Кремлівські уроки демократії

Президент Дмитро Медведєв бажає підтвердити репутацію реформатора, однак за перший рік свого правління він так і не провів жодних реформ, і ось він запропонував організувати міжнародну конференцію на тему «Сучасна держава й світова безпека».

Ідея в тому, щоб показати, що не лише Давос, а й Росія може стати ареною для відкритих дебатів між експертами з різних країн про такі педантичні теми, як демократія, тероризм і світоустрій.

У результаті вийшла восьмигодинна конференція, яка відбулася в понеділок (саме в день сорокачотириріччя Медведєва) в стародавньому університетському місті Ярославлі. Захід яскраво продемонстрував особливості політичної системи, характерної виключно для Росії.

Комуністи хвалили Йосипа Сталіна за чуйність у соціальних питаннях, російські аналітики паплюжили демократію по-американському, китаєць обрушився на «зло» сепаратизму, а американець сказав, що покійний китайський лідер Ден Сяопін був прикладом для всіх прихильників насадження демократії.

«Відтоді як президентом став Дмитро Медведєв, демократичний дискурс у нашій країні перейшов на вищий рівень», — сказав, виступаючи на конференції, голова заснованого Медведєвим аналітичного центру Ігор Юргенс.

Медведєв, який прийшов до влади минулого року, неодноразово зазначав, що Росія повинна стати відкритішою й модернізувати політичну систему. Його противники, однак, зауважують, що реальних змін у жорстко контрольованій системі, яку він успадкував від свого наставника Володимира Путіна, не сталося.

Найзавзятіші критики Кремля, наприклад, екс-чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров і колишній прем’єр Михайло Касьянов, узагалі, не були запрошені на конференцію, що проходила на суперсучасному хокейному стадіоні в Ярославлі.

Із Кремля надійшло пояснення: запросили всіх «представників справжньої опозиції, представленої в державній Думі» (малися на увазі комуністи й націоналісти з ЛДПР), а «хуліганів» і «екстремістів» не запросили.

Незалежні неурядові організації, що критично ставляться до Кремля, на конференції представлені не були. Стадіон, розташований на околиці міста, був оточений охороною. Конференція проходила в цілковитій ізоляції, що додавало тому, що відбувається, трохи «нетутешнього» присмаку.

Нечисленних опозиціонерів, які загубилися серед натовпу гостей чисельністю близько п’ятисот людей, до дискусій все-таки допустили.

«Вважаю, краще провести конференцію про демократію, ніж —ні», — сказав один із лідерів невеликої партії підприємців «Правое дело» Георгій Бовт.

Голова прозахідної опозиційної партії «Яблоко» Сергій Мітрохін заявив, що за Медведєва його партії, що балансує на межі виживання, стало ще гірше.

«Раніше нам безкоштовно надавали ефірний час для передвиборної агітації, а тепер доводиться платити за нього», — сказав він.

На запитання про те, скільки голосів його партія може отримати на майбутніх муніципальних виборах у Москві, Мітрохін відповів афоризмом, який приписують Сталіну: «Байдуже, скільки голосів ви отримаєте; важливо, як їх рахуватимуть».

У перетвореному на конференцзал багато оздобленому стадіоні оратори виголошували абстрактні промови про демократію. Іноземні гості намагалися прямо не говорити про Росію. Навіть Медведєв у своїй промові зробив так само. Президент сказав, що право нації на суверенітетне повинне використовуватися як привід для створення ізольованих, непрозорих і закритих політичних режимів, але в деталі вдаватися не став.

Прем’єр-міністри Франції та Іспанії Франсуа Фійон і Хосе Луїс Родрігес Сапатеро похвалили Медведєва за конференцію й підкреслили своє бажання розширити співпрацю з Росією, тобто укріпити саме ділові зв’язки.

Відображаючи стан дипломатичних відносин, Кремль останнім часом частіше укладає договори з енергетичними компаніями Франції та Італії, ніж з великими фірмами з Великої Британії та США.

Прем’єр-міністр Путін — саме той, кого опоненти найбільше звинувачують в ерозії демократії в Росії за останнє десятиліття, — на ярославській конференції присутній не був. Не було там і його близьких соратників — впливових віце-прем’єрів Ігоря Сечина, Олексія Кудріна й Ігоря Шувалова.

Всемогутній Владислав Сурков був присутній, але нічого говорити не став. Тому говорити про те, що «з часів російських революціонерів було заведено вважати, що демократична держава — це ослаблена держава, або навіть гірше — покарана держава, яку люди зневажають», довелося головному кремлівському піарнику Глебові Павловському.