«Зараз треба попрацювати на Україну»

Ідея проекту належить інженеру-будівельнику з Донецька Федору Меньшакову. Федір — учасник донецького Євромайдану та мітингів за єдність країни. Наприкінці травня чоловік тиждень перебував у полоні терористів, потім їздив Україною. «Коли конфлікт загострився, вирішив, що треба повертатися на Донбас, робити внесок у відновлення держави», — розповідає Федір. Допомагати рідному регіону він розпочав з відбудови школи у Слов’янську.

Від бойових дій у Слов’янську постраждали вісім шкіл, найбільше — ЗОШ №4. Будівля, де вчаться учні 1-4 класів,  стоїть на перетині трас, тому терористи зробили там штаб. Наразі у стіні шкільної їдальні величезна діра від гаубичного снаряду, побиті шибки, розламаний паркан, на майданчиках навколо закладу — траншеї, бліндажі, окопи. До того ж зникло багато майна. Директор ЗОШ №4 Олександр Пастухов зізнався: «Ми встигли забрати парти, дошки, але не зберегли дитячі                 ліжка. Також зруйновано комп’ютерний клас».

Нещодавно заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Дмитро Ісаєнко пообіцяв, що на ремонт школи №4 у Слов’янську спрямують 200 тисяч гривень позабюджетних коштів. Зараз школу відбудовує комунальне підприємство, з десяток волонтерів допомагають державі. Так, Федір Меньшаков клеїть шпалери у кабінетах та шукає обладнання для комп’ютерного класу. «У проекті державного фінансування не йшлося про майно школи і прилеглу територію. Класи можна зробити за наявності хоч якоїсь допомоги влади, а що не закриє держава — закриємо ми», — наголошує Федір Меньшаков.

Активісти прагнуть відновити будівлю до 1 вересня, у школі — майже 300 учнів молодших класів. Крім цього, постраждала будівля має багату історію: її звели ще 1913 року, тут були різні освітні заклади, а 1993 року ЗОШ №4 стала першою україномовною школою Слов’янська. Директор закладу наголошує: «Нове покоління на пальцях не виховаєш, тож школа прийме будь-яку поміч. Ми узгодили наші потреби з волонтерами, набралося 11 пунктів, від дверей до комп’ютерів».

Місцеві дивуються ініціативі волонтерів. Федір Меньшаков каже: «Це — Донбас, тут поважають труд. Ми працюємо — значить, свої. Але люди не розуміють, навіщо робити щось без грошей. Звичайні містяни чекали на «хунту», яка приїде їх різати, а тут прибувають хлопці і безкоштовно щось будують. Сподіваюся, це вплине на людей, у чиїйсь голові клацне: «Ми — за Україну». Олександр Пастухов додає, що жителі Слов’янська пропонують фізичну допомогу під час ремонту школи. Грошей на пожертви у людей, постраждалих від  війни, немає.

Ремонт школи у Слов’янську — пілотний проект ініціативи «Відновлення. Схід», активісти планують працювати і в інших містах Донбасу. Волонтери звітують про ремонт ЗОШ №4 Слов’янська через групу на Facebook «Відновлення. Схід». Федір Меньшаков розмірковує: «Потім, може, поїдемо до Лисичанська. На Слов’янськ кинули багато сил, це — місто-символ. Тепер у центрі Слов’янська з’явився безкоштовний Wi-Fi, там ввічливі міліціонери, а у сусідніх містах не все так весело. На себе напрацюватися встигнемо, зараз треба попрацювати на Україну».