Конституцiя «фаст-фуд»

Політична ситуація у Іраку розвивається таким чином, що цілком є ймовірною затримка з конституцією, яка мала бути розроблена до 15 серпня. Можливо, немає й нічого дивного в тому, що так важко конституційним демократичним шляхом «зліпити» в одне ціле релігійно і культурно відмінні шиїтські, сунітські й курдські території. Із огляду на це, декілька членів комітету, котрі готують текст нової конституції Іраку, заявили, що їхня група нездатна згладити головні розходження до середини місяця.

Протистояння думок у Національних зборах посилилося після того, як до теми конституції додалося ще й питання парламентських виборів в країні, проведення яких заплановане на грудень цього року. Відповідно до тимчасового закону, яким тепер керуються в Іраку, підготовлена конституція має бути винесена для схвалення на загальнонаціональний референдум. Після цього мають відбутися парламентські вибори.

Очевидно, що затримка з конституцію серйозно б «сплутала» американські плани. Це не лише зірвало графік, за яким США планують зменшувати свою пряму присутність у Іраку, але й подібна відстрочка підбадьорила б ісламських заколотників до нових терактів і зруйнувала б суспільну довіру до нового уряду. Проте, як вважає Махмуд Отман, один з провідних курдських політиків, Ірак потребує більше часу. На його думку, іракці не повинні жертвувати суттю і змістом заради швидкості. Вони ж хочуть конституції за принципом «фаст-фуду», сказав Отман із іронією.

Розробка конституції є пріоритетним завданням для уряду прем’єр-міністра Іраку Ібрагіма Джафарі. Але процесу її підготовки перешкоджала затримка на декілька місяців формування адміністрації Джафарі та продовження переговорів щодо того, аби включити представників арабських сунітів до підготовки конституції. Однак найбільш разючі розбіжності виникли навколо питань про те, скільки реальних повноважень має отримати влада в регіонах і центральний уряд, яким має бути розподіл доходів від нафти і якою повинна бути роль ісламу в законодавстві.

Зрозуміло, що курдські політичні діячі прагнуть до вибудовування такої системи, яка б відповідала майже повній автономії, якою могла користуватися курдська північ від 1991 року. Також вони сподіваються вирішити спірне досі питання щодо нафтових доходів з території Кіркуку. Сален Матлак, сунітський представник в комітеті з підготовки конституції, називає вимоги курдів нереальними, оскільки вони несуть загрозу об’єднаному Іраку. «Курди повинні бути реалістами, — підкреслив він, — поки що ніхто не дасть їм того, чого вони вимагають зараз». На його думку, під час підготовки конституції варто полишити дебати щодо федералізму, і повернутися до цього питання пізніше.

Але курдські політичні діячі, цілком усвідомлюючи, що їхня позиція ніколи не зможе бути такою сильною як сьогодні, налаштовані добитися істотних поступок тепер. Інші іракські політики впевнені у тому, що домовленостей можна буде досягнути вчасно. Проблеми, що постали, не вимагають детального вивчення, вони були відомi й раніше. Необхідно лише знайти в собі сили дійти непростого компромісу, котрий ґрунтуватиметься на основі взаємних поступок.

Тим часом жіночі активістки на чолі з іракським послом у Єгипті Сафією Талеб зустрілися зі спікером Національних зборів Хачімом Хассані, аби лобіювати захист у новій конституції жіночих прав. Запропоновані раніше проекти конституції надавали пріоритети релігійним і племінним законам, що ставили жінок у дискримінаційне становище в питаннях шлюбу, розлучення та успадкування майна. Заради об’єктивності необхідно визнати, що за Саддама Хусейна жінки мали майже такі ж права, як і чоловіки. Проект нової конституції Іраку має узаконити квоту присутності жінок у майбутніх законодавчих органах — не менше від гарантованого мінімуму в 25 вiдсоткiв. Суперечки ж із питань розлучень і успадкувань повинні розглядалися в цивільних, а не в релігійних судах, котрі часто виносять сумнівні рішення.

Серед інших невирішених проблем — роль релігії в суспільному і політичному житті. Деякі шиїтські лідери хочуть, щоб країна отримала назву — Іракська ісламська республіка, вони прагнуть до того, щоб іслам був визначений як головне джерело законодавства країни. Однак міркування американської сторони цілком чіткі. Конституція, референдум і наступні парламентські вибори — це складові ланцюга тривалого політичного процесу, котрий повинен завдати поразки ісламським заколотникам. І це також попередня умова виведення 138- тисячного американського військового контингенту з Іраку. Хоча американські експерти й допомагають проектувати іракську конституцію, але, звичайно, самі іракці мають приймати основний закон своєї держави.

Зрештою, прийняття конституції — це один із реальних кроків відновлення повної суверенності іракської держави. Звісно, що нині Ірак має потребу в присутності на своїй території американських військових. І хоча їхня присутність мотивує заколотників до терактів, водночас вона й захищає мирне іракське населення. Майже 1800 американських військових віддали своє життя за новий демократичний Ірак. Прийняття основного закону, який поважатиме права всіх жителів Іраку незалежно від роду, етнічної приналежності чи релігії, буде важливим кроком до створення нації, котра більше не вбиває своїх громадян і не вторгається на терени сусідів.

Водночас американська стратегія закриває очі на іракські протиріччя, які неможливо вирішити до встановлених наперед термінів. А це не може не викликати занепокоєння. Під тиском США іракці, звичайно, можуть прийняти «fast- food» конституцію, проте розходження в поглядах іракських громад так швидко ліквідувати не вдасться. Ігнорування цього чинника створить реальний ризик початку громадянської війни після виведення американцями військового контингенту з Іраку. Найкращим же сприянням поступу демократичного процесу в Іраку є врегулювання розбіжностей між прагненнями етнічних і релігійних груп, котре і має відобразити основний закон країни. Якщо референдум iз затвердження нової конституції відбудеться, як і заплановано, 15 жовтня, то лише за умови, що до політичного процесу в Іраку будуть залучені всі наявні політичні, етнічні і релігійні сили.