Альянс «дотискає» Мілошевича

Югославські військові заявили, що з огляду на брак пального вони просто не в змозі вивести всі свої війська з Косово протягом семи днів, як це було передбачено белградськими домовленостями. Окрім того, за словами речника Пентагону Кеннета Бекона, югослави відмовилися співпрацювати із НАТО у розмінуванні теренів на кордоні Косово з Албанією та Македонією, де вони останнім часом встановили десятки тисяч мін і, взагалі, стверджує Бекон, їхні пропозиції «ставлять під сумнів безпечне повернення біженців до Косово». Вчора натовські генерали мали звітувати в Німеччині перед міністрами закордонних справ Великої вісімки про досягнуту угоду. Але позаяк переговори зірвано, взагалі невідомо, чи прибуде тепер російський міністр Ігор Іванов на цю нараду.

Західні аналітики вважають, що причини зриву переговорів у Македонії насправді не суто технічні, а лежать значно глибше. Речник держдепартаменту США Джеймс Рубін заявив у понеділок, що не може бути й мови, про те, що Росія матиме в Косово якусь особливу «зону відповідальності», і її війська, розміщені в цій зоні, не будуть підпорядковані спільному командуванню міжнародних миротворців. Таким чином, Сполучені Штати ясно дали зрозуміти, що вони відкидають ідею фактичного поділу Косово на «албанську» і «сербську» (контрольовану російськими військами) частини. Отже, деякі дуже важливі питання косовського врегулювання залишаються невирішеними. І американці разом зі своїми західними союзниками нині роблять усе можливе аби звести роль Росії в післявоєнному врегулюванні до мінімуму, а сам компроміс зробити якомога більше схожим на капітуляцію Мілошевича. Про врахування ж інтересів іншого «стратегічного партнера НАТО» — України — в цьому контексті питання навіть не стоїть. Принаймні протягом останніх кількох днів ані Президент України, ані міністерство закордонних справ, ані Рада національної безпеки і оборони, наскільки нам відомо, жодної активності в цьому питанні не проявляли. Схоже, що українське керівництво просто терпляче чекає, яке місце в косовському врегулюванні для нас визначать наші «стратегічні партнери» на Заході та на Сході. Як вирішать у Вашингтоні та Москві, так і буде.