Генсек НАТО: Ми готові обговорити побоювання Росії стосовно розширення Альянсу

Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер напередодні самміту Росія—НАТО в Бухаресті в інтерв’ю Інтерфаксу, опубліко ваному на сайті interfax.ru 1 квітня 2008 року, характеризує поточний стан відносин між Москвою й Альянсом, говорить про перспективи вступу до НАТО Грузії й України, висловлює сподівання на поглиблення співпраці з Росією щодо Афганістану та розповідає про підходи НАТО щодо питань енергобезпеки.

— Президент Росії Володимир Путін бере участь у зустрічі на найвищому рівні НАТО насамкінець свого перебування на посаді президента й після періоду жорсткої риторики. Чому його участь важлива для Північноатлантичного альянсу?

— Присутність президента Путіна на зустрічі Ради Росія— НАТО (РРН) на найвищому рівні надасть чудову можливість для того, щоб обговорити наші відносини й намітити подальший шлях. Президент Путін — один із основоположників РРН, створеної в Римі 2002 року. На мій погляд, РРН повністю виправдала надії, які на неї покладалися. Ми маємо насичений графік політичних консультацій, в процесі яких усі 27 країн-членів РРН обговорюють ключові питання міжнародної безпеки. У тому числі й теми, щодо яких погляди Росії та держав- членів НАТО не збігаються. Так само важливими є щоденні практичні результати нашої співпраці: боротьба з тероризмом, стабілізація обстановки в Афганістані чи підвищення прозорості. Я впевнений, що є багато тем для предметного обговорення на зустрічі з президентом Путіним у Бухаресті.

— Чи є в України й Грузії перспективи отримати План дій з підготовки до членства (ПДЧ) в Бухаресті? Чи є консенсус у НАТО щодо даного кроку? Що конкретно може змінити ПДЧ у їхнiх відносинах iз НАТО? Наскільки далекі будуть вони від членства в подібному разі?

— Я не можу відповісти на питання про рішення, що ухвалюються на самміті, коли зустріч ще не почалася. Але я можу чітко визначити принципи: процес розширення й політика відкритих дверей НАТО залишається «проектом, що триває». НАТО самостійно вирішить, як треба реагувати на законне клопотання країн, наділених суверенним правом обирати кращі для них заходи з забезпечення безпеки. Це стосується і Грузії, і України. Відповідні рішення будуть, зрозуміло, «ґрунтуватися на результативності», і для цих рішень необхідно, щоб прогрес, досягнутий окремими країнами-кандидатами, повністю влаштовував усі держави-членiв НАТО.

При цьому мені хотілося б додати, що країни Північноатлантичного альянсу завжди були готові до обговорення будь-яких конкретних побоювань і стурбованостей, які можуть виникати у Російської Федерації у зв’язку з процесом розширення НАТО.

— Що необхідно зробити для організації транзитного руху вантажів НАТО сухопутним транспортом через територію Росії до Афганістану? Чи це важливо для НАТО?

— Наразі з нашими російськими партнерами ми обговорюємо угоду, якою, власне, буде визначено порядок даного транзиту. Я сподіваюся, що до моменту проведення зустрічі у верхах ці переговори увінчаються успіхом. Подібні домовленості стануть, безумовно, цінним сприянням у тиловому забезпеченні наших сил ІСАФ (Міжнародних сил сприяння безпеці). Успішні дії цих сил щодо стабілізації Афганістану явно відповідають інтересам самої Росії й підуть на користь стабільності всього сусіднього з нею регіону.

— Яку роль може зіграти НАТО в забезпеченні поставок енергоресурсів до Європи? Чи обговорюватиметься в Бухаресті питання енергетичної безпеки?

— Питання енергетичної безпеки дійсно обговорюватиметься в Бухаресті. Це одне з тих питань, які ми часто відносимо до категорії викликів, кинутих безпеці в XXI столітті, разом iз такими загрозами, як поширення зброї масового знищення чи напади в кіберпросторі. Наразі країни НАТО визначають, в яких галузях Північноатлантичний альянс може принести додаткову користь вже існуючим ініціативам, висунутим іншими міжнародними організаціями. Я вважаю, що НАТО має важливий потенціал і спеціальні знання, які можна було б застосувати, наприклад, для кращої захищеності морських шляхів, критично важливих об’єктів енергетичної інфраструктури чи для більш цілеспрямованого обміну інформацією, що так важливо для підвищення енергетичної безпеки.