Мавританське випробування
Переворот у Мавританії на початку серпня цього року нагадав звичайні для африканських країн події 70— 80-х років. Тоді заколоти, перевороти з жертвами і без були звичайним явищем. Поступово політичне життя у країнах Африки на південь від Сахари стабілізувалось, але такі події свідчать про незавершеність цього процесу. Африканські країни, пройшовши через криваві міжетнічні, міжрелігійні війни, зрозуміли їхню глибинну причину — бідність та злиденність народів. Була прийнята узгоджена з усіма 53-ма країнами континенту програма економічного розвитку з орієнтацією на власні можливості — НЕПАД. Замість уже мало впливової Організації Африканської Єдності було утворено Африканський Союз — з власним президентом, Панафриканським парламентом, мобільними військами для приборкання локальних конфліктів. Але старі болячки зникають не просто, й події в Мавританії свідчать про це.
Мавританія — невелика за населенням країна: 2001 року тут проживало 2,7 млн. чоловік, менше, ніж у Києві, а територія її в півтора разу більша за Україну. Ще в 1965 році 83% населення становили кочівники — бедуїни, «білі» та «чорні» маври, зараз же їх — близько 10%. Сьогодні 55% населення живе в містах (80% із них — в столиці Нуакшот). Більшість території країни займає пустеля Сахара. Офіційна релігія — іслам. Із 80-х років у Мавританії швидко почала розвиватись гірничодобувна промисловість. На заводі, що виробляє залізні окатиші, працює понад п’ять тисяч чоловік, які дають 40% експорту країни. В Мавританії добувають також мідь, золото, кобальт, а на півночі країни — діаманти. Тут одні з найбільших у світі запасів гіпсу, величезні поклади фосфатів. Починається видобуток нафти (потенційні запаси — близько 850 млн. барелей). Модернізовані за допомогою китайців порти можуть приймати будь-які кораблі. Переважає арабський капітал, зокрема, з Алжиру, Кувейту та Йорданії. 60% ВВП дає приватний сектор, відповідно 40% контролює уряд. Більше половини населення живе у страшенних злиднях. Традиційна ситуація для Африки — чим багатша країна на природні ресурси, тим бідніший її народ. Під тиском міжнародних організацій уряд у 2000 році розробив стратегію боротьби з бідністю, розраховану до 2015 року. Всесвітній банк, МВФ, Програма розвитку ООН схвалили її й виділили під неї $988 млн. Тим часом керівництво країни всіляко зміцнювало позиції мавританської олігархії, яка повністю залежить від нього.
Після отримання Мавританією незалежності 1960 року при владі були військові. Згідно з конституцією, схваленою на референдумі 1991 року, широкі повноваження має президент, який може обиратися без обмежень. У січні 1992 року на цей пост було обрано Ахмеда Тайя. В березні цього ж року на виборах до палати представників і в сенат абсолютну більшість отримала президентська Республіканська соціал-демократична партія (РСДП). Існуючі опозиційні політичні партії утискаються, деякі розпускаються. Панує цензура.
За 13 років владарювання однієї групи людей склалася стандартна схема розподілу багатств країни: одним усе, іншим — що залишиться. Це не могло не викликати роздратування і вимоги «справедливості». Слушний момент настав, коли президент Ахмед Тайя відбув на похорон короля Саудівської Аравії. Влада тимчасово перейшла до військових. Усе пройшло тихо, спокійно. Раніше на цьому все б і скінчилось. Але... Мавританія є членом Африканського Союзу. Всі його учасники зобов’язались не визнавати уряди, які прийшли до влади неконституційним шляхом. Коли аналогічні події минулого року відбулися в невеличкій країні Сан-Томе і Прінсіпі, Африканському Союзу вдалося відновити законний порядок: президентові повернули владу.
До столиці Мавританії прибула повноважна делегація Африканського Союзу, до якої увійшли й представники Нігерії (саме в цій країні зараз перебуває позбавлений влади президент). Вони зустрілися з представниками опозиції, профспілок та військовими, що захопили владу. Члени делегації дійшли висновку, що позбавлення влади режиму Тайя є цілком виправданим, але країною повинна керувати законна, тобто обрана народом влада. На підготовку до виборів потрібно, як кажуть військові, два роки. Делегація Африканського Союзу в принципі погодилася із запропонованими заходами, але просила прискорити проведення виборів.
Якщо відбудеться саме так, це буде означати, що в Африці встановлюється законність і порядок, попри всі рецидиви старого. А це означає гарні перспективи для бізнесу, й українського також, якщо наші бізнесмени зроблять відповідні висновки.
