Латвія майбутнього: «балтійський тигр» чи європериферія?
Латвія наразі підійшла до «точки перелому», де їй належить зробити вибір із двох альтернатив: або перетворитись на економічного «балтійського тигра», або визнати себе депресивною периферією ЄС. Майбутнє країни залежить від сьогоднішніх рішень, і подальші кілька років покажуть, чи вдалося скористатися наявними можливостями.
Хоч як парадоксально не здавалося б, основною перевагою Латвії на сьогодні є її невеликі розміри і населення. З одного боку, малі країни порівняно зі своїми масштабними сусідами, безумовно, більш залежні від міжнародних ринків і можуть бути більш схильні до серйозних криз, у чому ми вже переконались на власному досвіді.
Проте з іншого — маленькі держави можуть більш гнучко й оперативно вправлятися, що є їх величезною перевагою, яка особливо помітна в періоди нестабільності. Тому усвідомлення своїх плюсів і вірно обрана стратегія дають їм можливість забезпечити своєму населенню безбідне життя, причому в доволі короткі строки.
Прикладів у світі чимало — Монако, Швейцарія, Люксембург, Ліхтенштейн, Сан-Марино, Мальта; донедавна до їх числа належав і Кіпр, що вже набив оскому... І те, що в цьому ряду поки що немає Латвії, свідчить аж ніяк не про її органічні недоліки, а про те, що в країні раніше цілеспрямовано не реалізувалася стратегія, покликана підвищити конкурентоспроможність держави на міжнародному рівні і як наслідок — добробут суспільства.
Як показує світова практика, знайти нішу у світовій економіці, яка забезпечить нормальне життя двом мільйонам осіб, цілком можливо. Тим більше, коли країна має такі переваги, як Латвія: географічне положення, що дозволяє бути «мостом» між ЄС і СНД, чудова транспортна і транзитна інфраструктура, розвинений фінансовий сектор і освічене населення, яке володіє кількома мовами.
Останнім часом очевидно, що уряд усвідомлює вибір, який стоїть перед країною, і робить кроки у вірному напрямі. Один із прикладів — програма «Посвідка на проживання для інвесторів», завдяки якій упродовж двох років Латвії вдалося залучити інвестиції майже на 250 млн євро. І це не лише одноразові вкладення. Заможні «нові латвійці» сприяють пожвавленню економіки в багатьох її секторах: від фінансів і будівництва до сфери відпочинку, ресторанного бізнесу, торгівлі, послуг тощо. Абсолютно очевидно, що все це стимулює створення нових робочих місць і якнайкраще впливає як на державні фінанси, так і на життя простих людей.
Важко оцінити наразі в грошах і таку річ, як створення позитивного образу Латвії за безпосередньої участі людей, які отримали у нас посвідку на проживання. Я, наприклад, не знайомий із жодним іноземним покупцем нерухомості, який би відзивався про нашу країну погано.
Практично безцінні також нові ділові зв’язки і контакти, можливість ділової співпраці місцевих бізнесменів та іноземних, які отримали тут посвідку на проживання. Адже інколи просто для того, щоб поспілкуватися з деякими представниками бізнесу або політичного істеблішменту, люди місяцями чекають прийому або вирушають у дорогі поїздки на різні форуми.
Інший обнадійливий момент — це зміни в законодавстві, які вже з майбутнього року дозволять створити у Латвії сприятливий податковий режим для реєстрації міжнародних холдингів. Таким чином, наша країна може стати реальним конкурентом гідних європейських податкових юрисдикцій, зокрема таких, як Кіпр і Мальта.
У нас наявні такі переваги, як розвинені банківська і юридична сфери, відносна стабільність, якою нині й не пахне на тому ж Кіпрі, і, нарешті, географічна, мовна, ментальна й історична близькість до основних клієнтів кіпрських фінансових структур — росіян, казахів, українців. Реалізація лише цієї програми дасть роботу широкому колу людей — юристам, бухгалтерам, консультантам, секретарям, дозволить отримати фінансовим установам додаткові кошти для розвитку, а це нові робочі місця і податки.
Але, незважаючи на очевидні позитивні зміни в законодавстві, ми абсолютно не застраховані від невдач і вже тим більше зарано спочивати на лаврах. Конкуренція між країнами сильна не лише у світовому, але й навіть у регіональному балтійському масштабі. Вкотре хочеться нагадати вислів із казки Льюїса Керолла «Аліса в країні чудес»: аби залишатися на своєму місці, треба дуже швидко бігти.
Тільки прийняття навіть правильних законів недостатньо, важлива їх реалізація і доброзичливий клімат, практична підтримка цих змін з боку держави, розуміння і прийняття їх суспільством. Якщо, скажімо, владі Іспанії не соромно рекламувати нерухомість через посольства і дипломатів, успішно залучаючи таким чином у свою країну зарубіжний капітал, то чи варто Латвії відстоювати «особливий шлях», який веде у безвихідь?
Успіх проекту «Процвітаюча Латвія майбутнього» залежить від того, чи зможемо ми й надалі чітко бачити і вірно обирати поточні цілі і пріоритети, відкинувши забобони і стереотипи. Чи зможемо ми продовжувати рух у перспективному напрямі.
