Запрошення на сафарі

Минулого тижня на Форумі видавців у Львові проголошено чергову «порцію» результатів читацько-експертного опитування «Книжки незалежного 15-річчя, які вплинули на український світ». А саме: названо дев’ять видавництв, що їх читачі вважають за найпопулярніші. Обрахунки були простими: лаври дісталися тим книгарям, чиїх книжок виявилося серед підсумкових списків найбільше. Це (за абетковим порядком):

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА (Київ),

Кальварія (Львів),

Критика (Київ),

Лілея-НВ (Івано-Франківськ),

Либідь (Київ),

Мистецтво (Київ),

Основи (Київ),

Наукова думка (Київ),

Смолоскип (Київ).

Цей перелік аж ніяк не відбиває фінансово-виробничих характеристик українського видавничого співтовариства — поза ним опинилося чимало фірм, які випускають набагато більше книжок і також мають у своєму репертуарі справжні перлинки. З іншого боку, поміж цієї славної «дев’ятки» немає жодного видавництва, чию правдиву заслугу перед незалежним книжництвом можна поставити під сумнів. Просто на їхньому рахунку — найбільше пам’ятних книжок.

І це потверджує новий асортимент, привезений видавцями-лауреатами на Форум. Оскільки більшість новинок потрапляла на львівську імпрезу прямо з друкарень, варто бодай поверхово ознайомити наших читачів з цікавинками, що саме тепер мусять з’явитися у книгарнях по всій країні.

На стенді «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Ги» найбільшим купівельним попитом користувалася нова книжка Роалда ДАЛА Матильда — продовження кумедних пригод у сім’ї, де донечка має чимдалі виразніші ознаки ґеніальності, а батьки за інерцією спілкуються з нею в рамках примітивного «здорового ґлузду».

Не менший розголос мала книжка Марини та Сергія ДЯЧЕНКІВ Ритуал — трохи сумна (як усе у Дяченків, посутніх екзистенціалістів) притча про нашу здатність розрізняти Добро і Зло та, звичайно, про нездоланну енерґію кохання. Плюс ілюстрації Владислава Єрка, що перетворюють книжку на візуальний витвір мистецтва. До всього, «Ритуал» здобувся на спеціальну відзнаку дитячого жюрі Форуму видавців.

Той самий Єрко — оформлювач суперстильної серії «Книги, які здолали час», де новинками Крихітка Цахес Е.Т.А.ГОФМАНА та Тарас Бульба Миколи ГОГОЛЯ (у хрестоматійних перекладах за редакцією Івана Малковича). Адаптовані для дітей коментарі, примітки та життєписи. Видавнича серія дістала спеціальну відзнаку Форуму «за якісні переклади світової дитячої класики, вишуканість та ошатність художнього оформлення». Так і кортить повторити за рекламістами: Якщо класика — то серія «Книги, які здолали час»!

Між іншим, на Форумі продалося близько 400 примірників нової поетичної збірки самого Івана МАЛКОВИЧА Вірші на зиму — для поезії цифра майже фантасмаґорична. Говорити про поезію Малковича побіжно не випадає — це одне з небагатьох справжніх поетичних явищ у сучасній Україні. Тож коротко: шукайте.

Здивувала «Кальварія»: взялася друкувати дитячі книжки. Крабат Отфріда ПРОЙСЛЕРА , одного з найпопулярніших сучасних німецьких письменників, видано за сприяння Міжнародного фонду «Відродження»; Вампірятко так само знаної австрійської письменниці Ренати ВЕЛЬШ — за підтримки австрійських культурницьких фондів. Меценатські внески дозволили зробити книжки вельми принадними завдяки вигадливому і щедрому ілюструванню (у першому випадку — Михайло Євшин, у другому — Михайло Александров).

Серед останніх «кальварійських» покетів привертали увагу свіжий переклад уже відомого в Україні представника найновішої німецької прози Томаса БРУССІҐА Як хлопці стають чоловіками або Чому футбол — під патронатом (як і попередня Бруссіґова «Сонячна машина») доброго духа «Кальварії» Іздрика. Номером 2 можна вважати Меч королів Сергія БАТУРИНА , одного з лауреатів Всеукраїнського конкурсу гостросюжетної прози «Коронація слова». Знак якості цього твору приховано на технічній сторінці, де зазначено: редактор Ігор Римарук. По-перше, пан Ігор ніколи не візьметься за редагування художньо слабкого тексту, а по-друге, по його редагуванні будь-який текст стає художньо сильним.

На усіх наших книжкових ярмарках видавці ретельно стежать за тим, які книжки купують різноманітні VIPи. Гість Форуму, міністр внутрішніх справ Юрій Луценко купив на стенді «Кальварії» лише одну книжку — але ж яку! Семюел П.ГАНТІНҐТОН . Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку (видано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»). Сьогоднішня геополітика аналізується на підставі висновків, що містяться саме в цій книжці. Гіпотеза пана Гантінґтона про те, що сучасні конфлікти подиктовані не різницею економічних потенціалів, а різними культурними ідентичностями, повністю потверджена світовими подіями останніх десяти років. Шкода лише, що до України ця засаднича праця президента Американської асоціації політологів йшла ціле десятиліття.

До стенду івано-франківської «Лілеї- НВ» на Форумах зазвичай не протовпитися: їхні новинки — це (на щастя) ґарантована мистецька якість, від змісту до дизайну, та (на жаль) невисокі наклади — поспішай-купуй. Назву кілька безсумнівно вартих уваги новинок. Нарешті вийшов друком шостий випуск проекту Тараса Прохаська Інший формат: Василь Герасим’юк . Ці нетипові інтерв’ю (раніше вийшли — з Андруховичем, Забужко, Іздриком, Лишегою, Грицаком) спонукали інтерв’юера до висновку: «Слухаючи їхні голоси, я зрозумів, як багато найважливішого ніколи не потрапляє у книжки» .

Тарас ПРОХАСЬКО репрезентований нині і збіркою есеїв Порт Франківськ, куди увійшло писане ним упродовж останнього року. Ясна річ, все, що виходить з- під пера автора, який увійшов до числа семи найважливіших письменників цілого п’ятнадцятиріччя, — перетворюється для читачів на річ маґнетичну. Володимир ЄШКІЛЄВ , чия (на пару з Андруховичем) «Мала Українська Енциклопедія Актуальної Літератури» також фіґурує у короткому списку найрезонансніших книжок 15 річчя — теж бажаний об’єкт читацького попиту. Нині цей всеукраїнський термінологічний ілюзіоніст презентував збірку оповідань та есеїв Інше ґроно проникнень і свідчень , про яку в анотації писано: «Мандрівки «іншою Галичиною» — землею монстрів, містиків та неправильних краєзнавців». Ну й, без вагань рекомендував би до читання Конспект екскурсії Тимофія ГАВРИЛІВА — експериментальну поетичну збірку людини, добре знаної ще й за модерного літературознавця та спостережливого критика.

Якби видавництво «Либідь» було представлене лише книжкою Тамари ГУНДОРОВОЇ Невідомий Іван Франко. Грані Ізмарагду — його би помітили. Попередню працю пані Гундорової визнано кращою науковою есеїстикою в рейтинґу «Книжка року’2005». Нинішня її студія також є безперечною подією вітчизняного літературознавства. У передмові Микола Жулинський наголошує на «психоаналітичному прочитанні» авторкою Франкового «трагічного роздвоєння… психоемоційної природи співіснування в одній особі різних іпостасей-двійників». Пані Гундорова розкодовує «Франків міф про себе самого» , акцентуючи, між іншим, і на тому, що «символіка каменярів пов’язана також з масонською філософією». Не обійти згадуванням і блискуче художнє оформлення видання Олексія Григора.

З невідомих мені причин видавництво не подало цю книгу на конкурс Форуму і тому ювілейна форумна відзнака «Книжкова франкіана (до 150-ліття Івана Франка)» виглядає, поза врахування «либідівської» новинки, неліґітимною. Утім, це хвороба усіх українських книжкових виставок — не вимагати від членів жюрі (попри повністю оплачене відрядження) на власні очі оглянути усі стенди й лише по тому сформувати короткий список на колеґіальне обговорення.

«Либідь» пропонує нині ще одну варту високої уваги новинку: Тетяна КАРА- ВАСИЛЬЄВА, Зоя ЧЕГУСОВА. Декоративне мистецтво України ХХ століття: У пошуках «великого стилю». Комплексна історія того виду мистецтва, котре «активно впливає на емоції, думки й почуття людини… стає образною основою життя… мета якого — естетичне освоєння матеріального світу, художнє оформлення довкілля». Ґарантом наукової якості є імена авторів, чиї попередні книжки вже увінчані лаврами: Т.Кара-Васильєва — співавтор альбому-дослідження «Україна — козацька держава», володаря Ґран-прі Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2005»,; розкішне видання З.Чегусової «Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен» — лауреат «Книжки року’2003». У їхній спільній новинці (окрім майстерного аналізу) — понад 800 високоякісних ілюстрацій.

Серед новинок «Мистецтва» із чистою критичною совістю рекомендуватиму книгу

Весь Булгаков в воспоминаниях и фотографиях. П’ятнадцять років тому вийшов фотоальбом А.Кончаковського та Д.Малакова «Киев Михаила Булгакова», на тоді чи не найпомітніша українська книжка (за підсумками рейтинґу 15-річчя — №12). Відтоді на Андріївському узвозі, в «будинку Турбіних», відкрився музей письменника, розпочалася системна наукова робота. Результат — у цьому зразково впорядкованому, прокоментованому, ілюстрованому та оформленому виданні. Якби у підзаголовку стояло: «Мала Булгаковська енциклопедія» — це не було би перебільшенням.

Видавництво «Смолоскип» славне своїми фундаментальними книжками. Нині перевидано (і, звичайно, перероблено й доповнено) 700-сторінкову антолоґію Націоналізм — лауреата рейтинґу «Книжка року’2000». А окрім того, ніяк проминути монографію Анни БІЛОЇ Український літературний аванґард: Пошуки. Стильові напрямки. Дослідників українського аванґарду (початок ХХ ст.) можна порахувати на пальцях однієї руки. Проте вивчення саме цього, «вбитого» у нас напрямку, дає знати, звідки пішов авітаміноз та алергія сучасної літератури. Анна Біла виписує «історію хвороби» у її різноманітних проявах, зокрема: «Базова ДНК сюрреалізму закорінена у символізмі, — і української версії цього напряму це стосується чи не найбільше… Протосюрреалізм Б. І.Антонича… В.Рубан,В.Голобородько, В.Махно…».

Найпоширеніша алерґія на Форум видавців у Львові — відчуття нестачі часу на читання кількох валіз книжок, що їх везеш звідти додому.