Чому такий привабливий екстремізм?
Журналіст, який нещодавно приїжджав до Саудівської Аравії, запитав мене, чому п’ять із шести студентів Університету Короля Сауда, в яких він брав інтерв’ю, досі вважають, що «Аль-Каїда» не несе відповідальності за атаки на Всесвітній торговий центр і Пентагон, скоєні в Сполучених Штатах Америки минулого року? Шукаючи відповіді на це запитання, я зайшов в глухий кут, оскільки у мене більше не залишилося переконливих пояснень.
Я звик вважати, що заперечення співучасті саудівців в атаках відображає наше горе, яке ми відчуваємо через те, що сталося у той похмурий день. Я сподівався, що у нас вистачить сміливості подолати приниження, що ми відчуваємо, і ми почнемо заглядати вглиб нашої національної душі, задаючись важливим запитанням: «Чому 15 наших юнаків атакували Америку таким жорстоким чином?»
Однак зараз ми ні на йоту не стали ближчими до відповіді на це запитання, ніж ми були одразу після цієї атаки, бо у нас навіть не вистачило сміливості його порушити. Якби ми були більш упевнені, і якби ми не були переповнені пустими загрозами, ми б організовували семінар за семінаром для того, щоб проаналізувати те, що сталося, щоб зрозуміти причини цього і спланувати майбутнє без подібної трагедії. Зрештою, викрадені Осамою бен Ладеном літаки не тільки атакували Нью-Йорк і Вашингтон, але вони також атакували іслам як віру і проповідувані ним цінності терпимості та співіснування.
Але попри жахливість того, що сталося, ми продовжуємо заперечувати. Ми досі залишаємося прихильниками теорій конспірації навіть після того, як бен Ладен та його друзі-конспіратори хвалилися про своє велике «досягнення». Ми продовжуємо закривати очі на той факт, що 19 молодих чоловіків-мусульман вирішили залишити дім, приєднатися до того, що вони називали джіхадом, і стати злочинцями.
Щоб рухатися вперед, треба починати з минулого. Ми повинні визнати, що 15 саудівців допомогли здійснити атаки на Америку 11 вересня минулого року, і що сотні інших саудівців були без необхідності вбиті вдалині від дому в горах і селах Афганістану. Ми повинні з’ясувати, чому керований Талібаном Афганістан видавався значній частині молодих саудівців таким привабливим місцем протягом стількох років, що передували подіям 11 вересня. Афганістан був країною, в якій мусульмани вбивали одне одного. Будь-який мусульманин знав, що у цьому разі його обов’язком було спробувати примирити воюючих, а не приєднуватися до насильства.
Коли араби, в тому числі й саудівці, вперше брали участь у боях у середині 1980-х, та кампанія була справедливою, як в політичному, так і в релігійному сенсі. Афганські мусульмани воювали з іноземними агресорами, які прагнули нав’язати їм комуністичний лад радянського зразка. Моджахеди перебували під наглядом відповідальних релігійних діячів, які були для саудівських юнаків чудовим зразком для наслідування. Дехто з цих молодих людей залишився в Афганістані після того, як моджахеди увійшли до Кабулу, для того, щоб взяти участь у запеклих сутичках, що призвели до підйому Талібана. Інші повернулися додому, де їх зустріли як героїв.
Чи були ті молоді люди, що повернулися додому тоді, розумніші, ніж нинішня молодь? Що сталося за останні 10 років, що дозволило екстремістам бен Ладена знайти так багато палких послідовників? Починаючи з 11 вересня, ми займалися тим, що вказували американцям, у чому вони були неправі, але нас ніхто не слухає. Замість цього нам слід позбутися власних вад. Нам слід спробувати відповісти на запитання, яке американці ставили нам весь час: чому саудівські юнаки взяли участь в атаках?
Ми повинні знайти відповідь на це запитання, і не заради американців, а для себе. Недостатньо буде сказати, що захопники літаків — і, насправді, багато саудівців, ув’язнених у бухті Гуантанамо — є компанією обдурених молодиків, і що інша саудівська молодь не така. Це дійсно так, але втрати, яких завдала ця відносно невелика група, були величезні. І набагато краще буде, якщо ми спробуємо зрозуміти і зрозуміємо, якими мотивами вони керувалися.
У здійснених нами за останні роки спробах захистити і виправдати себе ми, саудівці, з’ясовували все про наслідки екстремістських витівок в Уейко, штат Техас, і в Оклахома-Сіті. Ми писали про мічіганську міліцію та інші американські радикальні екстремістські угрупування.
Звичайно, екстремізм в Америці — такий самий потворний екстремізм, як і у нас вдома. Але американці самі дуже детально вивчили і проаналізували інциденти в Уейко та Оклахома-Сіті. Мотиви, що стояли за ними, було ретельно розслідувано, для того щоб гарантувати, що такі події не повторяться в майбутньому.
Саудівці не зуміли зробити те ж саме. Найнагальніше завдання нині полягає в тому, щоб гарантувати, що наші діти ніколи не потраплять під вплив екстремістських ідей, подібних до тих, що збили з пантелику 15 наших співвітчизників настільки, що ті захопили чотири літаки того пригожого вересневого дня, і скерували їх, а заодно і нас, прямо в безодню пекла. Проект Синдикат для «Дня» Джамал ХАШОГГI — заступник головного редактора англомовної газети «Арабські новини», що виходить у м. Джидда, Саудівська Аравія.
