Жертви «стратегічного партнерства»?

«Яких тільки версій не існувало з приводу загадкового зникнення сейнера: арештований з контрабандним вантажем у турецькому порту Стамбул, затриманий прикордонниками Болгарії, викрадений піратами, потоплений Чорноморським флотом під час учбових стрільб, які збіглися в часі з останнім виходом сейнера на ловлю кільки. Зараз у Севастополі все більше говорять, що на сейнері перевозили зброю і що рибалок або переховують, або знищили, як свідків. «Балачки» — скажете ви. Так, на жаль, все це існує лише на рівні чуток, якi перевірити неможливо, тому що перевіряти можуть тільки компетентні органи...», — пишуть до редакції «Дня» дружини моряків, що пропали, А.Іванова, В.Полонець, Н.Куршева, Л.Скамрова, О.Шевцова.

У своєму листі вони зазначають, що неодноразово зверталися до Генеральної прокуратури, Комітету захисту прав людини при Верховній Раді України, Міністерства рибного господарства, до депутатів Верховної Ради України і — чотири рази! — до президента Кучми Л.Д. Але «що стосується нашого нинішнього президента, він, незважаючи на свою прилюдну обіцянку допомогти, не зміг ні вплинути на хід розслідування, точніше кажучи, «нерозслідування» цієї справи, ні допомогти знедоленим сім'ям», говориться в листі.

Версії про нібито можливий продаж судна, викрадення його піратами, захоплення рибалок у полон тощо, як повідомили кореспондентові «Дня», сьогодні відкидаються правоохоронними органами, оскільки з часом вони не підтвердились. Залишаються дві — загибель судна внаслідок підйому в тралі міни або ураження кораблями ЧФ під час учбових стрільб.

У розмові з кореспондентом «Дня» начальник карного розшуку МВС України генерал міліції Олександр Чеменко повідомив, що на сьогодні, на жаль, немає ні судна, ні людей, що працювали на ньому. Нема й жодних слідів «САОР». «Якби тоді в 1996-ому після втрати радіозв'язку з судном ми відразу ж почали його пошук!.. А так... Як пройшло два-три дні... В будь- якому разі, поки карну справу не закрили, розслідування триватиме. До речі, з нашого боку ряд територіально суміжних з Україною держав давно зорієнтовані для проведення певних заходів», — зазначив В. Чеменко.

Транспортний прокурор Севастополя Віктор Бєляєв так само підтвердив, що, незважаючи на те, що розслідування справи вже зайняло п'ять томів, воно триває. На сьогодні «опитано сотні людей, проведено безліч експертиз, складено карту пошуку судна в Чорному морі з урахуванням дрейфу і течій, призначено техніку, судна, фахівців, пошуково-рятувальну групу». Невирішеним залишається питання — де взяти гроші для продовження пошуку залишків судна на чорноморському дні.

Те, що «САОР» покоїться саме в глибинах Чорного моря, Віктор Борисович, схоже, не сумнівається. В інше, з його слів, важко повірити. На користь цієї думки свідчить і те, що приблизно в тому ж районі Чорного моря, де зник «САОР-3», від вибуху глибинної бомби минулого року загинуло судно «Шквал» з 8 членами екіпажу. «Лише завдяки тому, що одна людина з екіпажу врятувалася, ми знаємо, що сталося зі «Шквалом». Інакше його доля була б аналогічною «САОР». Судно так само розшукували», — сказав він.

Минулого року для пошуків зниклого сейнера Севастопольською адміністрацією було виділено 20 тисяч гривень. Зі слів начальника управління безпеки мореплавства, зв'язку, портів і безпеки праці Держкомітету рибного господарства України Петра Дмитришина, це дало змогу провести пошукові роботи за участю корабля ВМС України. «Ми знайшли частини суден, але поки що з упевненістю стверджувати, що деякі з них належать «САОР-3», не можемо. Потрібні вагомі факти, ідентифікація. Тому прийнято рішення пошукові роботи продовжувати. Питання упирається в фінансування. А для завершення робіт необхідна сума в 45 тисяч гривень», — зазначив П. Дмитришин. До речі, після офіційного звернення Держкомітету рибного господарства України до Кабміну, двом міністерствам — МінНС і Міноборони були дані доручення розглянути питання про виділення сил і коштів. Будемо сподіватись, що так воно й буде...

Хоча... Напевно, якби прохання, а краще вказівки про розшук українських громадян вийшли безпосередньо від Президента, до якого, нагадаю, чотири рази зверталися з благаннями дружини моряків, допомога прийшла б значно швидше. Але часу, чомусь, для цього в Президента і його оточення не знайшлося. І навряд чи це якось можна пояснити дружинам і дітям українських моряків.

А може, за неповним розслідуванням НП стояло щось зовсім інше? Адже, як повідомив «Дню» Олег Бублик, директор ТОВ «Рибфлот», якому належало зникле судно, згідно з офіційним висновком тимчасової комісії Торгово-промислової палати України від 17 серпня за фактом зникнення «САОР-3» розглядались версії раптової загибелі судна, в тому числі й попадання ракети кораблів ЧФ РФ під час навчань. У висновку комісії чітко вказано, що «СЧС «САОР-3» зник внаслідок надзвичайних обставин, які не залежать від волі власника і яким він не міг запобiгти». «Тобто версія викрадення судна не підтверджена», — уточнив «Дню» О.Бублик.

Життя українських громадян виявилось не таким цінним, як «стратегічне партнерство»?..