Не приватна справа

Кожна четверта жінка в Європі принаймні одного разу в дорослому віці зазнає фізичного насильства, а понад 10% жінок потерпають від сексуального насильства, в тому числі з застосуванням сили. До 45% жінок стають жертвами різного виду насильства, яке було спричинене їхніми теперішніми або колишніми співмешканцями.

У 2005 році всі держави- члени Ради Європи ухвалили рішення про те, що пріоритетом має стати викорінення насильства щодо жінок, і започаткували кампанію у співробітництві з національними урядами та іншими міжнародними та неурядовими організаціями. Метою кампанії було посилити поінформованість про масштаби та негативний вплив, який спричинює насильство за ознакою статі на жертви та суспільство в цілому, а також заохотити держави-члени до ужиття правових та адміністративних заходів для боротьби з насильством щодо жінок, передбачити надання спеціальної підтримки жінкам, які стали жертвами такого насильства, а також займатись збором достовірної інформації з тим, щоб розробляти результативну політику.

Наша кампанія заохочувала держави-члени до ухвалення комплексного підходу в питанні захисту жінок від насильства. Ми працювали з міжурядовими об’єднаннями, національними урядами, парламентами та парламентарями, представниками регіональних та місцевих органів влади та НУО.

Однією з головних перешкод у боротьбі з насильством за ознакою статі є те, що його й досі часто сприймають як приватну справу, до якої не повинні втручатися державні структури. В дійсності ж багато жертв є надто заляканими або травмованими, щоб звертатися за професійною допомогою, або ж просто не знають про її існування. Відтак, нашим першочерговим завданням є не тільки надати допомогу, але також переконатися, що жертви знають про те, що вони можуть вдатися до такої допомоги та отримати її. Важливу роль у цьому повинно відігравати громадянське суспільство.

Жінки, які потерпають від насильства, є не лише жертвами злочинних дій — вони також є жертвами байдужості. Ми не можемо й далі ігнорувати насильство проти жінок, тому що справжньої рівності між жінками та чоловіками досягнути не вдасться до тих пір, поки ми не змінимо менталітет та сприйняття цього виду насильства.

У той же час, я переконана, що підґрунтям насильства є відсутність рівноправності. Насильство щодо жінок часто пояснюють як наслідок фрустраційного стану чоловіків, причиною якого є втрата їхнього контролю над жінками, що прагнуть до емансипації, незалежності та недискримінаційного ставлення до них. Це може бути правдою у багатьох випадках, проте не завжди. В поганій ситуації це є найкращим варіантом сценарію, тому що у багатьох інших випадках насильство має місце навіть тоді, коли жінка є дуже заляканою або травмованою, або не в змозі відстоювати свої права.

Рада Європи доклала багато зусиль, щоб донести послання про те, що насильство щодо жінок є неприйнятним і воно не може бути виправдане ні звичаями, ні релігією, ні традиціями.

Кампанія Ради Європи закінчується у червні 2008 року, але наша робота щодо подолання насильства відносно жінок продовжується. Група фахівців, яка займається цією проблемою, має надати оцінку того, чи вдалося в рамках цієї кампанії досягнути поставлених завдань та запровадити відповідні заходи в державах-членах. Ця група фахівців також надасть пропозиції для майбутніх дій Ради Європи та її держав-членів, включно з рекомендацією щодо нової Європейської конвенції про боротьбу з насильством щодо жінок.

Кампанія сприятиме підвищенню обізнаності з цією проблемою в Європі, а в окремих країнах буде також реалізована у формі практичних заходів, спрямованих на захист жертв, однак це ще далеко не розв’язання проблеми. Мають бути створені притулки та цілодобові гарячі лінії допомоги. Підтримка має бути доступною як у містах, так і в сільській місцевості, в центрі уваги має бути не лише розв’язання існуючих кризових ситуацій, але й запобігання майбутнім протиправним діям.

У деяких країнах вже існує дуже прогресивне законодавство, однак ми маємо переконатися, що ситуація покращується у всій Європі. Насильство за ознакою статі є порушенням прав людини, і тому ми маємо докласти зусиль, щоб встановити систему захисту прав людини, яку застосовуватимуть усі європейські країни.

Якщо ми прагнемо змінити реальність, то маємо змінити ментальність, але разом з тим ми маємо також змінити й законодавство. Нова Конвенція Ради Європи проти насильства щодо жінок, яка передбачатиме механізм захисту жертв, запобігання насильству та покарання осіб, які вдаються до насильства, може мати велике значення для жертв. І давайте не забувати, що ці жертви не можуть чекати.