«Кредитний торг»

Мінськ і Москва задоволені розвитком відносин Білорусі та Росії, а також узгодженістю дій. Про це заявили вчора голови зовнішньополітичних відомств обох країн на переговорах у білоруській столиці. Напередодні, під час зустрічі з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим, про це говорив президент Білорусі Олександр Лукашенко. «Я дуже задоволений розвитком відносин Білорусі та Росії, в гірший бік наші відносини останнім часом не змінилися, навпаки — ми виправили непотрібні моменти, які існували насамперед в економіці. Й у цьому плані ми не маємо претензій», — цитує Інтерфакс слова білоруського лідера.

Зауваживши, що «економіка є основою наших відносин», О. Лукашенко сказав, що задоволений розвитком співпраці двох країн у цій сфері. Говорячи про координацію дій двох країн у сфері зовнішньої політики, О. Лукашенко зазначив: «Дай Боже, щоб у всіх наших міністрів у інших сферах були такі «подвижки», як у зовнішній, оборонній політиці». Білоруський президент підтвердив готовність Білорусі чесно, відкрито і ясно обговорювати будь- які теми, будь-які проблеми.

Зі свого боку, С. Лавров зауважив, що «російське керівництво дуже задоволене досягнутими результатами нашої роботи». «Економіки показують хороші темпи зростання і зміцнюють фундамент Союзної держави», — сказав С. Лавров.

За словами глави МЗС Росії, він зі своїм білоруським колегою Сергієм Мартиновим «обговорили практику забезпечення максимально сприятливих зовнішніх умов для розвитку наших держав». С. Лавров висловив упевненість, що вища Держрада Союзної держави підтримає програму спільних дій у сфері зовнішньої політики, затвердженої сьогодні в ході колегії.

КОМЕНТАР

Віктор МАРТИНОВИЧ, заступник головного редактора «БелГазети»:

— Всі експерти сходяться на тому, що зараз у Мінську відбувається черговий раунд зовнішньополітичних торгів. На жаль, я не назвав би відносини між Лукашенком і Путіним здоровими та нормальними. Хоча наприкінці минулого року російський президент уперше здійснив офіційний візит і навіть залишився на ніч, чого не було ніколи за два терміни його правління, — це не є зближенням зовнішньополітичних позицій.

Що стосується нинішньої зустрічі Лаврова й Лукашенка, то, швидше за все, найбільш правдоподібною версією є те, що між обома сторонами йде торг за російський кредит. Оскільки після підвищення цін на російські енергоносії білоруська економіка стала почуватися значно гірше, нам необхідне зовнішнє вливання. Ці кошти було б розумно витратити на переоснащення підприємств для зниження енергоспоживання. Проте ці вливання, скоріш за все, буде витрачено на підтримку зарплат бюджетників, яких у нас дуже багато, виплати пенсій. Це викликано зростанням соціального незадоволення. Ціна цього кредиту — політична стабільність Білорусі. Коли Путін приїжджав сюди у грудні минулого року, було заявлено, що Росія дасть кредит на 1,5 млрд. доларів. У подальшому прозвучало, що ціною цього кредиту є політична неучасть Білорусі у виборчій кампанії російського президента 2008 року. Мінськ міг би підключити свої ресурси для того, щоб переконати, що Росія поводиться нечесно з газом і нафтою. Отримавши цей кредит, справді, всі лобістські ресурси Білорусі в Росії було згорнуто.

Оскільки цієї суми не вистачить на цілий рік, ще минулого тижня з боку міністерства економіки прозвучали розмови про новий кредит на 2,5 млрд. доларів. Тому візит Лаврова та візит Лукашенка до Москви, що готується, мають на меті нову розмову про кредит.

Вочевидь, білоруська економіка сповільнює темпи зростання. За минулий рік ці темпи скоротилися з 10 відсотків на рік до 8. Причому, це офіційні дані, які, до того ж, свідчать про те, що не виконуються прогнози щодо інфляції та існує заборгованість з виплати зарплати.

Те, що каже Лавров про зростання економіки Білорусі, — це просто красиві слова. На жаль, ситуація в Білорусі погіршується. Кращою демонстрацією цього стали протести підприємців, які абсолютно вийшли з-під контролю і які починалася з 200—300 осіб і закінчувалися багатотисячними демонстраціями, що зупинялися біля Будинку уряду, до чого білоруська опозиція ніколи не доходила. При цьому всі ці протести мають абсолютно стихійний характер і не мають стосунку до опозиції. Можна говорити, що напруження в суспільстві зростає.

Грудневий візит Путіна, до речі, був першим офіційним візитом російського президента до Білорусі, й він поставив крапку в мріях про союзне будівництво. Бо сам офіційний візит одного президента до іншого демонструє те, що ми більше не є братськими країнами. Ми одне до одного їздимо з офіційними візитами. Родичі одне до одного з офіційними візитами не їздять.

Зараз ситуація така, що всі останні місяці Олександр Григорович активно підкреслює, що Білорусь відбулася як нація і держава: ми нікуди й ніколи не вступимо. Росія ж дає активно зрозуміти, що будь-які союзні переміщення з метою зниження цін на енергоносії до обговорення питання єдиного емісійного центру зводяться до тіснішої політичної взаємодії між країнами, що припускає включення Білорусі до складу Російської Федерації. На що білоруська еліта не піде ніколи, й Олександр Григорович зробить усе для того, щоб це показати російській стороні. Таким чином утворився тупик, пов’язаний із тим, що Білорусь не готова йти в інтеграції так далеко, як це потрібно Росії. Причому, навіть не стільки білоруське керівництво, а сам народ Білорусі не підтримає цього. Білоруси зразка 2008 року і 1991 року — дві зовсім різні нації. Ми більше не мислимо себе росіянами, і не вважаємо себе радянськими людьми. Таким чином, інтеграційний проект провалено. Лідери Білорусі та Росії можуть говорити про інтеграцію в протистоянні зовнішнім загрозам, але говорити про інтеграцію в контексті злиття, по-моєму, смішно.