Конструктивізм Німеччини VS «Погрози» Кремля

Виглядає так, що у тісних відносинах Німеччини та Росії через ситуацію в Україні, а саме небажання Москви виконувати Мінські домовленості, назріває «послаблення». Принаймні похолодання вже відчувається. Німецький канцлер Ангела Меркель позавчора увечері у своєму виступі на партійному з’їзді ХДС звинуватила Росію в порушенні міжнародного права і наголосила, що робитиме все від себе залежне, щоби досягти дипломатичного врегулювання конфлікту на сході України. «Те, що відбувається в Україні протягом кількох місяців, викликає питання про мирний порядок у Європі. Росія продовжує порушувати міжнародне право. Сусідні країни раптом перестали бути партнерами, але стали сферами впливу. І ми не подолаємо цих проблем, якщо не називатимемо речі своїми іменами», — заявила Меркель.

І фактично за лічені хвилини на жорсткі заяви канцлера ФРН відреагував голова російського МЗС Сергій Лавров. Він заявив, що занепокоєний поведінкою німецьких лідерів, і застеріг Європу, що вона постраждає, якщо Берлін перестане відігравати конструктивну роль у відносинах між Москвою та Заходом. «Ми висловлюємо нашу стурбованість стосовно того, що роблять наші німецькі колеги. Німеччина традиційно відігравала дуже конструктивну роль у відносинах Євросоюзу з Росією, у відносинах Заходу з Росією в цілому. Якби раптом Німеччина вирішила перейти на диктат, то від цього не виграла ні Європа, ні Німеччина», — сказав Лавров на прес-конференції після переговорів з бельгійським міністром закордонних спав Дідьє Рейндерсом.

«День» попросив експертів дати свою оцінку нинішнім відносинам між Росією та Німеччиною і запитав, яким чином це може відобразитися на позиції України в міжнародній політиці.

«ЦЕ КРАХ ПОЛІТИКИ КРЕМЛЯ В ЄВРОПІ, ДЕ ПРОТЯГОМ МАЙЖЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ РОСІЯ ЗМІЦНЮВАЛА СВОЇ ПОЗИЦІЇ...»

 Микола КАПIТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин, Київ:

— Москва уже втратила важелі впливу на позиції Європи, зокрема на Берлінську позицію. Їй дуже хотілося б, якби саме з Берліна пролунала пропозиція про новий порядок у Європі, де Москві було б відведено більшу роль. Але Меркель протягом останнього місяця дала зрозуміти, що такого не буде. І це крах політики Кремля в Європі, де протягом майже десятиліття Росія зміцнювала свої лобістські позиції. Але це не призвело ні до чого. Тому залишаються лише порожні погрози. Інших важелів у Росії немає. Шантаж — єдине, до чого може вдаватися Кремль. Але Європа останнім часом готувалася до цього. І навряд чи Росія, залежачи від грошей, які вона отримує за свій газ, може тепер вдатися до нього.

— До речі, в Німеччині з’явився черговий лист інтелектуалів, серед яких — колишні прем’єри Шмідт, Шредер, Коль, і в цьому листі вони закликають нової розрядки між Заходом та Росією. Чи вплине це на політику Меркель, котра справді дуже роздратована діями Кремля?

— Це вже не спрацює. Справді, в Європі є ті, хто розуміє Путіна, їхня позиція і ставлення до Росії поверхові та прихильні. Переважно вони складаються із соціал-демократів. Але сьогодні вони в меншості, коло якої стрімко вужчає. Я був у Німеччині два тижні тому і зустрічався з депутатами бундестагу, які займаються зовнішньополітичними питаннями. І ставлення німецького істеблішменту до зовнішньої політики Росії стає дедалі більш критичним. Звичайно, будуть люди, які з більшою прихильністю чи з більшим розумінням ставляться до Росії. Вони завжди були в Німеччині, але на сьогодні вони в меншості, незалежно від того, чи є навіть серед них колишні канцлери чи високопосадовці. Втім, це позиція меншості, і вона досить слабка у Німеччині.

— А як нам сприймати постійне наголошування Німеччини, що військовий варіант розв’язання конфлікту на Донбасі — виключений, і заяви шефа німецької дипломатії про те, що Україні не бачити членства в НАТО?

— Справді, ви назвали дві проблеми — урегулювання конфлікту на Донбасі та членство України в НАТО. В обох випадках позиція Німеччини цілком послідовна. Зрозуміло, що вона за мирне врегулювання, оскільки про ескалацію конфлікту ніхто не говорить, нікому це не вигідно. Коли ж вести мову про членство в НАТО, то у Штайнмаєра окрема позиція і вона, очевидно, дещо відрізняється від позиції канцлера. Але членство в НАТО — довгострокова мета України. Всі розуміють, що нам до нього потрібно готуватись. Тому міністр закордонних справ Німеччини, напевно, змінить позицію, коли на порядку денному стоятиме питання про реальний вступ України до НАТО. І в Європі, і в Сполучених Штатах політики, які різною мірою підтримують членство України в НАТО, сходяться в одному — для цього потрібні реформи. І я вважаю, що ми маємо виходити саме з таких позицій.

ПРО ПАРАЛЕЛІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА НІМЕЧЧИНОЮ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

— Зважаючи на те, що німецький посол у нашій країні Кристофер Вайль сказав, що Меркель — справжній друг України, то на яку підтримку Німеччини ми можемо ще розраховувати в конфлікті з Росією?

— Німеччина особливо корисна для України. Вона може бути і лобістом наших інтересів в Європейському Союзі, і донором, який може надати нам допомогу не лише грошима, а й різноманітними програмами сприяння реформам у різних галузях, інвестиціями. Це, в принципі, те, що ми очікуємо сьогодні від будь-якої країни Заходу. Завдяки тій особливій ролі, яку Німеччина відіграє в Євросоюзі, вона може бути надзвичайно цікавою саме під кутом зору формулювання позиції ЄС загалом стосовно України.

«Залишаються лише порожні погрози. Інших важелів у Росії немає. Шантаж — єдине, до чого може вдаватися Кремль. Але Європа останнім часом готувалася до цього. І навряд чи Росія, залежачи від грошей, які вона отримує за свій газ, може тепер вдатися до нього».

— А як щодо запозичення німецького досвіду: чи не забагато уваги нинішнє керівництво приділяє сінгапурському досвіду? Адже Німеччина теж довела, що після будь-яких воєн вона може дуже швидко відновлювати свою економіку, і зараз є найпотужнішою державою Європи.

— В історії Німеччини є суперечливі сторінки. Досвід її відновлення після різних війн теж є різним. А якщо розглядати вивчення будь-якого досвіду, то це завжди корисно. Інша річ, що це потрібно робити постійно і довгостроково, не тільки в умовах надзвичайних ситуацій. Копіювати будь-який досвід — чи то сінгапурський, чи то німецький — не вдасться. Але, як правило, в тих випадках, коли є необхідність у реформах, краще не винаходити велосипеда, а просто застосовувати ті результати, які вже були досягнуті іншими країнами в ситуаціях, подібних до української. А такі подібності й паралелі можна провести між Україною та Сінгапуром, сьогоднішньою Україною та Німеччиною після Другої світової війни.

«ПОЗИЦІЯ РОСІЇ СЛАБШАЄ, І АРГУМЕНТІВ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ПРОСУВАННЯ СВОЇХ ІНТЕРЕСІВ У НЕЇ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ДЕДАЛІ МЕНШЕ»

— Позавчора, виступаючи на з’їзді партії, де її переобрали лідером ХДС, Меркель заявила, що слід запастись терпінням щодо конфлікту в Україні, а ще вона наголосила на тому, що можливі нові санкції проти Росії. Чи вплине це на політику Путіна щодо України, зокрема виконання ним Мінських домовленостей?

— Підсумовуючи події останнього місяця, позиція Німеччини стала для нас сприятливішою, більшою мірою такою, що відповідає нашим інтересам і водночас прагматичною; вони цілком реалістично оцінюють ситуацію, що врегулювання конфлікту потребуватиме часу, навіть після того як закінчаться бойові дії і настане відновно-розбудовча фаза після конфлікту. У цілому риторика на тему конфлікту переходить у більш прагматичну фазу. Росія вже сприймається всіма як дестабілазатор, як країна, яка може розхитувати Україну. Але поступово до цього не всі звикли, але пристосувались. І певний імунітет у світового співтовариства, Європи та України вже виник. І тому далі отримувати користь від своєї агресивної політики Росії буде дедалі важче.

— А як зробити, щоб вона повернулася до статус-кво?

— Ми маємо справу з гібридною війною. Тому тут навіть відведення військ або формальне завершення військових навчань навряд чи означатиме завершення конфлікту або участі в ньому Росії. Тут має йтися про досягнення якогось компромісного варіанта на основі наших інтересів, якими ми не можемо поступатись. Мова може бути про те, щоб змусити Росію прийняти цю позицію. Це можливо досягти підвищенням ціни участі Росії в цьому конфлікті, що наразі й відбувається. Я думаю, що позиція Росії слабшає і аргументів для подальшого просування своїх інтересів у неї залишається дедалі менше. На початку їх було багато, але наразі це пряме застосування військової сили, яке дуже рідко буває ефективним.