Гантемиров forever

Колишній мер Грозного Біслан Гантемиров після зустрічі із представником президента Росії у Південному федеральному окрузі призначений федеральним інспектором представництва. Посада ніби не дуже серйозна, та й сам Гантемиров, на перший погляд — зовсім не центральна постать чеченської епопеї. Однак тільки на перший. У долі Кантемирова, як у люстрі, віддзеркалена вся сутність чеченських війн. Гантемиров став мером Грозного ще в часи Джохара Дудаєва. Тоді він здавався найнебезпечнішим iз представників нової чеченської еліти. На тлі світських, за поглядами президента Ічкерії та його найближчих співробітників, Гантемиров виглядав справжнім ісламським екстремістом — він створив партію з програмою встановлення у Чечні шаріату, встановив сталі контакти з представниками радикальних ісламських угруповань та турецькими «сірими вовками». Сьогоднішні найбільші вороги Росії, такі, як Хаттаб, потрапили до Чечні саме дякуючи Гантемирову. Однак згодом Гантемиров і Дудаєв остаточно посварилися. Не поділили доходи від напівлегальної нафтопереробки. Після цього Гантемиров став одним iз лідерів антидудаєвської опозиції й прихильником Москви. І після того, як Грозний був зайнятий федеральними військами, удруге повернувся у крісло мера столиці. Однак ненадовго. Виявилося, що Гантемиров сприймає перемогу федеральних військ, як перемогу свого власного бізнесу. Він не тільки відновив напівлегальну переробку нафти, однак і розпоряджався бюджетом на відновлення Грозного, як власним сімейним... Гантемиров опинився у Лєфортовській в'язниці, його вину було доведено... Однак напередодні другої чеченської війни Путін звільнює Гантемирова, обнімається із ним, доручає створити чеченську міліцію... Далі ви вже здогадуєтеся: Гантемиров утретє стає мером Грозного й організує нафтопереробку, доходами від якої очевидно не бажає ділитися із справжніми господарями Чечні — російськими генералами... Російській армії доводиться проводити спеціальну широкомасштабну бойову (!) операцію по знищенню гантемирівських заводів і заводчиків. Гантемирова відправляють у відставку. Однак, як бачимо, замість того, щоб розслідувати його діяльність, призначають на «тепленьке» місце...

Чи маю я робити висновки iз цієї яскравої біографії? Чи не є очевидним той факт, що ми маємо справу не просто із боротьбою за територію, не просто із «відновленням конституційного ладу», а ще й з торжеством феноменальної, неприборканої, неприхованої корупції! Гантемиров мав залишатися у Лєфортові, однак не потрапив туди і нинi, коли є очевидним, що його ставлення до змісту своєї діяльності не змінилося. І справа не в тому, що Росії більше нема, на кого спертися в Чечні. Істина в тому, що багато хто з впливових представників російської еліти — політичної, військової, підприємницької — сприймає чеченський конфлікт як можливість неконтрольованого законом збагачення — «війна все спише»... Усім цим людям не просто потрібний Гантемиров — вони зацікавлені в тому, щоб таких кантемирових було якнайбільше...