Літні пожежі підштовхнули Росію
І знову серпень приніс Росії біду. У цей самий місяць, упродовж десяти років на Росію обрушувався то суверенний дефолт, то аварії підводних човнів, то терористичні атаки, ну і війна із Грузією, врешті-решт. Нинішній же серпень ознаменувався піком найсильнішого і найдовшого періоду аномальної спеки в країні. Безпосередньо від природних пожеж загинуло, як мінімум, 54 особи, а ще тисячі залишилися без житла. Спека і смог, що поширився від палаючих лісів і тліючих торф’яників, стали причиною понад тисячі випадків передчасної смерті. Смертність у Москві збільшилася удвічі, досягнувши позначки 700 смертей на день. Окрім цього, пожежі як ніколи гостро продемонстрували деградацію російської інфраструктури і державних адміністративних органів, яка продовжується, незважаючи на те, що останні десять років країна буквально потопає в прибутках від продажу нафти та газу.
Збиток, заподіяний пожежами, був посилений недостатньою кількістю пожежних машин, затримками в транспортуванні устаткування, причиною яких став жахливий стан російських доріг, а також координаційними помилками. Прем’єр-міністр і колишній президент Володимир Путін розповідав про те, як сільські жителі викликали по телефону аварійно-рятівні служби, а на іншому кінці лінії просто клали трубку. Коротше кажучи, дана ситуація ще раз продемонструвала крайню необхідність модернізації Росії, яку наступник Путіна, нинішній президент Дмитро Медведєв, оголосив минулої осені своєю головною метою.
Ця криза може активізувати ще одне, менш відоме політичне явище, що недавно намітилося, яке російські ЗМІ охрестили «сенсаційним» зрушенням у зовнішній політиці. Згідно цього нового віяння, дипломатія повинна прийти на допомогу російській модернізації. Це передбачає відновлення мостів із Заходом, який є єдиним джерелом, здатним задовольнити інвестиційні й технологічні потреби Росії.
Першим конкретним доказом існування цього нового підходу став документ, що просочився в травні з Міністерства закордонних справ. І виступаючи місяць тому перед російськими послами, Медведєв підтвердив усі його основні постулати. Медведєв, який іде в ногу з часом, навіть визначав найголовніші моменти в своїх постах у Twitter-е. По суті, від підживлених нафтою зарозумілості й«показухи», які були властиві другому президентському терміну Путіна, не залишилося й сліду. Вони поступилися місцем прагматизму. В Росії «не повинно бути жодних друзів і жодних ворогів — мають бути лише інтереси». Їй слід встановити партнерські стосунки в руслі модернізації, «в першу чергу, з Німеччиною, Францією, Італією, Європейським союзом і США». (Про Велику Британію ані слова.)
Експерти по Росії схвильовані. Шведський економіст Андерс Аслунд, що виступав у 1990-х радником Росії з питань економічних реформ, який нерідко критикує Путіна, називає це зрушення «гігантським і сильно недооцінюваним». Проте цей новий підхід уже дав про себе знати і навіть приніс перші плоди, серед яких відновлення відносин із Польщею після смоленської авіакатастрофи, новий договір СНО зі США, несподіване розв’язання 40-річної пограничної суперечки з Норвегією, а також підтримка нових санкцій проти Ірану.
Але є також безліч хвилюючих моментів. Росія не зможе в один день перетворитися з білого ведмедя на плюшевого ведмедика. Її логіка залишається жорсткою і навіть цинічною — особливо по відношенню до колишніх сусідів по СРСР. У папері з Міністерства закордонних справ говориться, що зараз саме час підгрібати під себе дешеві активи в країнах Балтії та на Україні. Економічні системи цих країн є одними з небагатьох, по яких фінансова криза вдарила сильніше, ніж по Росії. І навіть потепління стосунків із Польщею було продиктоване усвідомленням того, що попередній холод закрив шлях до більш широкої співпраці з ЄС.
Ті, хто знайомі з міркуваннями Кремля, говорять, що зрушенню частково сприяло обамовське «перезавантаження» відносин, яке дещо заспокоїло параноїдальний настрій, властивий Москві за часів Буша. Тепер Москва, не звертаючи уваги на відмовляння Вашингтона, вважає, що США мовчазно визнали сферу російських інтересів у колишніх радянських республіках.
Переосмислення зовнішньої політики є, перш за все, віддзеркаленням шоку від торішнього восьмипроцентного спаду російського ВВП, який виставив на загальний огляд слабкості її ресурсної економіки. Передкризовий потік дешевих іноземних кредитів російським компаніям також вичерпався.
У всьому цьому чуються відгомони Михайла Горбачова — останнього кремлівського мешканця, який ставав на шлях прагматичних міжнародних відносин у спробі модернізувати розхитану державу. І незабаром Медведєв зіткнеться з тією ж дилемою, з якою зіткнувся Горбачов: економічне оновлення країни у стадії розвитку, на якій перебуває Росія, неможливе без оновлення політичного і соціального. Аби в країні з’явилася наукомістка галузь, недостатньо просто підписати постанову. Хоча саме це і спробував зробити Кремль, наказавши побудувати в Підмосков’ї «російську Кремнієву долину».
Розвинена економіка вимагає присутності конкуренції в політичній та ідейній сферах. Вона потребує керівництва, яке не боїться пильної уваги народу. За винятком першого або другого пункту, нафтові країни Перської затоки, лідери, що є світовими по ВВП — до числа яких прагне потрапити і Росія — функціонуючі демократичні держави. Путін і Медведєв це знають. Але вони також вважають, що Горбачов діяв дуже швидко і зайшов дуже далеко, внаслідок чого втратив контроль над своїми реформами. У результаті, на їхню думку, Росія занурилася в десятиліття хаосу і принижень.
Якщо в 2012 році президентське крісло дістанеться Путіну або Медведєву, то послаблення політичної хватки відбуватиметься, швидше за все, дуже повільно. Тандему потрібно буде продемонструвати чудеса еквілібристики, аби проводити авторитарну модернізацію, при цьому оновлюючи інфраструктуру по всій неосяжній Росії, а також стимулювати розвиток високотехнологічного бізнесу, реалізовуючи більш приземлені удосконалення, покликані задовольнити потреби народу.
Велика частина населення все ще відчуває прихильність до путінської стабільності. Але, як не стримати дим із торф’яників, що горять під землею, так не стримати і невдоволення, яке просочується з вільної від цензури російської блогосфери. Загалом, один із блогерів, що проживає в Тверській області висловився так: «На х*я нам якийсь інноваційний центр у Сколково, якщо у нас пожежних машин елементарних немає?».
