Боротьба лише починається

Суд із заміни головному російському опозиціонеру Олексію Навальному умовного терміну в 3,5 року на реальний за вироком, який уже Європейським судом з прав людини був визнаний сфальсифікованим, мав чітко політичний характер. І всі сторони судового засідання це чудово розуміли. Так само як розуміли й те, що вирок цього разу виноситься не Симоновським судом, а Кремлем. А от яке саме там прийняли рішення знав, як видно, лише суддя, який оголошував рішення, хоча, може, дізнався він про нього й не на самому початку засідання. Ні представник ФСВП, який вимагав заміни умовного терміну на реальний, ні прокурор, який цю вимогу підтримав, певна річ, не знали, яке рішення прийняв Володимир Путін, але навряд чи хтось сумнівався, що Навального наказано посадити. Не сумнівався в цьому і сам підсудний, і його адвокат.

Щоправда, залишалася невелика ймовірність того, що, поступившись таким собі таємним ультимативним вимогам США та Євросоюзу, російський президент розпорядився залишити Навального на свободі, хоча й під пильним наглядом правоохоронців, які продовжували б робити йому різні капості. Невипадково в залі засідань були присутні два десятки акредитованих у Москві дипломатів провідних західних держав. А верховний представник Європейського союзу у закордонних справах і політиці безпеки Жозеп Борель, який має прибути до Москви 4-6 лютого, публічно заявив про своє бажання зустрітися з Навальним під час відвідин російської столиці. А міністр закордонних справ головуючої зараз у ЄС Швеції Анн Лінде, яка цього дня у Стокгольмі вела переговори зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим, почала розмову з проблеми Навального й прямо вимагала його звільнення.

Тож невеличка інтрига щодо результату судового засідання зберігалася, хоча ймовірність успішного результату для опозиціонера не перевищувала 1%. Після того, як інтрига вирішилася не на користь Навального, не дуже зрозуміло, як провідні західні політики розмовлятимуть з Путіним. США та Велика Британія одразу після вироку висунули вимогу «негайно й без будь-яких умов» звільнити Навального.

Перед початком засідання, яке через велику кількість представників ЗМІ було вирішено провести у будівлі Московського міського суду, всі підступи до Мосміськсуду, зокрема й прилеглі вулиці, були перекриті поліцією та Росгвардією. І ще до початку суду почалися затримання прихильників Навального. До моменту оголошення вироку кількість затриманих уже становила 370 осіб, і затримання тривали. А ближче до кінця судового засідання ОМОН оточив Красну площу в Москві та Дворцову площу в Петербурзі. Очевидно, вже було точно відомо, яким буде вирок. Дива, звичайно, не відбулося. Умовний термін Навальному замінили на реальний. Щойно про це стало відомо, штаб Навального закликав москвичів вийти на Манежну площу, заявивши: «Це особиста помста Володимира Путіна. За розслідування про корупцію Путіна та його оточення. За те, що вижив після отруєння. За те, що розслідував власне отруєння й викрив убивць із ФСБ. За те, що не злякався й повернувся до Росії». Захист оскаржить вирок, але шансів на його скасування немає.

Вельми показово, що 28 січня, за день до початкової дати проведення суду над Навальним, пішов у відставку голова Симоновського суду Москви В’ячеслав Детішин. Тут пригадується, що коли Рязанська письменницька організація за командою з Москви виключала Олександра Солженіцина із Союзу письменників, глава рязанських письменників Ернст Сафонов перед засіданням, на якому Солженіцина мали виключити, терміново ліг до лікарні на операцію, щоб його ім’я не пов’язували з цим ганебним рішенням. Суддя Детішин, схоже, теж піклується про своє місце в історії. І для Путіна це — тривожний сигнал. Судді в російській системі влади — одні з найлояльніших до нинішнього режиму. І якщо вони всерйоз замислюються про те, що буде після Путіна, отже, допускають, що йому вже недовго залишилося панувати.

Навальний побудував свою промову у суді за зразком тих промов, які виголошували революціонери другої половини XIX століття й початку XX століття перед царським судом. Його промова — це політичний маніфест, що закликає до боротьби. Олексій Анатолійович заявив: «Я смертельно образив тим, що я вижив, завдяки хорошим людям — пілотам і лікарям. Потім ще сильніше його образив тим, що вижив, — я не сховався, живучи десь під охороною або в якомусь меншому бункері, який я міг би собі дозволити. А потім сталося взагалі страшне. Мало того, що я вижив, що я не злякався, не сховався, я взяв участь ще в розслідуванні свого власного отруєння. І ми показали й довели, що саме Путін, використовуючи Федеральну службу безпеки, здійснив цей замах на вбивство. І не я один був такий. Зараз це знають, і багато ще дізнаються.

І ось це зводить з розуму маленького злодійкуватого чоловічка в його бункері. Саме цей факт — те, що все розкрилося. Немає ніяких рейтингів, немає ніякої величезної підтримки, нічого цього немає. Тому що з’ясувалося — для того, щоб впоратися з політичним опонентом, у якого немає ні телебачення, ні політичної партії, потрібно просто спробувати вбити його хімічною зброєю. І, звичайно, він сходить з розуму від цього. Тому що всі переконалися, що він просто чиновник, якого випадково поставили на президентську посаду, який ніколи не брав участі ні у дебатах, ні у виборах. І це єдиний засіб боротьби — намагатися вбити людей.

Хоч би скільки він вдавав із себе великого геополітика, великого світового лідера, його образа головна на мене полягає в тому, що в історію він увійде саме як отруйник. От, знаєте, був Олександр Визволитель або Ярослав Мудрий, і буде у нас Володимир Отруйник Боягузов — ось саме так він увійде в історію.

І це пряме, ваша честь, це ж має пряме відношення — я тут стою на цьому місці, і мене охороняє вже поліція, Росгвардія з’явилася, половина Москви оточена саме тому, що маленький чоловічок у бункері божеволіє від того, що ми довели й показали, що він не геополітикою займається, а проводить нараду, на якій вирішує, що він вимагає красти у опонентів труси й мазати їх хімзброєю... Коли свавілля й беззаконня вдягли ваші мундири й вдають із себе закон, то обов’язок кожної чесної людини — не підкорятися вам і боротися з вами всіма силами. І я, як можу, борюся. І продовжуватиму це робити. Незважаючи на те, що зараз зважаючи на те, що, звичайно, я опинився повністю під контролем цих людей, які обожнюють усе намазувати хімічною зброєю, напевно, за моє життя ніхто не дасть і три копійки, але, тим не менше, навіть зараз, навіть зі свого місця я кажу, що я з вами боротимуся, і закликаю всіх інших не боятися вас і робити все, щоб закон, а не ряджені в мундирах і мантіях, переміг. І я вітаю всіх тих, хто бореться й хто не боїться, всіх чесних людей. Я вітаю й дякую співробітникам ФБК, які зараз сидять під арештом, і всіх інших у всій країні, хто не боїться й виходить на вулиці, тому що у них є такі ж права, як у вас. Тому що наша країна належить і їм такою ж мірою, як і вам, і як усім іншим. Ми такі ж громадяни, і ми вимагаємо нормального правосуддя, нормального ставлення до нас, участі у виборах, участі в розподілі національних багатств. Так, ми всього цього вимагаємо! І я хочу сказати, що якщо є... в Росії зараз багато хороших речей, а найкраща річ — це ось ті самі люди, які не бояться, які не опускають очі, які не дивляться в стіл, і які ніколи не віддадуть нашу країну купці продажних чиновників, які вирішили обміняти нашу батьківщину на свої палаци, виноградники й аквадискотеки».

Після оголошення вироку почалися нові протестні виступи на захист Навального. Можливо, вони триватимуть і протягом наступних днів і будуть придушені. Але боротьба лише починається.