Мирний план схвалено. Що далі?
Президент США Білл Клінтон та інші лідери західних держав висловили «обережний оптимізм» у зв'язку з рішенням Белграда, але на момент, коли номер підписувався до друку, рішення про припинення бомбардувань ще не було. Лідери країн НАТО вважають, що Мілошевич спершу має виконати «всі свої зобов'язання», а вже тоді авіаудари буде припинено. Захід зробив вельми невтішні для нинішнього белградського режиму висновки з переговорів у Рамбуйє — адже тоді югославська делегація спершу згодилася підписати підсумковий документ, а після згоди на це й косовських албанців відмовилася від своїх зобов'язань. Нині у Вашингтоні та Брюсселі вже не вірять словам Белграда й вимагають від нього дій на підтвердження цих слів.
Чим же відрізняється мирний план Великої вісімки, що його Мілошевич прийняв після 11 тижнів нищівних бомбардувань, які зруйнували його країну, від тих умов, що йому пропонувалися в Рамбуйє? За великим рахунком — нічим. Адже вимогу про проведення після перехідного періоду референдуму, який би визначив політичне майбутнє Косово, а «фактично надав йому незалежність, Захід зняв ще на останньому етапі переговорів у Рамбуйє. Белграду вдалося виторгувати лише дві поступки — по-перше, міжнародні миротворці, що будуть введені до Косово, зможуть діставатися до цього краю лише з Албанії, Македонії чи повітрям, а не через територію решти Югославії. Таким чином знімається загроза фактичної окупації всієї Югославії військами НАТО». По-друге, введений до Косово російський військовий контингент не буде підпорядковано єдиному командуванню решти миротворців. За словами спеціального представника російського президента на Балканах Віктора Черномирдіна, російські миротворці будуть визнавати над собою зверхність лише ООН. І оскільки, найвірогідніше, їм буде виділено певну «зону відповідальності», це означатиме, що частину території Косово й далі контролюватимуть серби (руками чи, точніше, багнетами своїх російських союзників). Всеохоплюючої мирної угоди ще нема, схвалено тільки загальні принципи врегулювання. Але, як кажуть французи, саме в деталях ховається диявол. Наразі, принаймні, незрозуміло, яка саме частина Косово контролюватиметься російськими миротворцями. Це дуже важливо, адже повернення албанських біженців у цю зону виглядає вкрай малоймовірним.
Західні мас-медіа вже перелічують конкретні частини та підрозділи американської, британської, французької армії, які будуть введені до Косово, а командир Європейського корпусу швидкого реагування НАТО британський генерал-лейтенант сер Майкл Джексон заявив, що переведе свій штаб із Скоп'є до Приштини «так швидко, як це буде можливим».
У цій ситуації НАТО може святкувати перемогу. Життя спростувало думки скептиків про те, що самими авіаударами ніколи не можна буде змусити Белград прийняти умови Заходу. Проте цю перемогу під певним кутом зору можна назвати пірровою — імідж НАТО у багатьох країнах світу, дуже суттєво зокрема в Україні, погіршився. Певною мірою перемогла й Росія — Захід визнав її особливу роль у врегулюванні конфлікту. А програв Слободан Мілошевич — після схвалення мирного плану Вісімки в активі він має дуже незначні поступки порівняно з документом з Рамбуйє (які, до речі, він, мабуть, міг виторгувати ще в паризькому пригороді), в пасиві — розбомблені військові (і не військові) заводи, мости, шляхи, будинки, тисячі вбитих вояків і мирних жителів. І всі ці жертви виявилися, зрештою, марними. І за це йому, мабуть, доведеться відповідати. Не випадково вічний опонент Мілошевича Вук Драшкович вже встиг заявити, що схвалення парламентом плану Вісімки — великий день для Югославії, який призведе не лише до встановлення миру, а й до докорінних змін у політичному житті країни.
