Мубарак-5

77-річний президент Хосні Мубарак заявив про готовність взяти участь у президентських виборах. Після двох десятиліть непорушної влади він вперше стане кандидатом у президенти на «конкурентних» політичних перегонах. Виборча комісія оголосила, що вибори будуть проведені 7 вересня. У разі, якщо жоден із кандидатів не набере 50% голосів, то другий тур президентських виборів буде проведений 17 вересня.

Вересневі вибори означатимуть певні зміни на єгипетському владному Олімпі, оскільки раніше Мубарак (він уже чотири строки обіймає президентський пост) нікому не дозволяв відкрито конкурувати з ним. Суперечливості ситуації надавали його слова на зразок: «Я прагнутиму завоювати довіру і підтримку людей» чи: «Ви виявите мені шану продовжувати керувати країною». Президент Мубарак здавався невразливим після довгих років правління. Хоча його опоненти не сприймають всерйоз наміри влади демократизуватися. Вони вважають, що Мубарак просто піддався американському тиску. Однак цього тиску забракло для того, щоб бодай було розроблено відповідний, демократичний закон про вибори. Він містить суворі обмеження щодо кількості кандидатів, що можуть брати учать у президентських змаганнях. Фундаментальні рішення — чи зможуть кандидати на президентську посаду брати участь у телевізійних дебатах і чи буде дозволено міжнародним спостерігачам бути присутніми під час виборів, досі залежать від волі чинного президента.

Між тим, попри критичний аналіз у незалежних єгипетських газетах та досить численні антипрезидентські демонстрації, важко нині знайти у Єгипті серйозного експерта, котрий би вірив у те, що у будь-кого, крім Мубарака, існує шанс перемогти на виборах. Однак на фоні виборів у Іраку, Палестинській автономії й Ливані можливість висловити свої політичні симпатії здiйняла хвилю очікувань. Здавалося, що президент Єгипту визнає свої недоліки. «Я розумію, — сказав він, — що місія, яку я зобов’язувався виконати, ще повністю не завершена». Апелюючи до давніх вимог опозиції, він пообіцяв анулювати закон про надзвичайний стан, котрий було прийнято в країні після вбивства у 1981 році його попередника Анвара Садата, який й до цього часу так і не було скасовано. Замість цього закону Мубарак запропонував, щоб єгипетські законодавці розробили пакет антитерористичного законодавства.

Як очікується, кілька лідерів опозиційних партій намагатимуться створити президенту конкуренцію на виборах, проте і досі не ясно, чи будуть вони здатні отримати рівний доступ до державних засобів інформації Єгипту, навіть за умови, що юридично вони мають повне право на ефірний час на телебаченні та радіо. Спостереження за голосуванням — також спірне питання. І хоча США вдалося переконати Єгипет дозволити міжнародним спостерігачам контролювати вибори, підтвердження офіційного рішення єгипетського керівництва з цього питання поки що немає. Та й загалом важко переконатися у тому, як далеко готовий Єгипет піти демократичним шляхом, оскільки від єгипетського істеблішменту весь час надходять суперечливі сигнали і символи. Виглядає так, що президентовi Мубараку весь час доводиться боротися з самим собою, боротися з самим характером природи консервативного лідера, яка за єгипетських умов надає набагато більше пріоритетів у керуванні державою, на відміну від свободи.

Не можна заперечити того факту, що повторне висування Хосні Мубарака відбувається у критичний час, коли Єгипет ще раз зіштовхнувся з проблемою тероризму. Тому прихильники президента справедливо стверджують, що за умов, котрі склались, країна потребує досвідченого лідера, здатного до протистояння небезпеці тероризму. Водночас самі єгипетські експерти визнають, що проблеми з безпекою в країні походять від радикального ісламу, а не від соціальних чи економічних негараздів (хоч із цим в Єгипті також проблеми). Поки що правляча єгипетська еліта не визнала, що реальна політична реформа — найкращий захист проти жаху терору. Ейман Ноер, член парламентської опозиції й голова партії Al-Ghad, поки що єдиний серйозний суперник Мубарака на виборах, стверджує, що недавні вибухи в Шарм ель- Шейху підкреслюють потребу в змінах у Єгипті. «Ці напади, — вважає Ноер, — ще раз показують, що демократія — єдина відповідь на хронічні лиха, котрі розтрощують країну, й особливо на релігійний екстремізм».