25 жовтня. Ви уявляєте, що таке дитина в небезпеці — коли дитина голодна, боса, а батьки п’яні? А оператора — структури, яка має право разом із поліцією і «швидкою» забрати цю дитину і направити в лікарню чи притулок — немає... Я могла уявити що завгодно, але що таке відбудеться — ні

Тепер на місцевому рівні — децентралізація, виникають ОТГ. Наше Мінсоцполітики зробило все, щоб цю децентралізацію не здійснювати. Не відбулося децентралізації ні соцвиплат, ні соцпослуг. ОТГ не отримало жодного права здійснювати всі ці види діяльності. Прийняли закон, що в ОТГ має бути служба в справах дітей — більше нічого не змінилося. Не прописані жодні повноваження. Наприклад, райони ліквідуються, а ОТГ не мають права здійснювати жодної діяльності щодо усиновлення.

ХТО КОНТРОЛЮВАТИМЕ ДОЛЮ ДІТЕЙ?

— Під знаком питання опиняється і всиновлення, і створення альтернативних форм сімейного виховання?

— Є постанова Кабміну, яка визначає порядок усиновлення. Людина, яка вирішила усиновити дитину (таких багато в районах), раніше зверталася до райдержадміністрації в службу в справах дітей. Із 25 жовтня РДА не буде. До сьогодні Мінсоцполітики це положення  не змінило: в законах записано, що РДА надає статус дитині, подає документи в суд тощо. Досі не визначено, хто це робитиме до 25 жовтня. Ви уявляєте, що таке дитина в небезпеці — коли дитина голодна, боса, а батьки п’яні? А оператора — структури, яка має право разом із поліцією і «швидкою» забрати цю дитину і направити в лікарню чи притулок — немає... Я могла уявити що завгодно, але що таке відбудеться — ні.

Разом з тим у державі налічується майже п’ять тисяч прийомних сімей і ДБСТ, у яких проживають 13 тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Досі всі повноваження, щодо їхнього створення, розформування тощо, покладені на РДА. ОТГ не мають права здійснювати жодного виду діяльності щодо них. Так, гроші вони отримуватимуть, але хто контролюватиме? Наприклад, 25 листопада дівчинці в прийомній сім’ї виповниться 18 років, вона хоче вийти з цієї родини. Але не буде кому приймати рішення. Або 24 жовтня вилучать із «небезпеки» дитину, а 26 жовтня вже ніхто не матиме права її влаштувати в прийомну сім’ю чи ДБСТ.

— Схоже, що буде хаос. Але до 2021 року мають скоротити третину соціальних працівників. Дві третини залишаться і працюватимуть. Тим паче є закон про створення служб у справах дітей у ОТГ...

— Якби ці повноваження комусь передали, я говорила б про те, чи правильно передали, чи ні. Але вони просто «вмирають» у державі — як тільки зникнуть РДА. ОТГ зобов’язані створити службу в справах дітей, але нині 60% ОТГ не мають цієї служби.

«ПРОТЯГОМ РОКУ ВСИНОВЛЮЄТЬСЯ ПІВТОРИ ТИСЯЧІ ДІТЕЙ»

— Що можна і потрібно зробити, адже є ще місяць?

— Слід переписати дві постанови Кабінету Міністрів: №905 — про порядок усиновлення і №866 — про порядок діяльності органів опіки і піклування з питань захисту дітей. Але це — непросто. Спочатку слід надати повноваження ОТГ, а потім  викласти їх у розумній логіці. Бо сьогодні в державі є банк даних на дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Чому він потрібен? Якщо, наприклад, пані в Івано-Франківській області, де практично ніколи немає дітей для усиновлення, захоче усиновити дитину з Донецької області, де таких дітей дуже багато, вона захоче побачити цю дитину, і має на це право. Сьогодні банк даних просто зникне, бо ОТГ не мають ні технічного забезпечення, ні повноважень вести цю базу. А в законодавстві — шалена дірка, як це робити, і ми просто не знатимемо, де наші діти, що з ними відбувається. В містах — ще більш-менш нормально, бо там — міськвиконкоми цим займаються. Але якщо змінять на міські ОТГ, може бути аналогічна ситуація.

Ми, до речі, тільки-тільки виправила на краще ситуацію, яка склалася через карантин, коли було призупинено набуття чинності рішення судів про усиновлення. Діти з березня по серпень, навіть усиновлені судом, не передавалися в родини, тому що рішення судів не набували чинності. Тоді майже 700 дітей очікували на передачу в сім’ї — в нас протягом року всиновлюється майже півтори тисячі дітей. Це дуже важливі, життєво важливі речі для дітей.