Знову – про «анатомію» конфлікту МОЗ і НМУ

Нещодавно «День» писав про черговий виток сутички між Міністерством охорони здоров’я і Національним медичним університетом ім. О. Богомольця. Він пов’язаний з тим, що МОЗ підозрює екс-ректорку Катерину Амосову у фальшуванні судового рішення про своє відновлення на посаді. Його нібито видав Окружний адміністративний суд Києва, коли у НМУ працювала МОЗівська комісія, а Амосову на час роботи цієї комісії усунули з посади. Ректорка назвала таку інформацію фейковою, натомість МОЗ звернулося до столичної прокуратури з проханням перевірити цей факт (деталі історії «День» описав у матеріалі «Безкінечний поєдинок» від 28 квітня 2018 року).

Тим, хто не надто пильно стежить за перебігом скандалу між МОЗ та НМУ, важко зрозуміти, чому Катерина Амосова зверталась до суду для відновлення на посаді і чому МОЗ категорично проти її повернення в університет. Якщо коротко, аргументація міністерства зводиться до того, що робота ректора в минулому році була незадовільною, а це є причиною для розірвання з нею контракту. І заодно — приводом для нових виборів ректора, про що вже заявили в Мінздоров’я.

П’ЯТЬ ЗАПИТАНЬ ДО МОЗ

Катерина Амосова описала «Дню» свою версію подій. За її словами, інформаційна атака проти неї почалася ще у вересні минулого року, а звинувачення у зриві ліцензійного іспиту «Крок 1. Стоматологія» просто стали останньою краплею, що дала змогу МОЗ «прибрати» ректорку. Спочатку невідомі з’ясовували інформацію про доходи та майно родини Амосової, зламували електронні скриньки, надсилали SMS-повідомлення з погрозами. Потім невелика група студентів проводила мітинги проти ректорки, паралельно Національне агентство з питань запобігання корупції перевіряло її декларацію, а посли шести країн отримали нібито від імені університету листи образливого змісту щодо їхніх студентів та зі звинуваченнями в торгівлі наркотиками.

Факти насправді приголомшливі. Слід віддати належне Катерині Амосовій, котра коментує кожну інформаційну хвилю скандалу, чого не робить Мінздоров’я. Можливо, запитання ректорки до МОЗ розпочнуть розумний та адекватний діалог між двома сторонами конфлікту.

«Пропоную вашій увазі декілька суто теоретичних запитань до МОЗ: звільнення ректора найбільшого медвишу є надзвичайною подією. Міністр Олег Мусій навесні 2014 року не пішов на такий крок стосовно екс-ректора Віталія Москаленка і поставив перед нами завдання отримати вотум недовіри вченої ради та конференції трудового колективу. Чому нинішня в. о. міністра та її оточення мовчать і не коментують підстави? — зауважує Катерина Амосова. — Друге. Зрив «Крок 1. Стоматологія» 20 лютого МОЗ проанонсувало як аж настільки велику НП, що змусила відсторонити ректора на час розслідування комісії (незаконність такого відсторонення закон трактує однозначно) і запровадити «зовнішнє адміністрування». Чому тоді МОЗівська комісія з розслідування, яка вже тричі пролонгувала термін роботи (на сьогодні минуло 70 днів), не оприлюднила своїх висновків, порушуючи відповідний наказ МОЗ? Коли це взагалі буде зроблено? Коли МОЗ виконає ухвалу Печерського суду про призупинення виборів ректора до завершення судового розгляду? Подавати апеляційну скаргу на скан якогось документа в інтернеті, не відкривши офіційного реєстру судових рішень, це звичайна практика МОЗ?»

«ЗАМОВНИК КОНФЛІКТУ — НЕВІДОМИЙ»

Певні зауваження виникли у пані Амосової до опублікованого на сайті «Дня» коментаря голови ради громадської організації «Точка росту: освіта і наука» Світлани Благодєтєлєвої-Вовк. Коментар, зокрема, стосувався випадку, коли вчена рада НМУ ім. О. Богомольця відмовилася визнавати плагіат у роботі професора Олександра Волосовця.

«Теоретичні запитання до пані Вовк з командою із «Точки росту»: у світі наукова презентація починається з декларації потенційного конфлікту інтересів щодо її сутності. Отож, запитання: чи є серед найближчих до цієї пані ідеологів «руху» особи з таким конфліктом щодо мене як об’єкта серйозних обвинувачень? Наприклад, у вигляді програшу в отриманні 2014 року посади в. о. ректора і далі програшу на перегонах? Якщо так, то де академічна доброчесність, — додає Катерина Амосова. — Чи досить зазначеного від цих спікерів у статті, щоб вважати глобальний результат роботи НМУ за три роки як тотально негативний і «ганебний для репутації»? Нічого позитивного зовсім не було? Чи щиро вірить ця пані, що Амосова «купила» декілька районних і міських відділень Національної поліції та прокурорів районного і міського рівнів, які за листами активістів ГО «Студбратство» вже три роки поспіль розслідують численні відкриті на адміністрацію НМУ кримінальні провадження таким чином, що відповідні справи чомусь ніяк не доходять до суду?»

Намагаючись розібратися в ситуації, «День» запитував багатьох експертів, як завершити безглуздий поєдинок МОЗ і НМУ. Більшість схилялися, що обидві сторони мають визнати свої помилки і працювати спільно заради якісної медичної освіти. Але для чого цей конфлікт взагалі розпалювали?

«Ключ до розгадки — участь третьої сили як замовника шаленої інформаційної атаки на мене з вересня минулого року, — припускає екс-ректорка НМУ. — Мета — простимулювати пані в. о. міністра змінити ректора. Я посприяла цьому зі свого боку, «діставши» МОЗ своїм нахабством сперечатися з «власником». 6 червня буде суд, і до нього я перебуваю у відпустці та не копирсаюся в цьому кейсі. Замовник невідомий. Виконавці — ГО «Студбратство», журналісти фірми UNDERDOG, які під цей проект відкрили в серпні у «Фейсбуці» такий собі «Центр журналістських розслідувань». Не думаю, що постраждав імідж університету. Ми багато працювали над модернізацією нашої освіти і боротьбою з корупцією, активно займалися піаром, оскільки були вимушені це робити для протидії інформатаки «Центру журналістських розслідувань». Реакція студентів на наші новації є позитивною, у більшості випадків, звісно. Саме це для мене головне. Але серед колег, і не тільки в НМУ, а по всій Україні, я маю підтримку, оскільки непрофесіоналізм і штучність дій МОЗ та обман суспільства нереальними обіцянками є очевидними».