«Моральний камертон»

Минулої неділі в багатьох містах Росії відбулася хода в пам’ять опозиційного політика Бориса Нємцова, вбитого 26 лютого 2015 року. У «Марші Бориса Нємцова» в Москві взяли участь майже 15 тис. осіб, які пронесли численні плакати і банери, які критикують політику Кремля та інтервенцію Росії на Україні, проти якої активно виступав Борис Нємцов. У цій ході брали участь представники різних опозиційних партій та рухів, зокрема «Парнас», «Яблоко», «Солидарность», «Открытая Россия» і незареєстрованої Партії прогресу Олексія Навального.

Лідерові партії «Парнас» Михайлу Касьянову, котрий очолив колону, невідомий плеснув в обличчя зеленкою. Російські ЗМІ повідомляють, що поліція затримала зловмисника.

Як заявив один з лідерів руху «Солидарность» Ілля Яшин, головна вимога цих акцій — довести до кінця розслідування вбивства Нємцова і притягнути до відповідальності замовників вбивства.

Далекобійники з руху «12 тонн» виступили на акції проти системи «Платон». Адвокати Микола Полозов і Марк Фейгін розгорнули транспарант з написом: «Припиніть репресії в Криму! Свободу українським політв’язням!».

Марші й мітинги було організовано також у десятках інших міст в Росії та за кордоном. У Петербурзі акція, незважаючи на відсутність узгодженості, зібрала, за відомостями організаторів, понад п’ять тисяч осіб. У Новосибірську, за відомостями місцевої преси, в акції пам’яті Бориса Нємцова брали участь майже 500 осіб. «Ми з усією рішучістю маємо намір продовжити його зусилля щодо перетворення нашої країни на мирну європейську державу, яка виконує свої міжнародні зобов’язання, визнає безумовний пріоритет міжнародного права над національними законами», — йдеться в зачитаному на мітингу тексті резолюції.

ФОТОРЕПОРТАЖ: У Києві вшанували пам'ять Бориса Нємцова

Фактично всі головні російські телеканали не «помітили» цих маршів Бориса Нємцова. Тим часом у редакційному коментарі «Ведомостей» під назвою «Вбивство політики», присвяченому черговим роковинам убивства Бориса Нємцова, наголошується, що в Росії склалася традиція не розкривати політичних вбивств, і суспільство якщо й буває шоковане політичним вбивством, то лише на кілька днів. Як приклад, газета наводить імена Пола Хлєбнікова, Ганни Політковської, Наталії Естемирової, Олександра Литвиненка, Зелімхана Яндарбієва.

«Політичні вбивства виявилися несуперечливо вбудованими в сучасну російську реальність. У влади немає мотиву знайти замовників. У суспільства немає запиту на «помсту». Власне, суспільство й не почувається ображеним. Фактично нерозкриття такого вбивства мовчазно визнається не провалом держави, а нормою», — констатує видання.

«ВІН ЖИВІШИЙ, НІЖ ФОРМАЛЬНО ЖИВІ...»

Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, незалежний журналіст, Москва:

— Такі заходи не можна оцінювати за категоріями ефективності чи за суто кількісними показниками, хоча за певними відомостями там було понад десять тисяч осіб. І враховуючи нинішню ситуацію, це дуже багато для Росії. Тому я виокремив би інші важливіші моменти.

По-перше, в тому місці, де було вчинено це вбивство, попри те, що ці квіти прибирають, вони є. Як і постійно живі квіти на могилі Бориса Нємцова.

По-друге, він постійно стає, на превеликий жаль посмертно, людиною, яка об’єднує нехай нечисленну, але досить значну частину російського суспільства для майбутнього Росії.

Також важливо розуміти, що крім московського маршу, мітинги в його пам’ять були в Санкт-Петербурзі, Новосибірську, Ярославлі, де він останнім часом займався публічною політичною діяльністю, будучи депутатом міської думи.

І дуже важливим є те, що він залишається своєрідним моральним камертоном. І це — головний підсумок маршу в пам’ять Нємцова, і він є важливішим, ніж будь-які якісні показники.

Інша річ, що поки що, на жаль, немає ні можливостей, ні ресурсів, ні зрозумілих способів того, як політично втілити те, за що він боровся і віддав життя.

Але цей марш засвідчив, що значення Нємцова як морального стимулу «Другой России» зростає і залишається важливим чинником у нинішній російській політиці.

Той факт, що на цьому марші зеленкою облили Михайла Касьянова, який, до речі, може бути кандидатом від об’єднаної опозиції, оскільки Навальному судимість не дозволяє балотуватися в президенти, свідчить про занепокоєння влади. Вона розуміє, що хоча таких людей мало, проте за ними є моральна сила.

Щодо можливості створення політичної сили, символом якої міг би бути Нємцов. Проблема полягає в тому, що, на превеликий жаль, важко собі уявити зараз в Росії процес створення якоїсь єдиної опозиційної партії. Зібрати в одну партію всіх опозиціонерів не так просто, тому що, по-перше, їх не зареєструють, а якщо й зареєструють, то знайдуть спосіб, аби їх чи не допустити на вибори, чи зробити так, що вони нічого не наберуть. На жаль, зараз це один з головних глухих кутів російської політичної системи, коли будь-які зміни можуть розпочатися лише згори і не за допомогою виборів. Вибори перестали бути інструментом зміни влади, якими вони мають бути, як у всіх демократичних державах.

Найімовірніше, зараз перед російською опозицією постане дуже важлива проблема: брати участь формально у виборах президента, які відбудуться наступного року, чи ні. Зрозуміло, виборче законодавство в Росії та його застосування таке, що, на жаль, взагалі змінити владу на виборах зараз неможливо у принципі. Незалежно від реальних рейтингів чинного керівника, будь-яка особа, яку Кремль висуне, виграє незалежно від реально показаного результату і явки. Потрібний результат буде забезпечено за допомогою того, як порахують.

Тому актуальним завданням для опозиції є збереження уявлення про те, що політика може бути іншою і при цьому спиратися на легітимність. Важливо, що марш Нємцова — це не насильницька акція, в ній немає якихось силових дій з боку всіх, хто ходить на такі заходи.

При цьому Нємцов залишається живим російським політиком, а не мертвим, що вельми важливо. Він живіший, ніж формально живі Жириновський і Зюганов та багато інших російських політиків. Мені здається, дуже важливо думати про те, щоб зберігати ідеали й принципи. Це може згодитися в іншому наступному циклі російського історичного розвитку, тому що, так чи інакше, немає безсмертної влади і немає безсмертних режимів, навіть тих, які намагаються такими себе представити і роблять усе можливе, аби їх ніколи і за жодних обставин не можна було змінити законно і мирним шляхом.

Ця проблема погіршує політичну ситуацію в країні. Але мені здається, що важливо, незважаючи на це, все одно працювати над можливим об’єднанням тих сил, яким не подобається курс влади, і головне — зберігати певні принципи в суспільстві і в головах політиків, щоб бути готовим до можливих змін у майбутньому і перетворити їх на щось змістовне.

ДО РЕЧІ

Напередодні річниці смерті Бориса Нємцова в прокат вийшов фільм про нього під назвою «Занадто вільна людина», який вперше представили на «Артдокфест» в грудні минулого року. Як повідомляється на сайті www.bfm.ru, практично всі квитки продані, в деяких кінотеатрах — ще за тиждень до прем’єри.

У грудні минулого року в Україні в широкий прокат вийшов документальний фільм «Мій друг Борис Нємцов», знятий режисером Зосею Родкевіч.