Жили в землянках, але обігнали Америку
Півстоліття тому — 4 жовтня 1957 року — почалася космічна ера в історії людства. Радянський Союз запустив на навколоземну орбіту перший штучний супутник Землі. У цій події брали участь і українські ракетники. Один із них — ветеран державного конструкторського бюро «Південне» Володимир Недобєжкін — у той час лейтенант ракетних військ, очолював підрозділ, що забезпечував запуск стратегічної ракети Р-7, яка й вивела на навколоземну орбіту радянський супутник. За його словами, бойова ракета, створена під керівництвом Сергія Корольова, була призначена для доставки ядерного заряду на відстань до 10 тисяч кілометрів. Восени 1957 року вона ще проходила випробування й не перебувала на озброєнні. Проте саме на ній супутник вирішили доставити на орбіту. Радянське керівництво поспішало випередити американців, які також готувалися запустити космічний апарат, але при цьому не приховували свої наміри. Через це роботи на радянському полігоні, який незабаром стане відомий як космодром «Байконур», проводилися в режимі надзвичайної секретності.
«За умовами режиму, — розповідає Володимир Олексійович, — доступ до супутника був обмежений. Узагалі порядок був такий: робочу документацію видавали тільки на те місце, де ти працюєш за функціональним призначенням. Робоче місце — це робоче місце. У інше — не сунься. Так, ми знали, що це супутник — його поставили в головну частину ракети, але щоб подивитися, послухати — цього ми не могли». За словами В. Недобєжкіна, він, як і інші ракетники, зобов’язаний був дати підписку про нерозголошування. Тому навіть дружина була впевнена, що її чоловік працює на військовому складі. Насправді ж Володимир Олексійович і його підлеглі, сидячи в бункері на 12-метровій глибині, стежили за телеметричними даними ракетних запусків. Ветеран згадує, яку радість у нього й колег викликав вдалий старт королівської ракети, що доставила супутник на орбіту. «Ми були майже в шоку, — розповідає він. — Бо такого ніхто не чекав — поки не вивели на орбіту. Я вам так скажу, що цей шматок заліза перевернув світ, оскільки той, хто володіє космосом, той володіє світом, і тепер це підтвердилося». У той час обігнати американців вдалося на півроку, і вони сприйняли це майже як національну трагедію.
За виконання відповідального завдання учасників запуску за радянськими мірками щедро нагородили. Начальству дали золоті зірки й ордени, підлеглим — грошові премії. В. Недобєжкін отримав «величезну суму» — 1000 рублів, що, за його словами, обрадувало його «більше, ніж орден». Адже зарплата в лейтенанта була вельми скромною, а жити в Казахстані доводилося в тісній землянці. «Які там дачі чи машини, — відмахується він від розпитувань про те, куди витратив премію. — Її просто з’їли, витратили на господарські потреби». До речі, на Байконурі в ті часи панував «сухий закон», так що «обмити» запуск першого у світі супутника ракетникам було непросто.
У конструкторському бюро «Південне» розповідають, що в Дніпропетровську півстоліття тому розробляли свій варіант ракети-носія й першого супутника Землі, які повинні були полетіти у разі невдачі «виробу» С. Корольова. Їх почали використати чотири роки опісля — як супутники відомої серії «Космос». Із того часу дніпропетровці запустили сотні своїх та іноземних супутників. Тільки за роки незалежності України на навколоземних орбітах, завдяки їхнім зусиллям, з’явилися 93 космічні апарати. Зараз у КБ «Південному» працюють над першим національним супутником зв’язку, який здатний забезпечити власні потреби України. Перешкода лише одна — нестача коштів. Проте ракетники сподіваються, що запустять цей космічний апарат уже через два-три роки.
ДО РЕЧI
У день 50-річчя запуску першого штучного супутника Землі на батьківщині його творця — Сергія Корольова — у Житомирському музеї космонавтики відбулось спеціальне урочисте погашення конвертів і марок з ювілейного блоку, випущеного на честь цієї події державним підприємством «Укрпошта». Штемпель ставили, зокрема, племінниця генерального конструктора Олена Зінченко-Зражевська, син українського творця ракет Валентина Глушка Олександр, заступник генерального директора «Укрпошти» Петро Ружицький, голова Житомирської облдержадміністрації Юрій Павленко. Цей блок загальною вартістю близько 50 гривень включає в себе конверти, в лівій нижній частині яких зображений перший штучний супутник над нашою планетою, а в праву верхню частину вклеєне також його зображення з портретами С.Корольова і В.Глушка з обох боків, і набір марок. На 20 марках, крім згаданих творців космічних ракет, портрети інших видатних уродженців української землі або тих, хто працював на її теренах, чий внесок у розвиток космічної науки, у здійснення польотів у космос воістину неоцінений. І, зокрема, Миколи Кибальчича, Юрія Кондратюка, Михайла Янгеля, Леоніда Каденюка. Загальний наклад конвертів, зазначив П. Ружицький, 100 тисяч штук, номінальна вартість одного (з маркою) дорівнюватиме 3 грн. 75 копійкам, чого зараз достатньо для відправки кореспонденції у будь-яку частину світу. Але, безсумнівно, вартість тих, на яких стоятиме штемпель першого дня погашення, тобто 4 жовтня 2007 року, серед колекціонерів швидко сягне значно більших розмірів. Для «Дня» шеф «Укрпошти» також додав, що за часи незалежності України в серії «Україна космічна» випущено 27 видів марок, 1 вид блокa, 20 видів художніх конвертів та 11 конвертів першого дня, повідомляє Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День».
