Mistral VS Репутація

Дуже дивно розвивається ситуація довкола поставки першого побудованого у Франції десантного корабля типу Mistral Росії. Нагадаємо, що французький президент Франсуа Олланд  через погіршення ситуації на сході Україні, в чому, на думку Парижа, винна Росія, призупинив передачу першого Mistral, який уже отримав навіть назву російську — «Владивосток».

Слід зазначити, що цей десантний корабель довжиною 200 метрів спроможний нести 21, 5 тис. тонн бойового спорядження: 450 солдатів, 16 вертольотів, 60 бронетранспортерів і військовий шпиталь. Під час війни з Грузією російські військові заявляли, що, маючи такий корабель, вони б за лічені години окупували країну.

І ось на цьому тлі, коли проти Росії введено санкції й вона не збирається виконувати Мінських домовленостей, позавчора у Twitter з’являється заява віце-прем’єра РФ Дмитра Рогозіна про те, що перший вертольотоносець  Mistral буде передано російській стороні 14 листопада. У доказ цього він виставив фотографію отриманого Рособоронекспортом на англійській мові «запрошення 14 листопада прибути в Сен-Лазер, де вже перебувають 360 російських військових моряків екіпажу і 60 фахівців-інструкторів для підготовки нових екіпажів, для передачі першого корабля «Владивосток» і для спуску на воду другого корабля». За словами Рогозіна, з точки зору технічного виконання контракту, все йде за планом.

Однак пізно увечері з’явилася заява-спростування міністра фінансів Франції Мішеля Сапена, який зазначив, що на даний  час не склалися умови для передачі Росії цього корабля. Водночас в інтерв’ю RTL він пояснив ці умови: «Ми маємо побачити, що в Україні ситуація нормалізується».

Тим часом Reuters, із посиланням на кола, близькі до міністра оборони Франції, повідомляє, що протягом листопада президент Франції мусить ухвалити рішення щодо поставки корабля.

До речі, також зі спростуванням щодо названої Рогозіним дати поставки першого «Містраля» виступила й французька суднобудівна корпорація DCNS. «У зв’язку з появою  інформації щодо можливої поставки Росії першого вертольотоносця типу Mistral, корпорація DCNS уточнює, що в даний час вона очікує з боку уряду дозволу на експорт необхідного для передачі корабля», — цитує AFP  заяву офіційного представника корпорації DCNS.

Керівник центру Росія — ННД у Французькому інституті міжнародних відносин Тетяна КАСТУЄВА-ЖАН таким чином прокоментувала «Дню» спростування у тому числі французьким МЗС заяви Рогозіна і разом із тим появу листа, на який посилався віце-прем’єр-міністр РФ: «Існує два пояснення цьому: або DCNS вирішив, що все одно «Містралі» передадуть, і чого там тягнути, вишлемо запрошення, все приготуємо, не скоординувавши своїх дій із МЗС. Або МЗС веде лише публічну кампанію для громадської думки і своїх західних партнерів, а насправді реально готує передачу і, можливо, дало відмашку DCNS. У кожному разі все це показово за двома пунктами: по-перше, передача все ж готується і всі розмови про анулювання або відкладання — димова завіса. І передача корабля, швидше за все, відбудеться. По-друге, розкоординованість між різними акторами — показник загального стану справ у цьому уряді».

Зрозуміло, що в Україні з великим напруженням стежать за тим, як  розгортаються події довкола поставки «Містралів», які можуть стати безпосередньою загрозою не лише для нашої країни, а й усього Чорноморського регіону .

Джерело в українському МЗС у розмові з «Днем» зазначило щодо цього: «По-перше, у дискусії навколо передачі Mistral виникає все більше питань і нерозуміння на тлі впертої відмови Європейського Союзу дозволити продаж Україні зброї й навіть продукції подвійного використання. По-друге, навіть якщо абстрагуватися від таких дуже серйозних геополітичних і навіть військових наслідків передачі цих Mistral, як буде почувати себе французький уряд і компанія, яка виробляє десантні кораблі, якщо, скажімо, вони будуть використані для висадки десанту в районі Одеси чи Херсона? Які тоді будуть аргументи для виправдання передачі цього озброєння  Росії?

Третій момент, треба мати на увазі, що заяви, які ми чуємо останніми днями з Євросоюзу, свідчать про те, що там негативно оцінюють поведінку Росії. Передусім — у контексті реалізації Мінських домовленостей і організації сепаратистами 2 листопада так званих виборів. І тому, безумовно, хочеться сподіватися, що цей чинник також вплине на вирішення цього питання французькою владою». 

«РЕПУТАЦІЙНІ ВТРАТИ ДЛЯ ФРАНЦІЇ БУДУТЬ БІЛЬШИМИ, НІЖ ЕКОНОМІЧНИЙ ВИГРАШ»

На Михайлівській вважають, що зараз у діалозі з Парижем потрібно використовувати саме ці аргументи. Окрім того, зазначив дипломат, по-перше, існують механізми вирішення питання, пов’язаного з непередачею Mistral Росії з найменшими витратами для французького уряду. Навіть якщо буде судовий позов із боку Москви, французька сторона може навести аргументи, зокрема — це  введення ембарго, або, принаймні, вдатися до фактів, які використовувалися під час введення санкцій. А по-друге, потрібно активно займатися пошуком покупців, що також можливо.

Як відомо, вчора одразу після появи заяви Рогозіна про дату передачі першого Mistral у Twitter з’явилося повідомлення про організацію того ж дня у всьому світі акцій протесту біля французьких посольств під гаслом «France’s Shame Day» (у перекладі — «День сорому Франції») і, таким чином, початок бойкоту французької продукції.

«Якщо буде передано хоча б один Mistral, — відзначив дипломат, — репутаційні втрати для Франції будуть більшими, ніж економічний виграш. Тому що ніяких нормальних аргументів, які б виправдовували передачу «Містраля», зараз не можна вигадати. Більше того, якщо припустити зараз, коли Росія взяла паузу, в принципі сам факт передачі «Містралів»,  — то це поганий сигнал з точки зору позиції одного з ключових членів Євросоюзу. І, по суті, це також стимул для Путіна діяти. Передача Mistral рівнозначна наданню йому засобу для реалізації нових агресивних планів».        

«ДЛЯ ФРАНЦІЇ БУЛО Б СОРОМОМ ПОСТАВЛЯТИ «МІСТРАЛІ», КОЛИ КРЕМЛЬ ЗНЕВАЖАЄ МІНСЬКИЙ ПРОЦЕС»

Джон ХЕРБСТ, екс-посол США в Україні, член Американської ради, Вашингтон:

— Я скептично ставлюся до того, що Франція продасть Mistral Москві. Історично склалося так, що Франція була пов’язана з великими досягненнями щодо підвищення громадянських прав людини. Це батьківщина просвітництва і прав людини. Франція теж пізнала гіркі плоди окупації під фашистським режимом. Як можна передавати сучасну зброю, нові наступальні можливості силачу, який окупував частину території свого сусіда і погрожує вдатися до додаткових наступальних дій? Такий крок серйозно суперечив би ролі Франції як великої нації й захисника свободи.

Останні події в Україні, зокрема у плані врегулювання кризи на Донбасі, показують, що Кремль не має наміру відмовитися від своєї агресії в Україні. Обоє — канцлер Меркель і президент Олланд — мали важливу роль у Мінському процесі, метою якого було знайти дипломатичний механізм вирішення кризи. У Мілані вони дали зрозуміти, що справжнє припинення вогню означає контроль України над всією територією на Донбасі (хоча і частиною цього були заходи з децентралізації для підконтрольної Росії зони), український контроль зі свого боку російсько-українського кордону на сході та припинення поставок російських озброєнь і бійців на схід України.  Вони також наполягають на тому, що якщо в районах, контрольованих Москвою, і відбуватимуться вибори, то лише у відповідності до українського законодавства. Але немає ніяких ознак, що Путін готовий зробити все це. Вже учора Кремль зазначив, що в нього немає жодних підстав не визнавати легітимність виборів, запланованих на 2 листопада в «Луганській Народній Республіці» і «Донецькій Народній Республіці», що є явним порушенням Мінських домовленостей. І для Франції було б соромом поставляти «Містралі», коли Кремль зневажає Мінський процес.

Більш того, чому Олланд має потурати стратегічній помилці свого попередника і конкурента Саркозі? Адже саме Саркозі організував продаж Mistral. Він зробив це як жест доброї волі Кремлю, намагаючись зменшити напруження, яке виникло після російської агресії у Грузії. Саркозі вважав, що його втручання в цю кризу вгамує дії Кремля; але, звісно, це не мало жодного ефекту. Незважаючи на роль Саркозі, Росія визнала «незалежність» Абхазії й Південної Осетії, двох провінцій, відібраних у Грузії російською армією. Олланд може легко пояснити, що саме наївність Саркозі привела до угоди щодо продажу «Містралів», і в світлі продовження агресії Кремлем неможливо здійснити продаж вертольотоносців. Правильна політика для Олланда полягала би в тому, щоб бути французьким захисником свободи, коли він пояснюватиме Путіну, що Франція не допомагає агресорам.