Лукашенко-3
Багато оглядачів вважає, що в Білорусі стало жити краще завдяки можливості отримувати у Росії енергоносії за дешевими тарифами. Дешеві ціни на газ приносять Мінську 1 млрд. доларів на рік, а перепродаж і переробка закуплених в Росії нафтопродуктів забезпечує надходження ще понад 2 млрд. доларів, зазначив «Дню» директор білоруського аналітичного Центру «Стратегія» Леонід ЗАЇКО. На ринках країн колишнього СРСР добре продаються білоруські промислові товари. Окрім цього, великі доходи приносить митниця, через яку ідуть російські товари за кордон.
Водночас, демократія як цінність у білорусів знаходиться на 7—8 місці. Передовсім громадян Білорусі хвилює здоров’я, стабільність, сім’я, особистий добробут, відзначив білоруський експерт. Він також наголосив, що лише 8— 12 відсотків білорусів поділяють демократичні цінності, зате більше половини білорусів мають патерналістські настрої. «Це зумовлено субсидіарним синдромом, яким Білорусь заразилась за радянських часів. Ще тоді половина населення республіки отримувала субсидії, а тепер 60 відсотків отримують різного роду пільги і субсидії», — пояснив білоруський експерт.
Слід зазначити, що білоруський режим через підконтрольні засоби масової інформації в максимально непривабливому світлі показав усі негаразди, які виникли в Грузії, Україні і Киргизстані, де відбулися революції і до влади прийшли представники еліти, що виступають за впровадження демократичних цінностей. Зрозуміло, що білоруські мас-медіа акцентували увагу не на впровадженні демократичних цінностей, а на економічних проблемах, які, мовляв, викликані саме запровадженням демократії.
КРАЇНА ОДНОГО ПОЛІТИЧНОГО АКТОРА
Спостерігачі відзначають, що нинішній білоруський президент є всенародним улюбленим політиком. Більше того, в Білорусі його вважають найкращим політичним шоуменом... «Білорусам подобається не стільки те, що говорить Лукашенко, а як», — розповів Л. Заїко. Для них справжнє шоу, пояснює він, коли президент говорить про одного з кандидатів, професора, як той відкривав на пікніках для нього пляшки пива...
До цього ж розряду можна віднести відмову Лукашенка від теледебатів із кандидатами від опозиції, яких він називає «відморозками». Білоруський президент заявив, що не веде боротьби проти опонентів, оскільки це може лише тільки підвищити їхній рейтинг. «Мій виграш, — пояснює Лукашенко, — полягає не в боротьбі проти опозиціонерів, а в роботі, на яку обрав народ».
Цікавий і такий аргумент білоруського президента: «Я ні в кого не просив і не брав кошти, коли переміг на президентських виборах. Я лише залежав від власного народу». При цьому Лукашенко заявляє, що опозиція отримує із Заходу кошти, які мовляв, їй потім доведеться віддавати з державної скарбниці.
Лукашенко також майстерно грає на почуттях національної гордості білорусів, ідучи на протистояння не лише із Заходом, але часом і з Москвою. Він відмовляється запровадити на території Білорусі російський рубль в якості єдиної валюти і не хоче передавати «Газпрому» контроль над білоруськими газопроводами. Водночас він провадить переговори про можливе «об’єднання» із Росією.
Незважаючи на деякі проблеми у стосунках між Путіним і Лукашенком, Росія не зацікавлена в зміні правлячої еліти в Білорусі, зазначив «Дню» завідувач відділу інтеграція стратегічного партнерства Національного інституту стратегічних досліджень України Євген ШАРОВ. На його думку, це пояснюється тим, що Лукашенко не проводить антиросійської політики. Із іншого боку, він настільки популярний, що йому не потрібна підтримка Путіна.
ЕРА СТАБІЛЬНОСТІ Й НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
Експерти вважають, що наступні п’ять років правління Лукашенка пройдуть під ознакою стабільності в останньому оплоті диктатури в Європі. За цей час навряд чи білоруський лідер допустить зміни чи реформи адміністративно-командної системи, втіленням якої є він сам. Також не слід чекати від білоруського президента, що він дозволить здійснювати хоч якісь демократичні перетворення в країні.
На думку білоруського експерта Л. Заїко, події в Білорусі свідчать про те, що зараз на частині колишнього СРСР наступає період звуження поля демократії. І головну скрипку в цьому процесі, зазначив він, відіграє Росія, яка підтримала недемократичні режими в Узбекистані, Азербайджані і зробила вибір на користь старої політичної номенклатури, лояльної до Москви. Ця номенклатура не бачить необхідності в запровадженні демократії в країні, оскільки їй вигідно жити в умовах обмежень. Тим часом як у Грузії і Україні зміна еліт принесла за собою зміну цінностей.
У країнський експерт Є. Шаров в важає, що наразі в Білорусі немає підґрунтя для подібних змін. «Демократію не завезеш автобусом, — зазначає він і додає, — будь-яка надбудова (політична система) тримається на економічних засадах». «Важко щось змінити, якщо економіка працює»,— вважає він. На його думку, після виборів Європейський Союз буде намагатися заохотити Білорусь запроваджувати демократичні цінності. При цьому євроспільнота буде обумовлювати рівень співпраці з підвищенням демократії в Білорусі, зазначив Є. Шаров.
Водночас український експерт не виключає у майбутньому зміни у відносинах Білорусі з Росією. На його думку, відносини між цими країнами будуть значною мірою залежати від того, хто стане наступником російського президента. (У 2008 році в Росії відбудуться президентські вибори). Наразі саме Мінськ, не бажаючи запровадження рубля в якості єдиної валюти, гальмує процес інтеграції Білорусі і Росії в рамках союзної держави. З іншої сторони, перепоною для інтеграції двох країн є відмінність економік. Російська економіка працює на ринкових засадах, білоруська — за правилами командно-адміністративної системи. Лукашенко неодноразово наголошував, що Білорусь — незалежна і суверенна держава. Водночас він визнав залежність країни від поставок російського природного газу і поставив завдання за п’ять років зменшити цю залежність до 20—30 відсотків.
Останні вибори в Білорусі показали, що Лукашенкові, можливо, «доведеться» взяти участь і в наступних виборах президента. Досвід авторитарних режимів у світі показує, що диктатори не сходять із політичної арени з власної волі. Реальних же інструментів — як внутрішніх, так і зовнішніх — для зміни ситуації в Білорусі поки що не існує...
УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ
Якими будуть відносини України і Білорусі? Вочевидь, вони не зазнають суттєвих змін. Хоч і спостерігатиметься прихована недовіра з боку офіційного Києва до того, що відбувається в сусідній країні. Однак країни активно співпрацюватимуть щонайменше на економічному рівні.
Україна під час голосування в Комітеті з прав людини в ООН торік приєдналася до тих країн, які критично ставляться до стану демократії в Білорусі. Можна до цього додати численні ноти від українського зовнішньополітичного відомства, які адресувалися білоруським дипломатам після низки арештів українських громадян. Не забуде «помаранчева» влада, напевно, і тих обвинувачень, неприємних заяв, які лунали з боку Мінська стосовно України...
Шляхи України і Білорусі в стратегічному плані розходяться. Власне, вони «йшли» різними дорогами фактично увесь пострадянський період. Мінськ обрав власну модель розвитку, а Київ — власну. Сьогодні рано підбивати підсумок, визначаючи, чий «проект» більш успішний. Звісно, те, що відбувається в Білорусі, не має нічого спільного з демократичними цінностями. Однак, чи не станеться так, що в результаті Білорусь продемонструє світу власне «економічне диво»? Принаймні передумови для цього вже є. Хоча, без сумніву, Лукашенкові варто було б прислухатися і до закликів цивілізованого світу щодо розвитку прав і свобод у політичному житті країни. Інакше Білорусь буде приреченою залишатися «чорною плямою» на карті Європи.
Україна, звісно, може продовжувати зайняту лінію, критикуючи поведінку білоруського режиму. Однак у Києві навряд чи готові відмовитися від торговельної співпраці з сусідньою країною. А останні показники свідчать, що товарообіг між Україною і Білоруссю «схильний» зростати. Торік він досяг майже 2 млрд. доларів.
Київ може спробувати зайняти нішу посередника між фактично ізольованим Мінськом і західними країнами. Представники ЄС визнають, що підхід санкцій щодо білорусів не має жодного ефекту, а тому слід розробити нові принципи співпраці. Про повномасштабні контакти на всіх рівнях мова, звичайно, не може йти. Однак у вирішенні особливо чутливих питань Україна могла б брати участь. Можна згадати, недавній конфлікт Білорусі з Польщею, коли підтримка Києва виявилася особливо доречною... Проте все залежатиме від того, як розвиватиметься ситуація як у самій Україні, так і в Білорусі. Час покаже — кому підтримка і посередництво з чийого боку більш необхіднi...
