Хендрик БІГМАН: Цивільний контроль над армією — одна з ключових ідей НАТО

Минулого тижня в Києві вперше пройшло виїзне засідання 19 постійних послів — представників НАТО на чолі з Генеральним секретарем лордом Робертсоном. З пропозицією розповісти, як в Альянсі розглядають роль України, її Збройних сил і, загалом, як мають намір у майбутньому будувати відносини, кореспондент «Дня» Віктор ВОРОНЮК звернувся до постійного представника НАТО, посла Нідерландів Хендрика Бігмана.

— Пане посол, які труднощі, а можливо, і нерозв’язні суперечності існують у стосунках між Україною і НАТО?

— Сьогодні ми не констатуємо, що між нами є нерозв’язні суперечності. Наші відносини тільки формуються. З 1997 року, після підписання Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО ми стали будувати відносини виключно на основі партнерства. Таким чином, ми тільки на початку шляху. У той же час я хотів би зазначити, що кожні два місяці засідання комісії Україна— НАТО проходять на рівні послів і два рази на рік — на рівні міністрів. Крім того, Україна є членом програми НАТО «Партнерство заради миру». Це передбачає співпрацю як у військовій сфері, так і всебічний обмін інформацією під час проведення семінарів, різних навчань. Можливо, наші контакти стануть ще тіснішими на Яворівському полігоні, після ратифікації Верховною Радою договору SOFA — угоди про правовий статус перебування іноземних армій на території України. Тому на майбутнє відносин НАТО і України я дивлюся з оптимізмом.

— На засіданні Україна— НАТО, що проходило в Києві, лорд Робертсон підкреслив, що критики зазнала українська військова реформа. Чи можна зробити висновок, що термін створення професійної армії в Україні до 2015 року в Брюсселі вважають дуже тривалим?

— Я б не сказав, що представники НАТО дуже сильно критикували українську військову реформу. Загалом, ми вітаємо те, що за останні роки армія України значно скоротилася. Але на основі нашого досвіду вважаємо: багато що ще попереду. Реформи в армії — це не лише скорочення, але й адаптація військовослужбовців до нових умов. Умови ж сильно змінилися. Ще не так давно більшість європейських армій призначалися для відбиття масованого удару з боку Росії. Тільки Нідерланди мали армію на 100 тисяч чоловік, багато танків, різної бронетехніки і зброї. Тепер ми констатуємо: нападу з боку Росії на Західну Європу більше не треба побоюватися. Але, з іншого боку, НАТО непокоїть те, що в Європі з’явилися місцеві кризи — Боснія, Косово…

Загалом, на наш погляд, Україні необхідно мати невеликі Збройні сили, добре оснащені та високомобільні, які могли б виконувати операції на далекій відстані від країни. Тому завдання оборонної реформи повинно зводитися не до захисту території держави і призову з цією метою новобранців, а в переході армії на контрактну основу, до участі військовослужбовців в операціях з підтримки миру, діях у надзвичайних ситуаціях.

У Нідерландах солдати та офіцери служать за контрактом. Свого часу ми скоротили армію до меншої кількості професіоналів, які здатні працювати з високотехнологічними видами зброї, і, гадаємо, наш досвід може бути використаний у таких країнах, як Україна. Але, зрештою, від керівництва країни залежить, як оцінювати можливий ризик, як провести реформи та будувати професійну армію з урахуванням цього ризику. НАТО не диктуватиме Україні, що і як робити. Якщо ж держава прийме наші рекомендації, ми допоможемо досягнути успіху в їх здійсненні.

— Як ви вважаєте, чи досить для України мати Збройні сили на 300 тисяч чоловік? І яким чином НАТО може допомогти в їх реформуванні?

— Судячи за національним доходом України і за розмірами армії, я можу сказати, що не бачу можливості навіть для Нідерландів, де національний доход значно більший, утримувати таку армію. На сьогодні наші Збройні сили нараховують 75 тисяч чоловік. Україна — велика країна, і, можливо, тут люди відчувають, що їм необхідна велика армія?.. Але тоді я не думаю, що з нашого боку буде можливість надалі якимось чином субсидувати українську армію.

Все, що ми можемо робити і що НАТО пропонує, — це технічна допомога. Тобто передача досвіду, якого ми набули, реформуючи свої Збройні сили. Що стосується грошей, то і в Нідерландах ми вже зазнаємо фінансових труднощів для реформування власної армії. Насамперед це відбувається через те, що у нас багато інших пріоритетів — фінансування системи освіти, охорони здоров’я… І завжди важко знайти гроші, які необхідні для армії.

— В НАТО не раз вказували на відсутність належного цивільного контролю над Збройними силами України. Чи означає це, що в Києві на посадi міністра оборони Альянс хотів би бачити цивільну особу?

— Я не хотів би давати коментарі з приводу особи міністра оборони. У Києві він зробив нам хороший прийом і поінформував про свої плани. Але я повинен сказати, що це одна з основоположних ідей НАТО — військова сфера повинна перебувати під цивільним контролем. І в усіх країнах НАТО ви зустрінете лише цивільного міністра оборони. До речі, Збройні сили блоку НАТО перебувають під контролем Ради НАТО, яка складається тільки з цивільних осіб. Це частина нашої демократичної системи.

— Найближчим часом багатонаціональні сили КФОР у Косово, які представлені і українськими миротворцями, перепідпорядкують від командування НАТО до командування Єврокорпусу п’яти країн — Бельгії, Люксембургу, Франції, Німеччини, Іспанії. Як би ви прокоментували цей факт?

— Хороше запитання, оскільки мені здається, що в Україні існує певне нерозуміння з цього приводу. Єврокорпус було створено в межах сил КФОР на період 6 місяців. Це технічна реорганізація, оскільки для конкретних операцій потрібні конкретні штаби. Спочатку операції для сил КФОР використовувався штаб НАТО. Близько 1000 військових перебувало в Приштині. Командиром тоді був британський генерал. Пізніше на шість місяців було створено інший штаб, який називався LEND CENTRAL. Через півроку його також довелося замінити. Зараз створено новий штаб із представників п’ятьох країн — так званий Єврокорпус — з 300 чоловік. Згодом його буде збільшено до 1000 чоловік за рахунок представників інших країн, які беруть участь в операції. Підпорядкованість буде точно такою ж, як і раніше — генерал Кларк як Верховний головнокомандувач буде і Головнокомандуючим цим штабом і, загалом, миротворчою операцією. Політичний контроль, як і раніше, здійснюватиме Рада НАТО. Так що штаб Єврокорпусу повністю інтегровано до НАТО.

— Якими вам бачаться майбутні стосунки України з Альянсом?

— Хотів би зазначити, що наблизити майбутнє неможливо. Якби дванадцять років тому хтось сказав би, що Рада НАТО зустрічатиметься в Києві, в це ніхто б не повірив. Якщо Україна відчуває, що має західну спрямованість, тоді вона, зрештою, інтегрується в європейські структури. Це стосується й інших країн. Але… Україна серед них на сьогодні найбільша. Для України зараз дуже важливо системно організувати себе — економічно, політично, законодавчо, провести приватизацію. І потім, можливо, вона стане таким же членом європейської родини, як і інші країни.