Життя і служба в нових умовах

Українських військовослужбовців продовжують виводити з Криму. За останніми даними з Міністерства оборони України, до материкової частини України з території АР Крим прибуло понад дві тисячі людей. Відбувається також передислокація військових Державної прикордонної служби, які несли службу на півострові.

Днями у Херсоні пройшла урочиста церемонія з нагоди початку службової діяльності Азово-Чорноморського регіонального управління Держприкордонслужби України, яке з Криму перевели у Херсонську область. В заході взяли участь очільники області й міста, ветерани, а також голова Державної прикордонної служби України Микола Литвин. Поважні гості обіцяли прикордонникам гарні умови несення служби і побуту на новій території. «Ми пишаємося тим, що до великої херсонської сім’ї долучилися гідні патріоти України, які в тяжкі для нашої держави часи не зрадили присязі на вірність народу України і продовжують достойно нести службу за новим місцем дислокації», — заявив тоді голова ХОДА Юрій Одарченко.

Наразі прикордонники освоюються у відведеному їм службовому приміщенні, пильно слідкують за ситуацією на адміністративній межі з Кримом. Утім, про гарні умови для роботи поки не йдеться. Значна частина матеріально-технічного забезпечення залишилася на окупованій території, і повернути її, мабуть, не вдасться. Нове приміщення — фактично голе. З меблями допомагає населення і підприємці. Великі проблеми з комп’ютерами, їх майже немає. Окреме питання — розселення військових. Наразі багато сімей, в тому числі й з маленькими дітьми, змушені перебувати в обдертих гуртожитках місцевого вузу. Про поточну життєдіяльність прикордонників, виведення з Криму та умови для родин бійців «День» поговорив із помічником начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Держприкордонслужби України полковником Андрієм БАЗАНОМ та дружинами військових.

За словами Андрія Івановича, його керівництво під час окупації Криму вчиняло нагальні адекватні дії, що дозволило зменшити втрати. Передусім це стосується морської техніки, яку прикордонники вчасно вивели з Балаклави. «На той час (початок березня. — Авт.) вже блокувалося багато відділів Держприкордослужби. Ми розуміли, що за нами спостерігають, тому тільки-но з’явилася можливість вийти з бухти, ми це зробили. Вдалося вивести понад 20 одиниць корабельно-катерного складу Морської охорони. Ті, які були в Керчі, перемістили в Бердянськ, а з Балаклави — до Одеси. Прикро, що там залишилася частина техніки, яку російські військові повністю вивели з ладу, зокрема радіолокаційні станції. Коли нашу роботу повністю заблокували, було прийнято рішення вивести особовий склад на материк, у Херсон, — розповідає Андрій Базан. — Тут ми нормально контактуємо з місцевою владою. Зараз знайдено приміщення для Херсонського прикордонного загону, який входить до складу нашого управління, на рівні міста вже прийнято рішення про надання сім’ям військових матеріальної допомоги. Сьогодні важливо забезпечити належні умови роботи, і цьому питанню приділяється багато уваги. Дуже допомагає місцеве населення. Це і меблі, і продукти. Ось нещодавно ремонтували комп’ютери, так з нас замість 800 гривень взяли лише 30. Також везуть допомогу і з інших регіонів. Наприклад, з Волині направили 20 тонн продуктів. Місцеві пропонують поселити військових у власних домівках на невизначений час із оплатою лише комунальних послуг. Це дуже доречно, адже з житлом поки є проблеми. За короткий термін ми не можемо все вирішити, але я думаю, що тим сім’ям, які зараз перебувають у гуртожитках, з часом обов’язково видадуть службове помешкання».

Поспілкувавшись із родинами прикордонників, відчуваєш розпач. Люди приїхали у незнайоме місто в тому, в чому були одягнені під час штурму. А в їхніх колишніх квартирах тепер живуть... колишні друзі. «Наша частина розташована в Алушті. Коли почалися захоплення по Криму, ми зрозуміли, що це незабаром чекає і нас. Почали збирати речі, але все одно багато сімей не встигли їх забрати, — розповідає «Дню» дружина прикордонника Любов (жінка попросила не називати прізвище. — Авт.). — За роки життя ми багато вклали в ті квартири, все робили за власний рахунок: ремонти всередині і зовні, каналізацію, меблі, техніку... У нас усе лишилося там. Знаєте, що найприкріше — це зміна поведінки тих людей, із якими ми давно дружили, гуляли, ходили один до одного в гості. Тепер зрадники, а я вважаю їх саме такими, поселилися в наших домівках і навіть не хочуть повернути дитячі речі. Я дзвоню їм, прошу, але відповідають «ні, не віддам, ви спробуйте забрати». Вони вже служать Росії. Мені важко судити про політичні рішення, але все це настільки безглуздо, що уявити важко».

За словами жінок, росіяни неодноразово намагалися переманити їх чоловіків на свій бік. І що цікаво, детально знали про умови життя кожної родини, її проблеми, знали, на що тиснути. Втім, переважна більшість прикордонників таки лишились вірними присязі. «Було дуже страшно. Але ті, хто не збирався зраджувати, одразу сказали про це окупантам, вимагали від них представитися, опиралися їхнім наказам і пропозиціям, — каже дружина іншого військового Галина. — Я досі не можу розділяти Крим і Україну. Для мене лише не зрозуміла позиція некорінних кримчан, які там лишилися. Всі ми для них — «бендери» і «хохли». Нехай так. Наостанок я в своїй кімнаті на всю стіну намалювала український прапор».

Зараз жінки живуть по-сусідству у гуртожитках Херсонського національного технічного університету. Умови побуту, м’яко кажучи, погані. Відсутність гарячої води, щілини у вікнах, брудні туалети і кухні, брак коштів через заблоковані зарплатні карти... «Ми дуже вдячні людям, які знають про наше перебування в місті і несуть посильну допомогу. Це консервації, овочі, одяг для дітей, гроші. Якби не люди — було б взагалі скрутно, — говорить Любов. — Нам обіцяють, що ці умови — тимчасові. Хотілося б вірити. Та поки — ми тут. І щодня треба щось їсти, десь митись, у щось одягати дітей і закутувати їх у якісь ковдри на ніч. Маючи нагоду, хочу звернутися до херсонців із проханням за мінімальну плату здати в оренду житло, ми були б дуже вдячні».

P.S. Жінки також звертаються до небайдужих українців із проханням підтримати їх матеріально хоча б невеликими коштами.

РЕКВІЗИТИ:

Рахунок: 29240184112408

ПАТ «КБ «НАДРА»

МФО 380764

Призначення платежу — поповнення карткового поточного рахунку №81540677 з позначкою «допомога сім’ям військовослужбовців, які прибули з Криму».