«Нафтове руно»

— Чи не затягнувся процес створення міжнародного консорціуму на базі нафтопроводу Одеса — Броди?

— Не затягнувся. Гадаю, що до кінця цього року ми його створимо. Спочатку до нього, очевидно, увійдуть Україна, Грузія та Азербайджан. Потім можуть приєднається ще структури з Казахстану, Туркменістану та Узбекистану. А далі, можливо, з країн Європи: Румунія, Болгарія, Чехія, Словаччина, Німеччина, Польща. Заяву про створення консорціуму зроблять не пізніше листопада. Ми не поспішали його створювати, бо були прив’язані до джерел видобутку нафти, паралельно споруджувалися нафтові трубопроводи. На першому етапі — Баку — Супса, на другому — Баку — Супса — Джейхан. І ось настав той час, коли ми підійшли до залучення міжнародних фінансових структур до цих проектів. Важливо, щоб ми здійснили правильні підходи з урахуванням жорсткого і дуже короткого часового чинника. Геополітичні процеси, як відомо, дуже швидко змінюються, набувають нових форм. Після 11 вересня з’явився особливо великий інтерес до Каспійського регіону з боку і європейських держав, і Сполучених Штатів. Саме тепер зрозуміло, що ризик, який Україна взяла на себе при будівництві нафтопроводу Одеса — Броди, повністю виправданий. Всі комерційні розрахунки, які ми проводили, свідчать, що і згаданий трубопровід, і продовження його до польського міста Гданськ працюватиме і створюватиме сприятливі умови для нафтовидобувних компаній.

— Чи має сенс створення консорціуму без продовження української частини нафтопроводу Одеса — Броди до Гданська?

— Без сумніву, має. Україна сама по собі вже має досить велику і розвинену мережу трубопроводів, які можна використати для диверсифікації транспортування нафти і газу з Каспію.

— Чи не свідчить те, що Польща не поспішає будувати нафтопровід до Гданська, про невигідність проекту?

— Наскільки нас поінформували, між Україною та Польщею нещодавно завершилися переговори. Польська сторона начебто висловила величезну зацікавленість. Самі європейські структури нині по-іншому оцінюють роль України. Одним із рушiїв у втіленні цих проектів буде нова геополітика. Звичайно, це не політичний проект, а економічний, і такі проекти в будь-якому разі базуватимуться на комерційній привабливості та рентабельності. У зв’язку з цим хочу зазначити, що в Супсі барель нафти, яка прибуває через трубопровід з Баку, коштує $1,21, в Одесі після доставки танкерами він коштуватиме лише $1,5. Таких цін в Європі не існує! Тому конкурентність цієї системи не можна піддавати будь-яким сумнівам. Раніше говорили, що нафтопровід Баку — Джейхан також ніколи не побудують, бо він економічно невигідний і в Каспійському морі немає стільки нафти для експортування. У зв’язку з цим є чудові слова: собака гавкає, а караван iде. Люди, які хочуть займатися справою, займаються нею, а ті, хто не бажає, розводять демагогію. Я цiлком вiдповiдально заявляю, що українська транспортна система має дуже велике майбутнє. Україна може і повинна зіграти ключову роль для транзиту каспійської нафти не тільки до Західної Європи, але й на світові ринки загалом.

— Грузія зараз працює в сфері транспортування нафти на кілька фронтів. З одного боку — нафтопровід Одеса — Броди. З іншого — Баку — Джейхан. Чи відомо вам, що багато хто в Україні другий проект розглядає як конкурента?

— І це невiрно. Така думка — найбільша помилка. Баку — Джейхан не може бути конкурентом для України. Хіба є Баку — Джейхан конкурентом для Каспійського нафтопровідного консорціуму? Російська преса подавала його саме в такому світлі. Говорилося, що цей проект не відповідає інтересам Росії. Я вам скажу ні і ще раз ні. Більше того, насмілюся стверджувати, що проект Баку — Джейхан сприяє притоку інвестицій до Росії. Каспійська нафта сьогодні йде з Новоросійська Чорним морем і далі — через Босфор. Пропускна спроможність Босфору лише 35 млн. тонн на рік. Ви вважаєте, що Босфор «подужає» 180 млн. тонн нафти, яка буде йти з Новоросійська у разі відсутності лінії Баку — Джейхан? Звичайно, ні. Російська влада почала розуміти, що Баку — Джейхан — не конкурентний проект. Така ж сама ситуація і з Україною. Українська система дозволить знизити обсяги нафти, які повинні пройти через Босфор. Багато хто поки що не усвідомлює босфорську проблему. Не може Босфор приймати дуже багато нафти. Існують при цьому і великі екологічні ризики. Уявіть, якщо танкер iз якихось причин зазнає аварії в Босфорі. У будь-якому разі, після цього Босфорська протока буде закрита як мінімум на 3 — 4 місяця. Що робити в цьому випадку Росії? Не залишиться іншого виходу, як йти в обхід. Для цього й існуватимуть найкоротші нафтотранспортні шляхи. Зокрема — через Україну.

— Раніше дуже багато говорилося про політичну підтримку проекту Одеса — Броди Сполученими Штатами Америки. Вашингтон ще не втратив інтерес?

— Ні. На різних рівнях у США заявляли, що одним із пріоритетів розвитку нафтових систем є й українські трубопроводи. Україна відіграватиме найважливішу роль у Європі, і ваша країна залучатиме не тільки нафтових інвесторів. Для Грузії партнерство з Україною, яке має історичне пiдгрунтя, є реально стратегічним. Коли Україна забезпечить незалежними енергоресурсами країни Центральної Європи, її підтримають в цьому і країни Європейського Союзу, і Сполучені Штати. У Вашингтоні неодноразово заявляли, що США виступають за альтернативні поставки енергоресурсів.

— Чи не існують побоювання, що «повнокровна» робота альтернативних нафтопроводів через Грузію та Україну негативно позначиться на відносинах iз Москвою, в якій всі згадані проекти сприймали з певними ревнощами?

— Не думаю. Ми пропонуємо свій проект і Росії — з’єднувальний нафтопровід Новоросійськ — Супса — Джейхан. Москва не повинна бути проти розвитку таких систем, оскільки сама в них зацікавлена. Адже Росія використовує газотранспортну систему України. Що заважає їй використати нафтотранспортну?

— Напевно, гіркий досвід використання газотранспортної системи...

— Я більший оптиміст у цьому плані. Структура розвитку та обсяги нафти і газу в Каспійському регіоні диктуватимуть абсолютно інші умови. Інвестиційні витрати, вимагатимуть якнайшвидшого відшкодування. Використовуючи тільки один транспортний шлях, ви ніколи не матимете у своєму розпорядженні можливості вибору. Все диктуватиме економіка.

— Вважаєте, Україна не вичерпала довіри?

— Україна має довіру, вона має величезний досвід роботи iз Заходом. Хоча відвертість і прозорість, звичайно, головні складові згаданих процесів. Довіру треба будувати. На жаль, країни пострадянського простору її не мають. Тому одним iз найголовніших наших завдань є залучення всесвітньо відомих компаній, які поділяться з нами своїм досвідом. Кожен цент, кожна копійка буде чітко і ясно відшкодовуватися. Коли ми споруджували трубопровід Баку — Супса, то змогли повернути довіру Грузії. Жоден цент не було украдено. Це перший прозорий проект західного типу. Просто ми повинні відійти від старого мислення.

— Грузія здатна забезпечити безпеку трубопроводів, що проходять її територією?

— Це зобов’язання Грузії, і ми робитимемо для цього все можливе. Хочу підкреслити, що для грузинського народу згадані нафтопроводи — не тільки економічна користь. Вони є гарантією політичної незалежності Грузії. Трубопровід Баку — Супса — фактично наша національна ідея. Коли його будували, то люди зносили власні будинки, віддавали землі (причому абсолютно безкоштовно) для його прокладення. Вже три з половиною роки ця лінія працює без будь-яких затримок. Газова труба для нас — також справжній порятунок, тому що ми залежимо сьогодні тільки від одного джерела, російського. Відомо, скільки перекривали газ Грузії, відомо, скільки Грузія страждала і зараз страждає. Тому, повірте, Грузія зубами захищатиме ті трубопроводи, які нам дають і газ, і нафту. Я більше, ніж упевнений, жодних проблем з безпеки трубопроводів у Грузії не виникне. Тому що їх захищає народ.