Захист від «корозії» пам’яті

У Британії існує легенда про Ескалібур, меч короля Артура, який символізує легітимність влади і має безліч магічних можливостей. Так званий меч вікінга Х століття, який ледь не привласнила Росія, не може долати демонів. Ним уже навіть не можна вимахувати у битві. Проте сам по собі цей артефакт – перемога у боротьбі з розкраданням історії.

«СКОРІШ ЗА ВСЕ, АРТЕФАКТ НАЛЕЖАВ ЗНАТНОМУ ВОЇНУ»

Перше, що бачу у кабінеті в Національному науково-дослідному реставраційному центрі України, - зображення меча на моніторі комп’ютера. Артефакт лежить на столі, руків’я – під спеціальним мікроскопом, недавно подарованим міністром культури Євгеном Нищуком. Зображення на монітор передається звідти. Віктор Голуб, завідувач науково-дослідного відділу реставрації творів із металу цього центру, почав працювати з мечем недавно, але артефакт вже його здивував. Під шаром корозії фахівець виявив срібний декор у вигляді орнаменту «плетінка».

«Тут був невеликий підозрілий фрагмент, відшарування і глибока тріщина. Коли я торкнувся його, побачив фрагмент зі срібним декором. Я зачепився за цю ділянку і вирішив робити розкриття далі. Сидів з цим два дні. Результати перевершили сподівання! Знали, що скоріше за все там буде срібло, якась інкрустація, бо зробили рентгенівські знімки і на них побачили насічку, фактуру на металі. Але тільки коли побачили цю «плетінку», як кажуть, давньокельтського типу і чернь, яка відтіняє орнамент, зрозуміли, що цей орнамент дуже багатий. Скоріше за все, меч належав знатному воїнові, полководцю», - пояснює Віктор Голуб.

БАГАТА ФАКТУРА. СРІБНЕ ОЗДОБЛЕННЯ РУКІВ’Я МЕЧА З ОРНАМЕНТОМ «ПЛЕТІНКА» ВРАЗИЛО НАУКОВЦІВ. ФОТО НАДАНО МАКСИМОМ ЛЕВАДОЮ

Обережно заглядаю в окуляр мікроскопа – клаптик декору байдуже поблискує. На стіні у кабінеті схематичний малюнок артефакту, реставратор показує його рентгенівський знімок, на якому просвічується орнамент та інкрустація. У маленькій кімнаті реставратора немає місця для пафосних речей, але про меч розповідають з таким захопленням, що сам починаєш його любити.

Основа меча – з чорного металу, зі сталі. Віктор Голуб припускає, що клинок і руків’я виготовлялись окремо, а потім їх змонтували. Сам клинок невеликий, а от руків’я масивне. «Зараз найважливіші частини, з якими працюємо, – навершя і перехрестя, які треба відкрити і зберегти. Паралельно проводитиметься робота з клинком», - резюмує Віктор Голуб.

РЕНТГЕНІВСЬКИЙ ЗНІМОК «МЕЧА ВІКІНГА». ІЛЮСТРАЦІЮ НАДАНО МАКСИМОМ ЛЕВАДОЮ

«ЗАЛІЗО ВСІМА СИЛАМИ ХОЧЕ ПЕРЕТВОРИТИСЯ НА РУДУ»

Нагадаємо історію меча. У березні 2016 року естонські митники виявили у вантажівці на кордоні Естонії з Росією старовинний меч. Знахідку конфіскували, оскільки водій не мав дозволу на транспортування артефакту. Претензії на «меч вікінга» висунула Росія, й Естонія планувала віддати знахідку їй. Але українські фахівці довели, що раритет походить з України – у 2015 році «чорні археологи», а по суті грабіжники, знайшли його на заході країни і нелегально вивезли до Росії.

На початку цього року співробітники Управління СБУ в Рівненській області затримали групу злочинців – торговців предметами давнини, причетних до вивезення за кордон «меча вікінга».

Коли меч потрапив до українських правоохоронців, його стан певним чином залежав від перебігу справи контрабандистів. Реставратори отримали дозвіл на проведення реставраційних робіт близько місяця тому, а до цього меч був речовим доказом під час слідства. «Ми ще рік тому писали листа, щоб отримати дозвіл на проведення консервативних профілактичних робіт. Меч уже подорожував, а чорний метал руйнується швидко, і на ньому почали з’являтися тріщини, відшаровувалися фрагменти мінералізованих кірок. Я працював із цими ділянками – періодично щось закріплював, обробляв. Але не міг втручатися дуже глибоко, - розповідає Віктор Голуб. – За цей період ми могли втратити набагато більше, тому було важливо хоча б призупинити процес».

У цьому контексті реставратор зауважує, що потрібні зміни до закону. «Золото може лежати довго, і нічого з ним не станеться. Але у даному випадку ми маємо справу з чорним металом, процес його руйнації після вилучення з землі проходить швидко та активно, - пояснює Віктор Голуб. – Такі речі не повинні бути речовими доказами довгий час. Гадаю, повинна бути здійснена фотофіксація такого предмету, потім складаються відповідні акти і проводиться реставрація».

НЕПРОСТИЙ «КЛІЄНТ». КОЛИ «МЕЧ ВІКІНГА» БУВ РЕЧОВИМ ДОКАЗОМ, НА НЬОМУ ПОЧАЛИ З’ЯВЛЯТИСЯ ТРІЩИНКИ, БО ЧОРНИЙ МЕТАЛ ШВИДКО ПСУЄТЬСЯ НА ПОВІТРІ. ЗАРАЗ ПРАЦЮВАТИ З РАРИТЕТОМ ТРЕБА ДУЖЕ ДЕЛІКАТНО. ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «ДЕНЬ»

Втім, реставратор додає, що над проблемою руйнування чорного металу б’ються в усьому світі. Фахівці ламають голову над тим, як стабілізувати залізо. «Але воно всіма силами хоче перетворитися на руду, з якої вийшло, - зітхає Віктор Голуб. – Наше завдання – затримати цей процес на якомога довший час».

Між іншим, Федір Андрощук, доктор історичних наук, фахівець з історії ранньосередньовічної археології Русі та Скандинавії, зазначає, що на збереженість виробів з чорного металу впливають навіть екологічні чинники. Це вже помітили різні фахівці. «Зараз залізо руйнується швидше, ніж сто років тому. Те, що зберігається у музейних фондах, якщо нічого не робити, буде просто знищене», - констатує науковець.

«ТАКУ КОМБІНАЦІЮ ОРНАМЕНТІВ БАЧИМО ВПЕРШЕ»

Те, що меч спочатку потрапив до «чорних копачів», ускладнює роботу фахівців. Адже місце, де знайшли раритет, допомогло б дізнатись деталі його «біографії».

«Коли цю знахідку повернули, назва «меч вікінга» була доволі умовна. Декор знаходився під корозією, було важко встановити, що на мечі безперечно скандинавський плетений орнамент. І загалом комбінація цієї «плетінки» з іншими мотивами, такими як хрести, - це дуже рідкісна річ. Можна сказати, що тут таку комбінацію ми бачимо вперше», - стверджує Федір Андрощук.

ІСТОРИК ФЕДІР АНДРОЩУК ВВАЖАЄ, ЩО КОМБІНАЦІЯ ОРНАМЕНТІВ НА «МЕЧІ ВІКІНГА» УНІКАЛЬНА. ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «ДЕНЬ»

«Меч вікінга», за класифікацією норвезького археолога Яна Петерсена, належить до типу Т1. В Україні подібні мечі знаходили двічі: у Чорній могилі в Чернігові та у районі Дніпрових порогів. Федір Андрощук додає: «Вже більш-менш визначено район, звідки походить меч. До роботи підключаються місцеві археологи. Вони проведуть дослідження, і ми дізнаємось трохи більше про місце, звідки походить артефакт».

Історик підкреслює, що у Х столітті мечі виготовляли на індивідуальне замовлення. Тому історія набуває персонального виміру: така річ може багато розповісти про майстерність автора та смаки власника.

Хрест як елемент орнаменту у подібних знахідках зустрічається доволі рідко. «Важливо, що це період князя Володимира, десь після 970-го і до 1000-го року. Це час, коли Русь хрестилась. Гіпотетично ця подія могла бути відображена на мечі, - говорить Федір Андрощук. – Щодо виготовлення, поки бачимо руку скандинавського майстра. На Готланді (шведський острів. – Авт.) є заготовки навершя такого меча – просто форма без орнаменту, «напівфабрикат». Впевнений, що цей меч зробили на території Русі, на Київщині. У ті часи там жило багато вихідців зі Скандинавії. Безперечно, вони могли виготовляти певні речі відповідно до традицій, яким були навчені».

РЕСТАВРАТОР ВІКТОР ГОЛУБ КАЖЕ, ЩО, СКОРІШ ЗА ВСЕ, «МЕЧ ВІКІНГА» НАЛЕЖАВ ЗНАТНОМУ ВОЇНУ. ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «ДЕНЬ»

Взагалі серед істориків давно точаться дискусії стосовно походження мечів Х століття. Федір Андрощук пояснює: «Один час вважали, що всі вони скандинавські. А потім реставратори виявили написи латинською мовою на лезах деяких із них. Відповідно, виник великий сумнів щодо скандинавського походження таких раритетів. Такі знахідки почали інтерпретувати як імпортні мечі з Західної Європи. Проте з часом виявилося, що написи мають помилки, інколи літери перекручені. І, головне, на руків’ях почали знаходити типові скандинавські орнаменти. Думаю, що латинські написи на клинках скандинавські ковалі сприймали як орнамент».

ПЛЮС ЩЕ ТИСЯЧА РАРИТЕТІВ

Хвала чесності естонських прикордонників і завзятості українських археологів, завдяки яким унікальний меч повернули до України. До речі, днями у цій історії додалось хороших новин: у Рівненській області винесли вирок людині, дотичній до спроби продати «меч вікінга» за кордон. Про це повідомила прес-служба прокуратури Рівненської області. У чоловіка, якого звинуватили у замаху на контрабанду культурних цінностей, вилучили близько тисячі (!) предметів культурних цінностей VІI століття до н. е. – ХХ століття н.е. Артефакти передали у власність держави. Рівненський міський суд призначив «колекціонеру» чотири роки позбавлення волі. Але оскільки підсудний повністю визнав провину і розкаявся, його звільнили від відбування покарання з іспитовим строком у три роки.

Проте «чорні копачі» продовжують розграбовувати цінності. На відміну від справжніх археологів, їм не потрібні дозволи для робіт – бери металошукач і шукай скарби. Так «День» писав про стародавній меч, знайдений біля Луцька людиною, що представилась дайвером (матеріал «Є археологи, і є грабіжники», №46-47 за 17-18 березня). Артефакт продали через аукціон Violity. Через три роки раритет вигулькнув у Києві на виставці «Меч в історії України». Він був представлений як річ з приватної колекції. Інформація про справу дійшла до Міністерства культури та Міністерства внутрішніх справ. Тоді ознак правопорушення поліція не знайшла. Правоохоронці надіслали запит до Управління охорони культурної спадщини і обіцяли відновити перевірку, якщо ознаки правопорушення виявляться.

ТОЙ САМИЙ МЕЧ З-ПІД ЛУЦЬКА. ФОТО З САЙТУ АУКЦІОНУ VIOLITY

«День» надіслав запит до управління карного розшуку ГУ Національної поліції у Київській області, щоб дізнатися, як розвивається справа. Довгоочікувана відповідь заступника начальника управління О. М. Литовченка не містила нової інформації. Зокрема, у ній йдеться: «З метою підтвердження чи спростування фактів, викладених у вашому запиті, до Управління культурної спадщини направлено запити, відповіді на які на даний час не надійшли». Стежимо за ситуацією далі.

«ТРЕБА ЗАЦІКАВИТИ У ПОВЕРНЕННІ СКАРБІВ ДЕРЖАВІ»

Міністр культури Євген Нищук говорить стосовно проблеми «чорних археологів»: «Ці процеси треба врегульовувати законами. У законі «Про охорону культурної спадщини» частково йдеться про це. Наскільки я знаю, низка депутатів хоче винести на розгляд Верховної Ради законопроект, який зараз обговорюється, де йдеться про те, щоб людина, яка знайшла якийсь скарб, була зацікавлена у тому, щоб повернути його державі. Тоді держава має одразу сплатити якийсь відсоток від оцінки того скарбу і легалізувати знахідку. Це європейська практика».

НА ДУМКУ МІНІСТРА КУЛЬТУРИ ЄВГЕНА НИЩУКА (ПРАВОРУЧ), ТРЕБА ЗАЦІКАВЛЮВАТИ ЛЮДЕЙ У ПОВЕРНЕННІ СКАРБІВ ДЕРЖАВІ. ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «ДЕНЬ»

Євген Нищук зауважує, що зараз в Україні практично ніхто не зацікавлений віддавати державі знайдені скарби. У цьому плані випадок скіфського меча зі Слов’янська V століття до нашої ери – унікальний. Нагадаємо, на початку року людина, яка захотіла залишитися невідомою, передала цей меч Слов’янському краєзнавчому музею. Розповіла, що купила його у «чорних археологів».

Зараз артефакт лежить поруч з «мечем вікінга», з ним теж працюють реставратори. «Цей меч чекає на фотофіксацію. Є деякі проблеми з фотоапаратурою, але ми все зробимо, - говорить Віктор Голуб. – Я зробив невелике розкриття, розчистку на клинку. Після фотофіксації працюватиму активніше. Декор, насічки на руків’ї, збереглися тільки у поверхневому корозійному шарі, тому постараюся максимально їх виявити і стабілізувати, укріпити меч, щоб він не руйнувався».

СКІФСЬКИЙ МЕЧ, ЗНАЙДЕНИЙ ПОБЛИЗУ СЛОВ’ЯНСЬКА. ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «ДЕНЬ»

На думку Федора Андрощука, історія меча, знайденого біля Слов’янська, є добрим прикладом патріотизму. «Люди усвідомлюють, що археологія важлива для держави, оскільки дає уявлення про ідентичність країни, - продовжує історик. – У радянський час люди приносили знахідки державі, оскільки не було приватних колекцій. А зараз чимало людей цинічно заробляє на цьому».

«Меч вікінга» після реставрації мають показати загалу. Євген Нищук переконаний, що це буде великою і символічною в умовах нинішньої війни подією. До того ж, що більше людей відчують цінність історії, то менше у нас буде «чорних копачів».