Міністр-адміністратор

Не треба тільки думати, що в ролі нещасного метелика опинився бідний Серьожа Кирієнко. Якраз за нього я не хвилююся. Він так старанно й наполегливо все робив, що увійде і в історію, і у великий бізнес — п’ять місяців прем’єрства стали для цього молодого економіста справжнім дарунком на все життя. Не вибрав би його Єльцин — хто б знав, що у світі є такий Серьожа Кирієнко? Ну, міністр палива, так скільки їх було? А от російських прем’єрів — Столипін там, Вітте, Ленін, Косигін і... Серьожа — не в гіршій ролі... Очевидно, що не Сергію Владиленовичу треба турбуватися про своє майбутнє, а пересічним російським громадянам, які стали заручниками натхненної енергії міністра-адміністратора — талановитої людини, якій зовсім не потрібно, щоб економіка клановості й кумівства, створена в Росії останніми роками як не без його зусиль, так і не без зусиль шановного першого міністра, загинула у вирі кризових подій. О, вони захищатимуть цю економіку з хистом, гідним іншого пристосування! А громадяни великої країни, що так сподівалася на зміни, будуть стояти в чергах до банків та пунктів обміну валюти, дивуватися зростанню цін на ринках і в магазинах і щиро вірити, що запропонований міністром-адміністратором та його товаришами устрій і є той клятий капіталізм...