«Косметична» резолюція

Сполучені Штати направили до ООН новий проект резолюції, в якому йдеться про скасування санкцій проти Іраку. В оновленому документі міститься 25 поправок, які нібито враховують критику з боку інших держав, що наполягали на провідній ролі Організації Об’єднаних Націй у розвитку повоєнного Іраку. Щоправда, як зазначають більшість фахівців із міжнародного права, цей проект суттєво не відрізняється від попереднього, тому поправки носять швидше косметичний характер: хоч у проекті й відводиться ООН важлива роль, проте далеко не ключова. Остання і в новій редакції резолюції лишається за переможцями війни — Сполученими Штатами і Великою Британією. Представники лише цих держав будуть входити до спеціально створеного органу, який займатиметься нафтовими справами в Іраку.

У Вашингтоні сподіваються, що новий проект резолюції буде розглянуто на засіданні Ради Безпеки ООН вже на наступному тижні. Перед цим американське керівництво провело консультації з властями деяких держав, які й вирішуватимуть долю резолюції. Державний секретар США Колін Пауелл побував у Росії, Болгарії, котрим було дано обіцянку, що нова адміністрація Іраку не відмовиться від боргових зобов’язань уряду Саддама Хусейна (борг Багдада перед Москвою становить близько восьми мільярдів доларів, а перед Софією — двох). Не обминув своєю увагою Пауелл Німеччину та Францію. Результат візиту до Німеччини для американського дипломата виявився більш ніж вдалим: канцлер Герхард Шредер наголосив на необхідності якнайшвидшого скасування міжнародних санкцій проти Іраку. Не зовсім зрозуміло, якою буде подальша дипломатична поведінка росіян та французів. Ображені на неврахування їхніх інтересів при обговоренні довколаіракських питань перед війною, вони навряд чи погодяться на чергове неврахування своїх позицій у післявоєнний час. Американцям відтак доведеться або піти бодай на мінімальні поступки, або ж знову постати перед безрезультатною тяганиною в РБ ООН. Москва нагадує, що, згідно з чинною резолюцією, скасування санкцій можливе тільки тоді, коли ООН проголосить Ірак зоною, вільною від зброї масового знищення. Таким чином, на думку російських властей, передовсім в Ірак повинні повернутися інспектори ООН. Правда, Росія не заперечує проти призупинення дії санкцій. Колін Пауелл, до речі, під час перебування в Болгарії не відкинув можливості заморожування діючого ембарго. Правда, це не завадило йому в Берліні наголосити, що Вашингтон наполягатиме на негайному і безповоротному скасуванню санкцій (Пауелл та інші американські політики дали ясно зрозуміти, що заморожування — надто велика поступка для Штатів). Французи, крім усього, побоюються, що схвалення нової резолюції може постфактум визнати легітимність проведеної війни. Сподіватися на зміну позиції французів складно: фактично це може статися лише за тієї умови, коли французькі компанії матимуть право на участь у відбудові Іраку. Цей фактор для Парижа куди важливіший, аніж поліпшення відносин зі Штатами, у чому помітна істотна різниця цілей Франції і Німеччини. Для Берліна головне — стабілізувати зіпсовані передвоєнними дискусіями відносини з заокеанським партнером. Контакти зі США для німців настільки важливі, що Шредер навіть перервав заради Пауелла своє азійське турне.

Зміст нової резолюції зводиться в основному до надання найширших повноважень і переваг Сполученим Штатам та Великій Британії у вирішенні майбутнього Іраку. Те ж саме стосується розподілення коштів, виручених за продаж нафти, допоки в країні не буде сформовано постійного уряду. Згідно з резолюцією, у створенні нової іракської адміністрації братиме участь представник ООН або координатор. Проте його функції залишаються надто обмеженими, що неодноразово піддавали критиці лідери Росії, Франції, Німеччини й Китаю. На посаду координатора зараз розглядаються дві кандидатури: колишній міністр закордонних справ Алжиру Лахдар Брахімі, який зараз керує операціями ООН в Афганістані, або Сержио Віейра де Мелло із Бразилії, верховний комісар ООН із прав людини. Представникові Організації відводиться одне місце в групі радників, що встановлюватиме спостерігачів для Фонду розвитку, в якому зосереджуватимуться доходи від продажу іракської нафти (зараз нафтові гроші знаходяться під контролем ООН).