Чиновники СНД погано знають закони України
Куди прямує Україна? Здавалося б, це запитання вже давно можна було віднести до розряду «заїжджених» і неактуальних. Принаймні, якщо зважати на офіційну позицію українського керівництва, яке заявляє про стратегічний зовнішньополітичний пріоритет — євроатлантичну інтеграцію. Минулого року Україна зуміла відстояти прихильність до європейського курсу, відмовившись від наполегливих запрошень Росії взяти участь в Євразійському економічному співтоваристві. Однак у лютому нинішнього року Київ знову примусив багатьох експертів порозмірковувати на тему послідовності. Керівники чотирьох держав — Росії, Казахстану, Білорусі і, зрозуміло, України — вирішили створити Єдиний економічний простір (ЄЕП). Нова інтеграційна ідея, що здавалася спочатку вигідною, зараз, схоже, виглядає менш привабливою.
Російська преса, численні політики із Москви останнім часом дедалі частіше й наполегливіше докоряють Україні, яка «морочить голову Кремлю, торгуючись за його спиною із Заходом». Про це, зокрема, написала вчорашня російська «Независимая газета», автор якої, посилаючись на інтерв’ю радника Президента України, директора Національного інституту стратегічних досліджень Анатолія Гальчинського «Дню» (7 червня 2003 року), робить висновок, що «заграваючи з Москвою, Київ орієнтується на західних інвесторів». Подібні думки в московських колах можна почути досить часто. Щоправда, в інтерв’ю Анатолія Гальчинського дається принципово інше пояснення ситуації, що склалася навколо ЄЕП. Головна відмінність — не Україна, а Росія гальмує виконання необхідних умов для ефективного торгово-економічного співробітництва. Схоже відбувається і з ЄЕП, який у Москві намагаються перетворити на певний політичний проект, в якому пріоритетними будуть інтереси єдиної сторони — Росії. Чи прийнятний для України такий варіант?
Позавчора з несподіваним «посланням» виступив голова Виконавчого комітету СНД Юрій Яров. Він повідомив, що у вересні в Ялті очікується підписання угоди щодо створення ЄЕП, а найголовніше — щодо створення його наднаціонального органу з питань торгівлі й тарифів. Цілком можливо, що пан Яров не зовсім володіє ситуацією, пов’язаною з переговорами щодо створення ЄЕП, а тому надав інформацію, яка не відповідає дійсності. Принаймні згідно з «Основними напрямами зовнішньої політики України», схваленими Верховною Радою ще 1993 року, наша країна «уникатиме участі в інституціоналізації форм міждержавної співдружності в рамках СНД, здатних перетворити Співдружність на наддержавну структуру федеративного або конфедеративного характеру». Чи не стосується це повною мірою і ЄЕП? Дуже навіть стосується, якщо вірити продовженню заяви Юрія Ярова. На його думку, «єепівський» досвід може бути запитаним іншими міждержавними інтеграційними об’єднаннями, включно з... СНД. «Сьогодні існують «двійка», «п’ятірка», ЄврАзЕС, є ГУУАМ, є Центральноазіатський форум, проте у цих рамках, у цих регіональних об’єднаннях все ж таки не вдалося створити наднаціональний орган, якого ми всі прагнемо, дивлячись на результати діяльності Європейського Союзу», — сказав Яров. При цьому він наголосив, що для Виконкому СНД найважливішим є те, наскільки далеко «четвірка» зможе просунутися шляхом економічної інтеграції, наскільки вона працюватиме ефективніше за інші регіональні об’єднання, якщо вдасться створити наднаціональний орган.
Офіційно Україна на докори та «наднаціональні» чутки поки не відреагувала. Очевидно, не вбачаючи для цього жодних підстав. Однак є підстави замислитися над тим, куди Україну можуть «затягнути». Володимир Лупацій, виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія» у коментарі «Дню» сказав, що на даному етапі на переговорах з ЄЕП Україна зайняла оборонну позицію. «Коли Київ підписався під цією ідеєю, то сам себе загнав в пікантну ситуацію», — вважає експерт. На його думку, «Росія запропонувала свій формат розвитку ЄЕП, який фактично зводиться до створення наднаціональних органів». Водночас «Київ не демонструє здатності позбавити Москву монопольного права на інтеграційні ініціативи на просторі СНД, не пропонує власної інтерпретації розвитку ЄЕП. Створення зони вільної торгівлі на принципах СОТ є не чим іншим, як спробою м’яко денонсувати попередні домовленості», — упевнений Володимир Лупацій. Він підкреслив, що «єдиним конструктивним виходом для України буде поставити питання про інтернаціоналізацію двох процесів». Експерт нагадав, що Москва давно веде переговори з Євросоюзом про створення загальноєвропейського єдиного економічного простору. Україна ж могла б запропонувати об’єднати цей діалог з діалогом «четвірки».
Проте багато хто з українських дипломатів у конфіденційних розмовах визнає, що не вірить у реалізацію ЄЕП. Заяви ж про інтеграцію на пострадянському просторі мають не більш ніж політичний, декларативний характер. Насамперед — з боку Росії.
