Каспійська нафта не проллється золотим дощем

Лондонська «Файненшнл Таймс» у вчорашньому номері стверджує, що переважна більшість іноземних нафтових компаній, які ще недавно з великим оптимізмом оцінювали перспективи роботи в басейні Каспійського моря і розпочали там активну діяльність, нині або ж взагалі йдуть з Казахстану, Туркменістану та Азербайджану, або заморожують там усі нові проекти.

Найважливішою причиною такого стану справ стало різке зменшення світових цін на нафту, спричинене глобальною економічною кризою і загальною тенденцією до зниження енерго- та матеріалоємності продукції в економіках розвинутих країн.

За відсутності магістрального транскаспійського нафтопроводу Казахстан та Туркменістан не здатні встановити відпускну ціну на нафту у місцях її видобутку на рівні вищому, ніж $7 за барель — всю різницю зі світовою ціною, що до того ж впала, «з’їдають» високі витрати на транспортування. А лише для того, щоби відшкодувати всі витрати на її видобуток і розрахуватися із західними партнерами, вони — при нинішньому рівні видобутку — повинні брати не менше $15 за барель. Звичайно, аби видобуток набрав масового характеру й було вирішено питання транспортування, собівартість значно знизилася б. Та для цього потрібні великі додаткові інвестиції. А ось саме їх країни Каспійського регіону найближчим часом навряд чи отримають. Міжнародний консорціум «Тенгізшевройл» заморозив у Казахстані всі свої нові проекти, а видобуток на родовищі Карачагінак, яке розробляє міжнародний консорціум на чолі з «Бритіш Газ» і «Тексако», скорочується. Компанії з Південно-Східної Азії, які були дуже активні в цьому регіоні ще рік-два тому, нині взагалі припиняють тут діяльність і розпродають своє майно. Оголосила про закриття і «Кеспіен Інтернейшнл Петролеум Компані» в Азербайджані.

Американський експерт Майк Кенгес сказав кореспондентові «Файненшнл Таймс»: «Обсягів (видобутку), яких очікували вже 2000 року, може бути досягнуто хіба що 2003-го. І це ще в найліпшому випадкові».

Продовження теми на  сторінці "Економіка"