Корекція з натяком

Росія натякає на можливість корекції зовнішньої політики. Необхідність зовнішньополітичних коректив у російському зовнішньополітичному відомстві пояснюють негативними тенденціями, що останнім часом виникли на світовій арені. «За останні два роки в світовому розвитку нагромадилися зміни, що вимагають осмислення, можливо, внесення коректив у нашу зовнішньополітичну лінію на окремих напрямах», — заявив представник МЗС РФ Михайло Камінін. Цю заяву російський дипломат зробив напередодні наради російських послів і представників при міжнародних організаціях, яка відбудеться в Москві 26—27 червня.

У російському МЗС визнають, що Росію непокоїть наближення конфліктів до зони її інтересів. «На тлі активного перевлаштування світу з’явилася безліч нових проблем, які менш передбачувані і рівень небезпеки яких повною мірою до кінця не усвідомлений. Зокрема очевидна тенденція до розширення у світі конфліктного простору та його поширення на зону життєво важливих інтересів Росії», — цитує Інтерфакс слова М. Камініна.

Слід відзначити слова російського дипломата про те, що до національних інтересів Росії входить створення нового, більш справедливого і демократичного світоладу, ґрунтованого на колективних і правових засадах, що надійно забезпечував би безпеку на глобальному та регіональному рівнях. Адже західний світ почав говорити про це ще за часів колишнього СРСР.

Можливо, ці слова вимовлялися з урахуванням того, що їх почують лідери «сімки» — семи провідних країн світу, які приїдуть на саміт до Санкт-Петербурга. Адже останнім часом багато заяв Москва робить із прицілом забезпечити успішне проведення саміту на своїй території. Чи треба чекати змін у зовнішній політиці Росії? Як це може вплинути на відносини між Києвом і Москвою? Про це читайте в коментарі російських і українських експертів.

КОМЕНТАРI

Федір ЛУК’ЯНОВ, головний редактор журналу «Россия в глобальной політике»

— Російське МЗС нагадує про те, що на заході світ клином не зійшовся. Якщо західні країни не хочуть бачити в Росії надійного та рівноправного партнера, то, зрештою, не хочете — і не треба. Ми знайдемо інших партнерів, можливо, не ексклюзивних, але принаймні на доповнення до наявних. Йдеться про зростаючі країни Південно-Східної Азії: Індію та Китай.

Що стосується України, то можливі зміни швидше за все не будуть пов’язані із загальним переглядом зовнішньої політики Росії, а з новим витком можливого газового протистояння, пов’язаного з появою у вас нового уряду та переглядом тих домовленостей, які були досягнуті. Це продовження вічної старої суперечки. Яких форм вона тепер набуде? Що запропонує пані Тимошенко та як на це відреагує Москва? Важко припустити. Напевно, все це розвиватиметься трохи інакше, аніж півроку тому.

Другим визначальним моментом для подальших українсько-російських відносин є те, як піде дискусія з приводу вступу України до НАТО. У Росії з деяким запізненням усвідомили, що це досить реальний сценарій, аж до того, що рішення про початок процедури може бути прийняте восени цього року. Хоча початок процедури — це ще не її завершення. Процедура розширення НАТО та залучення до нього України, звісно, вплине не лише на відносини Москви та Києва, але й на відносини Росії зі США. Хоч би щоб казали українські й американські партнери, російська еліта переконана, що все це робиться для того, щоб остаточно відгородити Росію. Правда й те, що ніхто в Росії не оголошуватиме Україні війни, якщо на референдумі більшість українців підтримає вступ країни до НАТО.

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ , директор Інституту зовнішньої політики

— Йдеться про подальше зміцнення курсу Росії на затвердження себе у світі як великої впливової держави. Яка має не просто формальний статус у «вісімці», а яка мала б реальний статус впливу на всі світові процеси.

Росія і надалі продовжить курс із нівеляції плюралізму, який створився на пострадянському просторі після розпаду Радянського Союзу. Йдеться про посилення впливу на цей простір і забезпечення керованості зовнішніх політик країн СНД із боку Російської Федерації.

Набуття нового статусу Росією залежить від того, наскільки світ може визнати ті принципи зовнішньої та внутрішньої політики, які сьогодні реалізовує Москва. Це покаже найближча зустріч «вісімки», що відбудеться в середині наступного місяця в Санкт-Петербурзі. Якщо світ готовий сприймати Росію такою, тоді в України немає перспективи на міжнародній арені. Підтримка України та її демократичного незалежного курсу ослабиться, якщо буде прийнята модель, яку нав’язує Росія. І це може призвести до великих загроз незалежності та суверенітету України. Однак залишається питання, наскільки Москва має ресурси, щоб нав’язати світу саме таку модель бачення Росії. Ми бачимо, що головний її ресурс — енергетичний. І якщо світ піддасться на газовий шантаж Росії, тоді висновок сам напрошується. Якщо — ні, то в Москві є небагато ресурсів для того, щоб змусити світ визнати амбіції Росії. Я вважаю, на сьогодні для цього в Росії недостатньо ресурсів. Незважаючи на нафтодолари і шалений перегрів фінансів, який виник у результаті високих цін на нафту та від експорту газу.