Деміфологізація українсько-російських стосунків

Днями у Будинку Європи у Парижі (Maison de l’Europe de Paris) відбулась конференція «Україна - Росія: звільнення від міфів», у якій взяли участь французькі експерти, історики, журналісти і дипломати. 

«День» звернувся до учасника цього заходу посла України у Франції Олега Шамшура з проханням розповісти, чи справді Франція звільняється від міфів щодо України, яку колишній президент Жак Ширак вважав частиною Росії?

«ДОВОДИТЬСЯ ДОСИТЬ ЧАСТО КОНСТАТУВАТИ ДУЖЕ ПОВЕРХНЕВЕ, ОБМЕЖЕНЕ ЗНАННЯ ІСТОРІЇ ТА СУЧАСНИХ РЕАЛІЙ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ»

- Без жодних вагань ми підтримали ініціативу директора з наукової роботи Коледжу бернардинців Антуана Аржаковського, а також лідерів французької асоціації «Європейський Форум для України» та Репрезентативного комітету українців Франції. Конференція ще раз засвідчила, наскільки актуальною і болючою залишається проблема деміфологізації  українсько-російських стосунків, подолання стереотипів, продукованих і поширюваних російською пропагандою. 

Вони безпосередньо впливають на сприйняття у Франції та на Заході в цілому війни на Донбасі як переважно внутрішнього конфлікту, а не як результату російської агресії. Симптоматично, що навіть визнання Путіним присутності російських військових на сході України і тривалої підготовки до анексії Криму не вплинули на дискурс західних політиків, яким, здається,  так важко вимовити фразу «пряма агресія Росії проти суверенної держави». І проблема полягає не у нестачі інформації чи відсутності розуміння реальної ситуації: відсутня політична воля робити належні висновки та відповідно до них модифікувати свій підхід до породжених російською експансією викликів.

Щодо експертів та частини ЗМІ, на жаль, доводиться досить часто констатувати дуже поверхневе, обмежене знання історії та сучасних реалій України та Росії, наших відносин, небажання навіть зазирнути за межі усталених хибних уявлень.

«ТУТ НЕ ЗАВЖДИ ВІДДАЮТЬ СОБІ НАЛЕЖНЕ, ЩО У МИРНУ ЄВРОПУ ПОВЕРНУЛАСЯ ХОЧА Й ГІБРИДНА, АЛЕ ВІЙНА, АГРЕСІЯ ПРОТИ УКРАЇНИ»

- Чи зростає серед французів усвідомлення, що на сході України відбувається не громадянська війна, а російська агресія через те, що наша країна прагне приєднатися до європейської родини?

- Тут не завжди віддають собі належне, що у мирну Європу повернулася хоча й гібридна, але війна, агресія проти України, ідеологічно підготовлена пропагандою, історичними спекуляціями, маніпуляцією культурними і соціальними міфами, якими російські посівальники рясно зрошують європейський ґрунт. Французам доводиться весь час нагадувати, що війна проти України не десь далеко, а зовсім поруч до звичного для них комфортного існування.

Разом з тим виступи на конференції, зміст дискусії дають підстави говорити про наявність достатньо чисельної групи французьких вчених, які глибоко, фахово підходять до аналізу політики РФ щодо України, із занепокоєнням відзначають присутність русофільських, пропутінських  настроїв у французькому суспільстві. Зокрема, я мав приємність виступати разом із відомими істориками Антуаном Аржаковським із Коледжу бернардинців, Француазою Том із Сорбонни та Сесіль Вессьє із Інституту політичних наук м. Ренн. Остання, до речі, є авторкою книги «Мережа агентів Кремля у Франції», що нещодавно побачила світ та отримала широкий резонанс у Франції.

Проте, на жаль, не можна сказати, що ідеї Ф. Том, Г. Акерман, С. Вессьє та інших близьких до них дослідників визначають абсолютну «погоду» у експертному загалі Франції, але до них прислуховуються, їхні дослідження привертають до себе увагу.

«ПОТРІБНЕ РОЗШИРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРИСУТНОСТІ У ФРАНЦУЗЬКОМУ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ»

- Що робиться зараз для того, щоб французький загал, а в першу чергу еліта, впливові гравці, експертне середовище розуміло, що Росія своїми діями анексією Криму, агресією на Донбасі, участю в Сирії, постійними провокаціями намагається перекроїти кордони, відновити сферу впливу, і хто знає, це буде межа цій сфері чи «русскому миру»?

- Зараз, через півтора роки роботи у Франції, для мене ще більш очевидно, наскільки потрібне розширення української присутності у французькому та європейському інформаційному просторі. Звичайно, багато залежить від ефективності діяльності на цьому напрямі наших дипломатичних представництв.  Втім, не менш очевидно, що навіть за умови їхньої ідеальної роботи (від цього ми ще далекі) забезпечити досягнення вказаної мети лише через цей канал неможливо. Потрібні цілеспрямовані зусилля нашої медійної спільноти, необхідно інвестування адекватних ресурсів – інтелектуальних та фінансових, використання новітніх технологій.  За умови обмеженості державних можливостей, своє вагоме слово має сказати український бізнес. А він здебільшого  мовчить.