Без свободи все інше нічого не варте

Вже п’ятий рік поспіль в Україні проводить свою діяльність представництво Фонду імені Фрідріха Науманна. Фундація прийшла до українців з Польщі — після помаранчевої революції представники Фонду імені Науманна почали підтримувати розвиток демократії та ринкової економіки у нашій державі. Керівником представництва сьогодні є д-р Гайке ДЬОРРЕНБЕХЕР, яка прибула в Україну 2009 року та з цього часу провадить діяльність у сфері поширення ліберальних цінностей на території нашої країни. У цьому їй стає у пригоді чималий професійний досвід — пані Гайке була директором Німецького товариства вивчення Східної Європи, у якому з особливим інтересом вивчала питання України та Білорусі. В інтерв’ю «Дню» німецький експерт розповіла про своє ставлення до однієї з найважчих «хвороб» України — корупції, до популізму в політиці та про зв’язок свободи з успіхами в економіці.

— Пані Дьорренбехер, на конференції «Україна: ліберальні шляхи виходу з кризи», яка відбулася за ініціативи Фонду імені Фрідріха Науманна на початку липня, був присутній Сергій Соболєв. Партія «Реформи і порядок» була співініціатором проведення конференції. Чи це означає, що Фонд співпрацює з опозицією в Україні?

— Не можна сказати, що ми співпрацюємо з опозицією. Ми працюємо з ліберальними партіями і ліберальними силами. Але ми також працюємо з урядом. Це треба чітко розуміти. Наш Фонд має своє завдання, дотримується ліберальних принципів, і саме тому ми співпрацюємо з неурядовими організаціями, які сповідують ліберальні цінності. При цьому під неурядовими організаціями ми також розуміємо політичні партії. У такому форматі ми діємо декілька років поспіль, співпрацюємо з партією «Реформи і порядок» та іншими політичними силами, які дотримуються декларованих нами цілей, тож наша співпраця є досить успішною.

— А як щодо прикладів успішної співпраці з урядом?

— Ми працюємо з Національною академією державного управління. Це також, як на мене, урядова структура. Донедавна ми також співпрацювали з Кабінетом Міністрів щодо євроатлантичної інтеграції України. У нас так завжди: ми співпрацюємо і з неурядовими організаціями, і — якщо це дозволяють напрямки роботи — з урядовими структурами. Це, власне, практика, яка проводиться в усьому світі.

— Існує припущення, що корупція настільки глибоко проникла в українське повсякденне життя, що фактично стала частиною нашої політичної культури та менталітету. Що б ви могли порадити українцям, щоб подолати таке явище?

— Передусім маю сказати, що жоден з фондів не дає порад. Важливе те, що ваше теперішнє керівництво вважає боротьбу з корупцією за один з найвищих пріоритетів своєї роботи. Для нас питання корупції є також питанням, пов’язаним з демократією і політичною свободою. Коли у вашій країні процвітає корупція, ви втрачаєте віру в те, що всі є рівними перед законом. Виникає беззаконня, і ніколи не можна бути певним в тому, чи ти зможеш виграти в суді, чи ні, чи зможеш реалізовувати свої права. Важливе тут розуміння необхідності існування правової держави, у якій всі є рівними перед законом, а не «обрані» законом. Щодо питання про зв’язок корупції та менталітету — я зовсім не згодна з цим. Практика показує, що коли є достатньо політичної волі, можна дуже швидко й ефективно подолати корупцію. Менталітет не може бути перешкодою на шляху до реформ. Я думаю, зараз є хороший момент, щоб подумати про такі речі і займатися ними. Тобто потрібно впроваджувати ефективні антикорупційні реформи.

— Як ви оцінюєте здатність нашого керівництва успішно реалізувати такі реформи?

— Вважаю, неможливо зараз судити про це однозначно. Ми, звичайно, дуже радіємо, що в Україні вже є державний бюджет, що вирішено ряд бюджетних питань. І ми сподіваємося, що буде проведено глибокі та ѓрунтовні реформи. У цьому немає нічого нового. Про це говорять не лише різні фонди, про це також говорять Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Йдеться про реформи у фіскальній сфері щодо скорочення витрат, реформи податкової системи, врегулювання цін на енергоносії — і при цьому важливим є розуміння того, що енергія чогось коштує і що її не варто витрачати намарно...

— Чи пов’язане сприйняття українцями поняття свободи з успішними економічними досягненнями?

— Я вважаю, що українці є однією із свободолюбних націй. І, на наш погляд, свобода має бути доступною кожному. Це найвищий принцип та центральна думка, на якій ѓрунтується ліберальна концепція і за яким працює наш Фонд. Недарма повна назва нашого Фонду звучить Фонд імені Фрідріха Науманна «За свободу». І коли йдеться про свободу, то йдеться не про хаос чи про те, що кожен може робити те, що він хоче. Натомість йдеться про те, що держава встановлює рамки. Які рамки? Передусім такі, щоб бути правовою державою і надавати кожному громадянину можливість реалізовувати своє право на свободу. Йдеться не про свавілля, а про взаємозв’язок свободи і правової держави. І це особливо важливо. Кожен громадянин повинен мати можливість купувати приватну власність, яка також була б захищеною. Цілком конкретно: якщо я підприємець, то я просто хочу мати гарантію від держави, що я можу зберегти свою власність, що у мене її ніхто не відбере, що податкове законодавство зрозуміле та чітке. Цьому є приклади. Їх на конференції «Україна: ліберальні шляхи виходу з кризи» наводив «архітектор» економічних перетворень в Польщі Лешек Бальцерович. Зокрема, він говорив про те, що коли державні підприємства потрапляють в кризу, економіка потребує ініціативи приватного підприємця. Це можуть бути й невеликі підприємства з чотирма-п’ятьма співробітниками, і трохи більша група, яка налічує близько 50-ти робітників, і організація, до складу якої входять 500 працівників. Це «мотори» економічного розвитку, які створюють економічні основи держави і вносять вклад у те, що збільшується прибуток, що створюються нові оплачувані робочі місця, сплачуються податки, що в подальшому створюються нові можливості для держави забезпечити свободу.

— Для України характерна наявність популізму в політиці. Це в той час, коли в Європі спостерігається практика використання радикальних методів скорочення видатків і тенденція до економії. На вашу думку, де проходить межа між популістськими заявами й ефективними реформами?

— Політикам завжди нелегко провести ефективні реформи, які часом бувають складними чи стосуються значних мас людей. У Німеччині ситуація така ж. Зараз німецький уряд запроваджує пакет економічних заходів, у результаті якого потрібно досягти економії 80 млрд. євро, і це, звичайно, призводить до відповідної реакції населення. Але коли видатків забагато, то з’являється інфляція, за яку доведеться розплачуватися наступним поколінням. Адже якщо існуватиме занадто великий державний борг, то його доведеться гасити нашим дітям. Ми також не можемо витрачати більше, ніж можемо собі це дозволити. Я розумію, що це складно. Але я вірю, що це єдиний шлях — економити та зважувати, які витрати є доцільними, і таким чином приходити до консолідації бюджету.

— Представництво, яке ви очолюєте, проводить свою діяльність в Україні та Білорусі. Які особливості роботи в цих країнах?

— Наш Фонд працює в майже 60 країнах світу. Представництва можуть проводити свою роботу у кількох країнах одночасно. Специфіка роботи в Білорусі в тому, що не завжди все так просто у роботі з партнерами. Наші принципи єдині у всіх країнах. Ми закликаємо до того, щоб скрізь у світі була свобода слова і можливість дискусії. А в Білорусі складається дуже цікава ситуація: ми запрошуємо також до співпраці представників уряду, виходячи з необхідності налагодити діалог. Ми відстоюємо відповідні цінності, які універсально діють у всій Європі — свобода думки та слова, правова держава, повага до прав людини. Це ті принципи, які ми хочемо впровадити. Робота в цьому напрямку є в Україні дуже успішною, і ми сподіваємося, що й надалі зможемо так само успішно працювати в Україні як з урядом, так і з неурядовими організаціями та іншими партнерами.