Гарячі теми:

Збірник «ГРТ-2»: відчувається почерк професіонала

31 липня, 00:00

Прослухавши цей збірник, переконуєшся: постійне зростання інтересу до лейбла «ГРТ Рекордз» не випадкове. Зібрати артистів першої величини, у вигідному світлі подати нові імена, вибрати ненав’язливу форму компіляції — в роботі, безумовно, відчувається почерк професіонала. Музичний матеріал, репрезентований на диску, вельми й вельми різноманітний. У авангарді — дітище такого собі DJ-я Д. Білих під до болю знайомою назвою «Таксі на Дубровку». Асоціації не підводять. «Хто заказывал такси на Дубровку? Russo turisto — oblico morale, ferstehen? Вы в самодеятельности участвуете?» — обрушується на слухача шквал запитань. Відповідати не рекомендується — негайно запросять на Колиму. Анатолій Стьопін репрезентований в збірнику вже відомою за телеефірами композицією «Гули-гули», в якій старанно імітується вОлОгОдський гОвір і розповідається про трагічну розв’язку любовної історії: «Я же вовсе не хотел трали-вали. Я в стогу им песни пел о морали». Увагу до морального вигляду в цьому збірнику взагалі надзвичайно яскраво виражено — як і інтерес до голубів (бум, однак). Пісню Яни «Голуб» з перших тактів неможливо не прийняти за «Don’t Speak» — так і чекаєш «You and meeee...», що бере за душу. Пісня, в принципі, про те ж саме, тільки дим, як водиться, рідший, та й дах — не Empire State Building. Скопійовано не один до одного (швидше, 1/0,00001), вокал звучить по-дитячому наївно й зворушливо, добре прописано гітарні партії. З текстом ось тільки невелика заковика: «Одинокий голубь на карнизе за окном. Смотрит на меня, стучится в дом». Ну гаразд би ще — у вікно (хоч теж погана прикмета) — у будинок же навіщо? Це вже обізнатушки: не голуб — дятел виходить.

Хто, крім Алли Борисівни, може заспівати такий, скажімо, рядок: «Я храпела, словно бык. Как не баба, а мужик»? Правильно, ніхто. Автору віршів і музики пану Ружицькому вдалося створити вельми несподіваний хіт: суворий, фактично голий ритм обростає новими й новими партіями, А. Б. не соромиться на предмет залучення бек-вокалу, з натхненням сміється, гавкає, вимовляє «yeah-yeah» — так, як це вміє робити тільки Пугачова. Хіт у результаті виходить двохсотвідсотковий. Крістіна Орбакайте на платівці виконує дві композиції. Пані Орбакайте, безумовно, зростає як співачка й виходить на якісно новий рівень — при цьому подекуди виразно читаються мамині інтонації. Не найвдалішою композицією репрезентовано Софію Ротару — «Светерок» звучить досить старомодно, та й віршовані екзерсиси Олександра Шаганова («светерок-ветерок-вечерок») новизною не відзначаються. «Сумну історію» Іллі Духовного змінює надзвичайно весела пісня групи «МБ» «Когда уехал цирк», зміст якої вичерпно характеризують рядки: «Когда уехал цирк, а клоуны остались. Мы с клоунами долго по улицам болтались». Хуліганська манера соліста, забійний ритм, модуляція, що повторюється — все вище, і вище, і вище... Глибинного значення тут шукати не варто, але шлягер видатний — цікаво, що там в засіках у молодої команди? «На-на» демонструє свіжознайдене модне звучання в композиції «Дощик» (хоча деякі музичні, з дозволу сказати, віньєтки — кіч чистої води). У компанії початківців і знаменитих поп-зірок досить забавно виглядає «Сплін», що співає про «Весь этот бред». Час звикати?

«А-Студіо» репрезентовано композицією «Снег в пустыне» — професійний вокал, ніяких сюрпризів у тексті (мейд бай Ілля Рєзнік!), добротно зіграно й записано — але добра половина слухачів промотуватиме цю композицію — з часів «Солдата кохання» «А-студіо» ніяк не вдається записати справжній хіт. Переконливіше звучить навіть молода співачка Світлана Бубнова з композицією «Доріжкою» — псевдоретро а-ля «Блакитний вогник». Правда, періодично створюється враження, що спершу пісню було записано для якоїсь дитячої казки року в 197... Пісня «Не прощай» підліткової команди «2+2», звичайно, теж аж ніяк не автентична, але на озброєння тут взято прогресивні досягнення західних колег по цеху, та й на голоси матеріал розбитий вдало. А на «солодке» продюсери проекту залишили Миколу Носкова з підкреслено комерційною піснею про те, який він «Не модный»: традиційний доля-вокал на фоні танцювальних прибамбасів. Нестямним криком: «А я не модный!» все й закінчується. Нехай не особливо оригінально — зате кожна урюпинська Маня з полегшенням зітхне: «Та й я теж». Дівчино, ось бачте, — ви не самотні у всесвіті!

Author

Олена Мартова

Випуск газети №:

№144, (1998)

Рубрика

Суспільство