Iз обережним оптимізмом:

Це була дивна кампанія з виборів президента. Зосереджена довкола смоленської трагедії, що забрала життя 96 високопоставлених польських чиновників, включаючи президента та його дружину, вона була більше зосереджена на емоціях, ніж на політичному баченні. Всупереч більшості опитувань громадської думки й передбачень політичних коментаторів, результатом польської передвиборної гонки-2010 не став вирішений наперед результат.

Зі спогадами про авіакатастрофу президентського літака, все ще свіжими в громадській думці, термін проведення виборів схвалив Ярослав Качиньський, лідер опозиційної партії «Право та Справедливість» і брат-близнюк загиблого президента. Він планував продовжувати справу свого брата на хвилі суспільних симпатій, говорячи про Лєха як про видатного державного діяча і примарного лідера. Зі зростаючими емоціями багато поляків швидко пробачили Лєху Качиньському політичну незграбність і багаточисельні помилки, що вдарили по його першому й останньому терміну повноважень. Умілий стратег Ярослав не згаяв часу даремно, використовуючи для своєї вигоди повільну реакцію уряду на недавні руйнівні повені, що прокотилися всією країною, заподіявши непоправні збитки.

Зважаючи на обставини, що склалися, остаточний успіх Броніслава Коморовського був зовсім не легкий. «Громадянська платформа» все ще користувалася підтримкою майже половини польського суспільства, але смоленська драма явно змінила розставляння політичних сил. Непереконлива перемога Коморовського має стати закликом до дії для його партії, яку багато хто вважає все більш самовдоволеною, що через це втрачає момент. Багато виборців, які втомилися від статус-кво, проголосували за зміни.

Це те, що неодмінно повинен був запропонувати кандидат від демократичного лівого альянсу. Третє місце (майже 14% голосів) у передвиборчій гонці завоював 36-річний Гжегож Наперальський, його перемога була применшена основними ЗМІ на тлі зіткнення двох титанів, але це було чудове досягнення. Польські ліві довели, що вони відродили свої сили. Наш кандидат був у змозі підкорити багато молодих сердець і розумів, які не змогла переконати значною мірою анахронічна риторика основних кандидатів у президенти. В ході своєї кампанії Наперальському вдалося звернутися до тих, хто не визнав, або не надихнувся Коморовським і Качиньським. Нинішнє відродження лівого крила — доказ зростаючої потреби поляків у реальних змінах. Той факт, що дуже багато хто в своєму виборчому бюлетені проголосував за «третій шлях», поза сумнівом, позитивний для польської демократії. Це також позитивний знак для майбутнього.

Утім, нині в нас є новий президент від партії «Громадянська платформа». Із погляду нашої зовнішньої політики, це був хороший вибір. Броніслав Коморовський — помірний політичний діяч, який зробив згоду центральним стовпом своєї кампанії. За останні кілька років співробітництво в польській зовнішній політиці практично зникло через політичні розбрати. Також були відсутні чітко встановлені довгострокові цілі, які б йшли далі за короткострокові політичні розрахунки. Сьогодні в Броніслава Коморовського є шанс відновити кращі традиції, закладені Олександром Кваснєвським, якого повсюдно хвалили за просування миру й консолідації під час його двох президентських термінів. Я вважаю, що новообраний глава держави готовий до виконання цього завдання.

Незалежно від того, який курс вибере Коморовський, і чи стримає він свою обіцянку встановити мир зі своїми політичними противниками, остання передвиборча боротьба за посаду президента залишиться в історії, як одна з найпомірніших кампаній у Третій республіці. Її також пам’ятатимуть як кампанію з радикальними змінами в риториці лідера партії «Право і Справедливість», якого порівнювали з яструбом (за минулі кілька тижнів Ярослав Качиньський наново розкрив себе вже як прибічник миру й компромісу). Якщо наші головні політичні фігури справді виконають свої зобов’язання, то Польща буде країною діалогу та згоди. Ми повинні все ж побачити реальний прорив, але я залишаюся обережним оптимістом.