Амангельди ЖУМАБАЄВ: Транзитні можливості України викликають інтерес у Казахстану
Сьогодні Казахстан відзначає 15-річчя з дня проголошення незалежності країни, яка є одним із найбільших постачальників енергоресурсів. «Казахстанський варіант» розвитку викликає дедалі більший інтерес у світі. Яких успіхів вдалося досягнути цій найбільшій у Центральній Азії країні за 15 років? У чому секрет цих успіхів і стабільності в країні? Про це розповідає Надзвичайний і Повноважний Посол Казахстану в Україні Амангельди ЖУМАБАЄВ.
— З погляду історії, 15 років — це миттєвість. Але, за словами нашого президента, ці 15 років можна прирівняти до століття. У цьому немає ніякого перебільшення, якщо говорити про ті результати, яких було досягнуто за такий короткий термін у становленні країни. Ми виробляли таку концепцію зовнішньої політики, яка могла б забезпечити достатньо сприятливі зовнішні умови для розбудови державності й проведення реформування економіки. Вважаю, що ці зусилля увінчалися великим успіхом. Крім того що наша економіка визнана ринковою, Казахстан сприймається безумовним лідером у Центральноазіатському регіоні.
В економіку країни залучено понад млрд. прямих іноземних інвестицій. У той же час ми досягли рівня, коли вже внутрішні інвестиції перевищують зовнішні вкладення. Це індикатор не просто оздоровлення економіки, а її стійкого зростання. За макроекономічними показниками, ми стоїмо на рівні країн Східної Європи. У міжнародно-фінансовому плані Казахстан перетворився на країну нетто-кредитора. Значно підвищився добробут громадян: за класифікацією Світового банку, Казахстан входить до групи країн з прибутком вище середнього рівня.
Так, сьогодні ми є ресурсовидобувною державою. Але Казахстан вступив у нову епоху свого розвитку, перейшовши від приватизації та впровадження ринкових механізмів до розвитку інноваційних технологій. Ми йдемо від ресурсної складової у сфері економіки й переходимо на новий, більш якісний ступінь економічного розвитку.
У зовнішній політиці основними нашими досягненнями є отримання гарантій безпеки від п'ятірки постійних членів Ради Безпеки ООН. Казахстан в односторонньому порядку закрив Семипалатинський ядерний полігон і ухвалив історичне рішення про відмову від ядерної спадщини, і репутація країни в цьому сенсі є досить високою в усьому світі.
— І в чому ж полягає секрет досягнень Казахстану?
— Наші стартові умови були не із сприятливих: наприкінці 80-х років у СРСР, як і в усьому світі, накопичилися величезні протиріччя, які, по суті, й прискорили його розпад. Достатньо пригадати Збігнєва Бжезінського з його доктриною «Великої шахівниці», що відкрито передрікала Казахстану й Центральній Азії долю «других Балкан». Тому свої першорядні завдання на початку 90-х ми бачили такими: перше — подолати економічний колапс радянської системи та мобілізувати ресурсні багатства республіки на службу безпеки й добробуту громадян Казахстану; друге — не знижуючи темпів глибокого реформування економіки, збудувати підмурівок державності й сформувати демократичні інститути; третє — здійснити перехід від планової економіки до ринкової й підготувати модернізаційний ривок у соціально-економічному, політичному, культурно-гуманітарному розвитку. І всі ці роки крок за кроком ми торували шлях, який сьогодні політологи й журналісти називають «казахстанський варіант» розвитку.
Наріжним каменем внутрішньої політики стало зміцнення суспільної стабільності, громадянського миру, міжетнічної й міжконфесійної згоди. Непорушними принципами казахстанської зовнішньої політики були визначені багатовекторність і збалансованість. На передній план висунулася економічна дипломатія, що грунтується на прагматизмі та взаємній вигоді всіх сторін.
За минулі роки значно зросла політична культура казахстанців. Президентські вибори показали, що наш народ оцінює політиків за їхніми конкретними справами. Казахстан голосував за те, щоб Нурсултан Назарбаєв, як перший Президент країни, користуючись мандатом глави держави, провів намічені реформи. Це були безпрецедентно відкриті, чесні, транспарентні вибори на очах у всього світу.
— За останні два роки у багатьох країнах СНД сталися різного роду кольорові революції, а в деяких навіть дві. Як ви думаєте, чому Казахстан оминула хвиля кольорових революцій?
— Ми уважно стежимо за тим, що відбувається, й робимо висновки. За швидкістю реформ Казахстан випередив більшість країн СНД. Саме життя підтвердило їхню правильність, бо вони грунтуються на принципі «спочатку — економіка, потім — політика», або «демократизація через економічне зростання». Про це наш президент говорив з керівництвом США під час вересневого візиту до Вашингтона, як про єдино правильний для Казахстану еволюційний шлях розвитку, й вони визнали й погодилися з цим.
Сьогодні найскладніші роки для нашої країни позаду. Нам належить ще чимало попрацювати. Ми ставимо перед собою нові амбіційні цілі — увійти до п’ятдесяти найбільш розвинених країн світу.
Загалом, для «революційної ситуації» в Казахстані немає жодних підстав, її можна намагатися створити тільки штучно. Зрозуміло, що й усередині країни, й за її межами знайдуться сили, які схочуть розхитати ситуацію, застосовуючи перевірені на пострадянському просторі сценарії. Але, гадаю, сам народ не дозволить нікому «розгойдати човен» і поставити під сумнів наші досягнення.
Що стосується пострадянських країн, які пережили кольорові революції, для нас дуже важливо, щоб вони змогли якомога швидше вийти на рейки стабільного економічного й політичного розвитку. І Казахстан всіляко сприяє цьому.
— Чим, на вашу думку, забезпечується стабільність і економічний розвиток у Казахстані — сильною президентською владою чи чимось іншим?
У казахів є чудовий вислів: «У країни без мрії немає розуму, а без єдності народу немає достатку й щастя». Наш народ розуміє глибинну суть цього вислову, й це дійсно найдорожче для нас. Наші досягнення й успіхи, підтримка діяльності й курсу глави держави — все це безумовний результат стабільності.
У бесіді зі своїми колегами з розвинених європейських країн ми завжди доходимо думки, що в перехідний період сильна влада сприяє виходу з кризи. Якщо вона проводить правильну політику, коли дотримуються законів, що змушують поважати права один одного, тим паче.
Ми ніколи не забуваємо про те, що ми — багатонаціональна держава, й ставимося з повагою до культури, мови, віри представників усіх національностей (понад 130), що проживають у Казахстані. Ми зміцнюємо мир і згоду в нашому спільному домі, створюючи таким чином умови для подальшого розвитку економіки й поліпшення добробуту народу. Ось чому казахстанський глава держави вище за все ставить стабільність і згоду в суспільстві. Якщо глибоко осмислити те, що відбувається навколо нас, стає очевидним, що навколо чимало загроз і викликів стабільності. Пригадайте хоча б громадянську війну в Таджикистані.
Те, що в Казахстані всі ці роки зберігається спокій, саме собою не прийшло. Для цього треба було ухвалювати спеціальні закони, що забезпечують рівність у країні всіх людей, усіх національностей, усіх релігій і всіх культур. Це по-перше. Але мало ухвалити закони. Треба, щоб вони працювали, й люди, наочно повірили: так, у Казахстані цього дійсно дотримуються й забезпечуються рівні права всіх. Саме на цій основі, саме тому зберігаються в нашій країні стабільність, дружба, довіра між людьми. Завжди у своїх зверненнях президент говорить про те, що збереження стабільності — в руках усіх казахстанців, і божественне щастя для Казахстану, що ми це маємо. І цим дорожимо, тому що в цьому полягає наше майбутнє, майбутнє наших дітей, процвітання нашої Вітчизни.
— Яким ви бачите майбутнє Казахстану? Це буде президентська республіка чи можливий згодом перехід на парламентсько-президентську форму правління?
— У Стратегії розвитку «Казахстан- 2030», запропонованій народу в 1997 році, Президент виклав свої концептуальні погляди на переважний шлях розвитку й очікуваний образ країни в XXI столітті: наша генеральна мета — розбудувати незалежний, процвітаючий і політично стабільний Казахстан з ліберальним устроєм, національною єдністю, потужними демократичними інститутами, соціальною справедливістю та економічним добробутом усього населення. Містячись у самому серці Євразії, Казахстан просто приречений на роль «золотого мосту» між Європою й Азією.
Розвиток вільного суспільства, суспільства з ринковою економікою не може не супроводжуватися демократичними змінами. І ми підійдемо, можливо, до якихось конституційних змін, які зроблять владу стійкою для майбутнього. Політичний устрій держави має відповідати рівню соціально-економічного розвитку. Крім того, треба враховувати національні традиції, культурні й історичні особливості. Інакше замість демократичного оновлення можна зіткнутися з руйнівною дією «демократичного волюнтаризму». В усіх починах розвитку державності, повторю ще раз, потрібна послідовність і етапність.
Сьогодні ми підійшли до такого етапу, коли політичні реформи можуть піти і вшир, і вглиб. У країні йде широка дискусія про те, які заходи потрібні для подальшої лібералізації політичної системи. Створено спеціальний інститут для такого суспільного діалогу — Національна комісія з питань демократизації та громадянського суспільства. Вона веде роботу у декількох напрямках — це вдосконалення виборного законодавства, включаючи питання виборності виконавчої влади в регіонах, розвиток місцевого самоврядування, прав людини й низку інших. Казахстанський парламент поступово переходить на партійну систему, як експеримент були проведені вибори акимів (глав адміністрацій) у районному масштабі.
Національна комісія проаналізує й узагальнить результати загальнонародної дискусії та представить законодавчі контури Загальнонаціональної програми, підготує рекомендації щодо її реалізації. Ми відкриті для широкого обговорення найрізноманітніших проектів політичних перетворень у суспільстві. У той же час, жодних необдуманих експериментів, здатних поставити під сумнів громадянський мир і внутрішню стабільність у країні, не буде.
— Як відомо, Росія наразі впроваджує в себе демократичні цінності, які описуються словами «суверенна демократія». Яку демократію або, іншими словами, які демократичні цінності впроваджує в себе Казахстан?
— Концепцій і точок зору стосовно розвитку й швидкого впровадження демократії у світі нараховується тисячі. Право самостійно визначати вибір цінностей є в усіх країн, включаючи Росію. Що ж до Казахстану, то я не ставив би питання таким чином: демократичні цінності не можна впровадити в один день законодавчими актами.
І все ж торкнуся такого важливого й цікавого елемента демократії, як політичні партії. Більшість партій у Казахстані з’явилися внаслідок протиборства політичних і політико-економічних еліт і груп. Незважаючи на зростаюче значення партій для політичної системи країни, за великим рахунком, вони, на сьогоднішній день, виступають як механізм, що використовується різними групами для вираження власних інтересів. При цьому головним їхнім інтересом є збереження своєї присутності у владі й економіці. У цьому плані розглядати політичні партії як виразників і захисників інтересів різних прошарків електорату можна досить умовно. Тому я вважав би за краще говорити не про впровадження в Казахстані демократії, а про адекватну суспільним настроям, перевагам казахстанців продуману політику Президента.
Казахстан має власну державну ідеологію, спрямовану на створення демократичної, соціально орієнтованої й правової держави, закріплення всіх атрибутів реального суверенітету. Наша країна будує демократичне суспільство, що грунтується на ліберальній ринковій економіці, й певних успіхів, як ви бачите, вже досягнуто.
— Скажіть, будь ласка, що стоїть за останніми ініціативами Президента вашої країни, зокрема Указами про переведення казахської мови на латиницю й масове вивчення англійської мови в школах і внз? Чим це викликано? Адже ця ініціатива не подобається російській стороні.
— Про доцільність переведення казахського алфавіту на латиницю й бажаність вивчення англійської мови було сказано у виступі Президента на 12 й сесії Асамблеї народів Казахстану 24 жовтня цього року. Як зазначив глава держави, латинська графіка домінує у світовому комунікаційному просторі, а масове знання населенням англійської мови є одним iз важливих чинників економічного успіху таких країн, як Японія, Індія, Сингапур, Малайзія.
Казахи в різних країнах використовують три алфавіти. У Казахстані, Росії й ряді країн СНД застосовується кирилиця, в Туреччині та європейських країнах — латиниця, а в Китаї — арабський шрифт. Якщо врахувати, що майже третина казахів проживають поза Казахстаном і використовують різні алфавіти, природно, це ускладнює спілкування, налагодження культурних, наукових і інших зв’язків між ними. Минулий досвід показав, що сучасний казахський алфавіт складається із 42-х знаків і утрудняє завдання входження до світового інформаційного простору. Використання ж латиниці полегшить його вирішення. Але перехід на латиницю потребує часу. Не випадково Президент дав доручення уважно вивчити цю проблему й дати експертний висновок. Що стосується другої частини питання, то йдеться про розробку спеціальної програми поглибленого й інтенсивного вивчення англійської мови в усіх загальноосвітніх школах і ВНЗ, залучення до неї великих освітніх структур Великої Британії та США.
Вважаю, що прагнення використовувати найкращі досягнення людства й вивчати іноземні мови не має політичного підгрунтя. Я не став би судити про реакцію російського суспільства на цю ініціативу лише на підставі декількох публікацій у ЗМІ. Тим же російським і українським підприємцям, кіностудіям, видавництвам, консультаційним структурам і т.д. буде вельми вигідно користуватися універсальною казахською графікою, працювати з молодими казахстанськими фахівцями, які володіють одразу декількома мовами.
— На попередньому саміті СНД президент Казахстану виступив з ініціативами щодо реформування цієї організації. Яким у Казахстані бачать майбутнє цієї організації, а також ЄвразЕС і ЄЕП?
— Для Казахстану СНД — це пріоритет, тим паче що ми головуємо в цій організації. Потенціал співдружності далеко не вичерпаний. Більше того, співпрацю в його рамках слід визнати плідною, оскільки вона сприяє реалізації багатьох прогресивних ідей і спільних проектів. Сьогодні на терені СНД накопичилися проблеми як торгово-економічної співпраці, так і міжетнічних відносин. Тому слід зробити організацію більш привабливою для всіх учасників — відмовитися від того, що працює неефективно, й додати те, що буде взаємовигідним. Це непросте завдання, й над ним треба працювати.
Президент Казахстану впевнений, що Україна теж рухається в цьому напрямку й підтримає це об’єднання: спільність позицій двох держав засвідчив останній саміт у Мінську. Відповідно до його пропозицій, нова модель взаємодії в рамках СНД передбачає передусім торгово-економічну співпрацю на основі принципу різнорівневої та різношвидкісної інтеграції. У центрі уваги залишаються й питання забезпечення національної безпеки й стабільності, територіальної цілісності й непорушності кордонів, спільна протидія новим викликам і загрозам — міжнародному тероризму, транснаціональній організованій злочинності, наркобізнесу. Свого застосування в рамках СНД давно й заслужено чекає свого часу запропонована Назарбаєвим і згодом ухвалена ЄвразЕС програма «Десять простих кроків назустріч простим людям». Для цього в нас є всі передумови, головні з яких — добра воля й бажання політичного керівництва та народів наших країн.
У динаміці співпраці, стратегічних напрямках розвитку структура ЄвразЕС, очевидно, нагадує модель ЄС. Але історична, культурна, менталітарна спільність держав-членів ЄвразЕС робить їхні контакти більш тісними й компліментарними. У його рамках слід здійснити максимальну інтеграцію, а потім і зовсім вийти на створення спільного ринку. У рамках же ЄЕП необхідно забезпечити свободу переміщення товарів, послуг, капіталу та робочої сили. При цьому важливо, щоб ЄвразЕС і ЄЕП виступали як взаємодоповнюючі структури.
— Багато колишніх країн соцтабору та СНД вступили або поставили собі за мету вступити до НАТО, щоб, з одного боку, гарантувати безпеку, а з другого — забезпечувати європейські стандарти життя. Яким чином Казахстан вирішує завдання забезпечення безпеки й стандартів життя?
— Розширення НАТО, виконання Альянсом завдань за межами зони відповідальності, включаючи Афганістан, визначили його зростаючу роль у світовій політиці. Але зі вступом до НАТО не відбувається автоматичне підвищення рівня життя. Ми не ставимо мети вступити до Альянсу, але є його активним партнером. Казахстан бере участь у Програмі «Партнерство в ім’я миру», співпраця з Альянсом необхідна для становлення нашої армії, й ми в цьому напрямку продовжуватимемо працювати. Під час недавнього візиту глави нашої держави до Брюсселя Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер, зазначивши, що Астана є ключовим партнером Альянсу в Центральноазіатськом регіоні, висловив упевненість, що приїзд Назарбаєва додасть імпульсу подальшому розвитку співпраці між Казахстаном і НАТО.
Ми висловили своє бажання головувати 2009 року в ОБСЄ. Це не політичні амбіції, це бажання показати Європейському Союзу й західному світу, що Казахстан прагне прогресу й цінностей людства й хоче жити разом з розвиненим світом. Україна нас у цьому підтримує.
Виступаючи на Саміті тисячоліття ООН у Нью-Йорку, президент Казахстану сказав, що глобалізація, нарівні з позитивними змінами світу, несе в собі чимало негативних наслідків. Незважаючи на великі досягнення, ООН не завжди успішно справляється із завданнями підтримки миру й безпеки. Тому вельми перспективним було б використання можливостей регіональних систем безпеки, таких як ШОС, ОДКБ, Ради з взаємодії і заходів довіри в Азії (РВЗДА). З їхньою допомогою за підтримки Ради Безпеки ООН можна було б врегулювати конфлікти без втручання у внутрішні справи суверенних держав. Казахстан є активним учасником цих організацій.
Ми активно співпрацюємо з усіма зацікавленими державами щодо забезпечення безпеки й стандартів життя. Сьогодні Казахстан не має територіальних суперечок з жодним зі своїх сусідів. Прикордонна плутанина, що дісталася від СРСР, розв’язана, й трагедії Даманського та Жаланашколя більше не повторяться. Паралельно з цим ми створювали пояс добросусідства й співпраці навколо своїх кордонів — передусім з Росією та Китаєм, партнерами по СНД і Центральній Азії.
— Чи зацікавлений Казахстан у диверсифікації маршрутів постачання енергоносіїв і, зокрема, у будівництві газопроводу або нафтопроводу, якими через Чорне море й Україну до Європи постачалися б «блакитне» й «чорне» золото?
— Казахстанські компанії цікавляться проектом будівництва нафтопроводу Одесса — Броди — Плоцьк, свідченням чого є Брюссельський меморандум між Казахстаном і Євросоюзом про співпрацю в енергетичній сфері від 5 грудня цього року. Конкретні ж форми участі Казахстану залежать від дуже багатьох чинників, зокрема від умов інвестиційного клімату в Україні. І це вже предмет переговорів між представниками компетентних органів, бізнес-структур двох країн.
Одного бажання й чинника історичної близькості, спільності менталітету тут мало. У сучасних умовах жорсткої економічної конкуренції, держави, зацікавлені у збільшенні товаропотоків і завантаження власних морських портів і транспортних підприємств, йдуть на значне зниження наскрізних тарифів, створюють режим найбільшого сприяння. Цілеспрямована політика щодо створення таких умов для перебування інвесторів, які максимально були б наближені до національного режиму, — ще один вагомий аргумент на користь інвестиційної й транзитної конкурентоспроможності.
Якщо Україна створить цілком конкурентні тарифні умови, привабливий податковий, інвестиційний і митний клімат для казахстанських інвесторів — банкірів і підприємців, застосує до умов їх перебування в Україні національний режим, тоді транзит казахстанських товарів і послуг, зокрема енергоресурсів до Європи через Чорне море, отримає гідний розвиток і продовження.
— Відомо, що ваша країна пропонувала українській стороні брати участь у проектах з розробки й видобутку нафти й газу в Казахстані. Але поки, здається, щось не чути про присутність українських нафтогазодобувних або розробних компаній у Казахстані? Що, на Вашу думку, перешкоджає цьому?
— Тема можливої участі України в розробці й видобутку нафти й газу в Казахстані неодноразово обговорювалася під час офіційних і неофіційних контактів між представниками двох країн. Українські нафтогазові компанії почали цікавитися Казахстаном відносно недавно, тому важко припустити, що казахстанське законодавство, податковий і митний режим можуть бути перешкодами в реалізації таких намірів. Казахстан відкритий для інвестицій. Тим паче для дружньої України. Питання участі українських компаній у розробці й видобутку нафти й газу в Казахстані, а також постачання енергоресурсів, уніфікації тарифної системи — все це буде предметом обговорення під час майбутнього візиту прем’єр-міністра України Віктора Януковича до Астани.
— Як би ви охарактеризували поточний стан торгово-економічних відносин між нашими країнами? І що нового може принести наступний рік?
— У двосторонній співпраці з Україною в Казахстані приділяється велика увага впровадженню передових технологій. Викликає великий інтерес військово- промисловий комплекс України, значний потенціал взаємодії є у сфері космічних досліджень. Наразі ведеться активна робота в усіх напрямках відповідно до міжурядової угоди про військово-технічну співпрацю. Досвід і знання України надзвичайно важливі й корисні Казахстану.
У вашої країни унікальні можливості для того, щоб запропонувати Казахстану виходи на європейські ринки товарів і послуг. Тому взаємовигідне використання транзитних можливостей України є цікавим. Зі збільшенням видобутку нафти в Казахстані зростатиме значення країн, що мають транзитні й переробні можливості, виникне потреба в появі додаткових експортних маршрутів.
Динамічно розвивається співпраця наших країн в галузі транспорту та комунікацій, агропромисловому комплексі, аерокосмічній, військово-технічній і гуманітарній сферах. Відповідно до домовленостей, досягнутих під час візиту до Києва глави нашої держави минулого року, створюються спільні виробництва, здійснюються поставки сільгосптехніки, обладнання й запчастин. Казахстанська сторона готова не лише закупити українські літаки АН-148, а й брати участь у їхньому виробництві. У свою чергу, Україна, чия потужна промисловість не має собі рівних у регіоні, сприяє розв’язанню питань, пов’язаних з ремонтом залізничного рухомого й тяглового складу, надає вагонну підтримку. Костанайський завод дизельних двигунів спільно з Харківським тракторним заводом випускає українські трактори з казахстанськими двигунами.
Так сталося, що Казахстан не має прямого виходу до світового океану. Не отримали ми в спадщину від СРСР і авіаційної промисловості. Але в співпраці з Україною казахстанці не відчувають дискомфорту від цього. Також ви знаєте про тепле ставлення нашого президента до України, де він навчався. Наші країни мають дуже близькі за своїми параметрами бізнес-середовища, систему взаємовідносин між людьми. Підприємці й банкіри двох країн говорять однією мовою.
Сім років тому двосторонній річний торговий обіг між Україною та Казахстаном становив 0 млн. За підсумками 10 місяців поточного року ми маємо близько ,4 млрд. За збереження нинішніх темпів зростання двосторонньої торгівлі Казахстан у найближчі роки може увійти до списку п’яти-шести найбільших торгових партнерів України, так само як і Україна може стати таким партнером для Казахстану.
— Чи заплановані найближчим часом зустрічі Президентів наших країн?
— Україна є стратегічним партнером для Казахстану, й ми прагнемо інтенсивно налагоджувати плідну співпрацю в усіх напрямках і на всіх рівнях. Що стосується найближчих зустрічей Президентів наших країн, то за досягнутою домовленістю 2007 рік буде оголошений Роком Казахстану в Україні, а 2008 рік — Роком України в Казахстані. Кажу про це з великим задоволенням, оскільки це важливі акції, спрямовані на подальший розвиток усебічних зв’язків між двома країнами та підвищення їхнього іміджу. До урочистого відкриття Року Казахстану приурочений візит Нурсултана Назарбаєва до Києва в лютому наступного року. Упевнений, що до відкриття Року України в Казахстані буде організований візит Віктора Ющенка до Астани. У нашій країні надають великого значення цим акціям, і ми хотіли б провести їх на найвищому організаційному й змістовному рівні. Це вельми важливий знак, що символізує процес зустрічного руху наших держав, зближення наших народів.
