Деградація системи критеріїв

Рішення американського видання Forbes назвати російського президента Володимира Путіна найвпливовішою людиною в світі викликало обурення деяких зарубіжних видань. Зокрема британська The Guardian написала з цієї нагоди статтю під заголовком «Путін, швидше, посередність, ніж мачо». На думку видання, Forbes покликаний пропагувати та просувати вільне індивідуальне підприємництво, а не захоплюватися Путіним за те, що той, за висловлюванням журналу, «зміцнив власний контроль над Росією». А якщо владу оцінювати ступенем авторитарності правління, то тоді «номером один» у списку, безперечно, повинен бути Кім Чен Ин», - іронізує видання. Водночас не може не викликати здивування те, що у списку не знайшлося місця для Хілларі Клінтон, державного секретаря США, яка цілком може стати наступним американським президентом.

Слід зазначити, що у Forbes миттєво відреагували на цю критику. Власник цього видання Стів Форбс написав статтю, в якій пояснив, що критики рішення Forbes назвати найвпливовішою людиною в світі Володимира Путіна, а не Барака Обаму не враховують двох важливих обставин.

«По-перше, не треба плутати вплив США як держави із впливом Обами як голови цієї держави. Штати сильно випереджають Росію як з економічної, так і з військової могутності. З цим ніхто не сперечається. Але наше дослідження стосується не країн або компаній, а людей. По-друге, і це навіть більш важливий чинник, Обама з власної волі демонструє слабкість на міжнародній арені. Так у внутрішній політиці він постійно показує силу, зосереджуючи на собі важелі управління економікою», - стверджує Форбс. Він також вважає, що зовнішня політика Обами не просто применшує роль Америки - вона ставить під загрозу стабільність усього геополітичного світоустрою.

«День» звернувся до провідного наукового співробітника Московського центру Карнегі Лілії ШЕВЦОВОЇ з проханням прокоментувати рішення Forbes і те, як ця оцінка може вплинути на дії президента РФ.

«ВІДБУВАЄТЬСЯ ДЕФОРМАЦІЯ ВСІЄЇ СИСТЕМИ ОЦІНКИ ВПЛИВУ ОСОБИСТОСТІ ТА ОЦІНКИ ВПЛИВУ ПОДІЙ...»

- Звичайно, сама ця оцінка: Путін найвпливовіший політик світу - сприймається як жарт людей, які позбавлені почуття гумору. Можливо, в редколегії Forbes у цій оцінці проявилося якесь прагнення пожартувати. Але якщо дійсно редакція Forbes разом зі Стівом Форбсом підходила до цього питання серйозно, ми можемо констатувати вже цілком очевидну тенденцію: повну девальвацію системи критеріїв в оцінці ступеня впливовості світових політиків. І ця девальвація або деградація системи критеріїв і взагалі критеріїв оцінки виявилася не тільки в журналі Forbes, а навіть у діяльності таких вагомих міжнародних інститутів, як Нобелівський комітет. Скажімо, коли цей комітет видав премію за мир Обамі - це був, звичайно, певний кредит, але увесь світ застиг у здивуванні: за що Обамі дають премію. Коли Нобелівський комітет видав премію Європейському Союзу - це теж викликало невизначений подив, так само як те, що Нобелівську премію було видано абсолютно невідомої організації, яка займається боротьбою з хімічною зброєю. Власне відбувається деформація всієї системи оцінки впливу особистості  і оцінки впливу подій, що свідчить про дезорієнтацію у світових політичних колах. І дуже характерно, що це явище відбувається у період, коли світ, зокрема ліберальні демократії, застигли у кризі. Тому ситуація, коли саме розвинене суспільство перебуває в кризі, система оцінок погляду на світ, система оцінок, що важливо, що не важливо, що впливово, що не впливово - починає ставати абсолютно незрозумілою або ж починає здаватися абсолютно абсурдною. І оцінка Forbes про вплив і роль Путіна якраз належить до цього досить глобального парадокса, коли світ втратив здатність тверезо й адекватно оцінювати людей та події, а це вже якість кризового мислення. Бо, коли ми говоримо, що Путін найвпливовіший, то виникає питання: найвпливовіший у порівняні з ким, у порівнянні з Обамою? Навіть якщо Обама є неефективним лідером, за оцінкою Forbes, то неефективність Обами не означає ефективності впливу Путіна.

На що впливає Путін? Путін не може вплинути на розвиток власної країни Росії, яка перебуває в стадії стагнації, а в низці сфер і в деградації. Якщо Путін не може ефективно керувати Росією, то яким чином він може бути найвпливовішим політиком світу. Тільки тому, що він витягнув Обаму і західних лідерів у неприємній ситуації з Сирією. Але той факт, що він врятував репутацію Обами, не робить Путіна найвпливовішою або взагалі впливовою людиною. Ми в цьому випадку маємо справу з неадекватною, абсурдною, навіть провокаційною оцінкою, яка, не виключено, є наслідком партійний переваг редакції Forbes: ось у піку Обамі ми зробимо йому неприємно, поставивши на перше місце Путіна, можливо, таким чином ми дамо Обамі ляпаса. Можливо, це спосіб республіканців ще більше принизити ненависного їм президента Обаму, з яким вони вже борються стільки років.

- Чи може факт визнання Путіна найвпливовішим політиком викликати загрози для світового порядку, балансу сил у світі?

- Ця абсурдна, неадекватна оцінка, у якій, можливо, немає іронії, а просто є нерозуміння реальності або зовсім вузькі партійні інтереси. Більше того, неадекватна оцінка такої особистості, як Путін, дійсно може породжувати у нього неадекватну оцінку або неадекватні дії. Перебільшення впливу Путіна може провокувати його, а також Кремль до неадекватної політики як усередині Росії, так і за її межами.

«КРЕМЛЬ РОБИТЬ УСЕ, ЩОБ ПРИСКОРИТИ ПРАГНЕННЯ ЯНУКОВИЧА НЕ СТАТИ УКРАЇНСЬКИМ ЛУКАШЕНКОМ»

- І як людина світу 2013 року може продемонструвати свою впливовість?

- Вона може це зробити у ставленні до російського суспільства, нехтуючи його інтересами, запитами. Вона може продемонструвати це, вирішуючи долю інших країн. Ось вам тест на ступінь впливовості Путіна: чи перешкодить він руху України до Європи, чи ні. Це безпосередній тест на впливовість Путіна. Якщо він настільки впливовий або навіть супервпливовий у світі, то якою мірою він спробує здійснити свій вплив на Україну? Це риторичне питання.

- І як ви думаєте, адже, як відомо, напередодні саміту в Бухаресті у квітні 2008 року Путін з'їздив до Берліна і переконав Меркель не давати ПДЧ Україні. Чи зможе він зробити це і тепер?

- Я думаю, що на українське питання будуть впливати три фактори. По-перше, розкол Заходу і відсутність особливої зацікавленості до чогось іншого, крім своїх проблем. По-друге, відсутність мобілізуючої лобістської ролі Америки, яку грав свого часу Буш-молодший під час того Бухарестського саміту і яку Обама не збирається грати взагалі ні в інтересах Європи, ні України. По-третє, це поведінка української еліти і Януковича щодо питання Тимошенко. Ось ці чинники є головними. Але, як ми знаємо, впродовж кількох останніх місяців, починаючи з торговельної війни Росії з Україною, російська влада і Кремль роблять усе, щоб прискорити прагнення Януковича не стати українським Лукашенком. Я не виключаю, що останні дії російської влади - на кордоні зупиняють фури, вимагають передоплату за газ - можливо, нарешті, прискорять дозрівання Януковича і він зважиться краще бути на орбіті Європи, ніж Януковичем у ролі Лукашенка при царі Володимирі.

Але мені здається, що основна проблема України не в листопаді, а у процесі. Навіть якщо Україна підпише угоду 29 листопада - це аж ніяк не врятує її від обіймів Росії. Я відчуваю, що останніми днями з боку російської дипломатії є таке тяжіння грати гудком: добре, нехай вони йдуть - це їхня особиста справа. Я не виключаю, що в Росії є думка: нехай Україна спробує, що таке юшка по-європейськи, нехай підпишуть асоціацію - зрозуміють, що потрібно робити реформи. А вони є болючими, і найболючіші припадуть на період виборів 2015 року, і тоді вони побіжать до Москви і Росії, тоді Янукович приповзе на колінах. Тому тут, у Москві, ставлення до українських процесів таке: листопадовий саміт - лише кома, сходинка у тривалому процесі, нічого ще не закінчено, і ми ще поборемося за Україну.

«ВАКУУМ СТВОРЮЄ У ПУТІНА УЯВЛЕННЯ  ВЛАСНОЇ СИЛИ І ВЕЛИЧІ»

- А чи буде Путін намагатися відтворити другий полюс або двополярну систему , як це було за часів існування СРСР?

- Якщо прочитати нову концепцію зовнішньої політики лютого цього року, валдайську промову Путіна, а тим більше подивитися мову його рухів, то, в принципі, я не виключаю, що він цілком усвідомлено і цілеспрямовано говорить про те, що Захід відходить, залишається вакуум, Росії потрібно заповнити цей вакуум. Росія повинна бути не тільки спойлером, але й арбітром. Начебто є всі підстави для здійснення цієї концепції нової інтеграції навколо євразійського союзу. Бо Захід слабкий, дійсно, є вакуум, і Росія намагається його заповнити. Інша справа, що їй нема чим цей вакуум заповнити. Але вакуум створює у Путіна уявлення власної сили і величі. Адже дуже легко відчувати велич і силу в порівнянні з партнерами або опонентами, які перебувають у цейтноті і паралічі.