«Неприкрита ідеологія агресії»

Вчора виступаючи на інвестиційному форумі «Росія кличе!» російський президент Володимир Путін заявив, що Росія «змушена була захищати російськомовне населення на Донбасі». Характерно, що таким чином хазяїн Кремля прокоментував погіршення російсько-американських відносин, яке, на його думку, почалося після революції в Україні.

Більше того, Путін заявив, що події взимку 2014 року в Києві були спровоковані США і саме через державний переворот в Україні Кремль «був змушений» підтримати сепаратистів на Донбасі, а також «відреагувати на прагнення людей, які живуть у Криму», повернутися до складу Росії.

Нагадаємо, що як у випадку з Донбасом раніше Путін заперечував військове втручання Росії у справи півострова, але пізніше зізнався, що російські військовослужбовці «допомагали людям висловити свою думку» на референдумі, який у світі ніхто не визнав, з питання приєднання до Росії.

У традиційній для себе манері Путін звинуватив українську владу у невиконанні Мінських домовленостей - імплементації закону про особливий статус управління на Донбасі, внесення змін до Конституції, підписання Президентом України закону про амністію. І це при тому, що Росія як підписант домовленостей   хоча зі свого боку ніяк не посприяла виконанню перших трьох пунктів: сталому припиненню вогню, відведенню важкої техніки і допуск спостерігачів ОБСЄ для моніторингу всієї окупованої частини Донбасу і російсько-українського кордону.  

«Якщо хтось дійсно хоче виконання цих домовленостей, то потрібно вплинути на всі сторони цього конфлікту, перш за все, на київську владу. Що заважає, я не розумію. Без виходу на політичні домовленості нічого не буде просуватись», - наголосив російський президент.

«День» звернувся до доктора політичних наук, конфліктолога, професора Київського національного університету ім.Шевченка Григорія ПЕРЕПЕЛИЦІ з проханням прокоментувати заяви російського президента і розповісти, як має діяти в цій ситуації Україна, якою може бути і має бути реакція Заходу на такі відверті зізнання Росії у причетності до агресії на Донбасі.

«ПУТІН ЦИТУЄ ГІТЛЕРА, ЯКИЙ ТАКОЖ ВДЕРСЯ У СУДЕТИ ПІД ВИГЛЯДОМ ЗАХИСТУ НІМЕЦЬКОМОВНОГО НАСЕЛЕННЯ»

- Ці заяви Путіна підтверджують, що в Росії є чітка стратегія, яку вона крок за кроком втілює. Безумовно, що Мінські угоди підписувались під впливом воєнної поразки українських збройних сил під Іловайськом – результатом став Мінськ-1 – і під Дебальцевом, де ми втратили стратегічний плацдарм, виник Мінськ-2.

І ці всі плани писались у Кремлі і вони абсолютно доповнюють характер воєнних дій Росії на Донбасі, згідно з класики взаємодії дипломатії і фронту у війні. І відтак вони покликані закріпити юридично капітуляцію України в цій війні. Тому що політична частина якраз і під це прописана: проведення виборів і після того відновлення контролю за кордоном. Тільки не відомо, хто буде відновлювати цей кордон чи так звана народна міліція, а ми знаємо, що перший і другий армійський корпус уже перейменовано на корпуси народної міліції. І якраз вони, згідно з планами Кремля, якраз мають установити цей контроль, а ніякі українські прикордонники туди допущені не будуть.

І це фактично буде втрачена Україною територія, тому що ніхто російські війська після виборів виводити не буде відтіля, як і не буде роззброювати перший і другий корпус народної міліції, які, до речі, фактично прописані  в проекті закону, який восени 2014 року прийняла Верховна Рада. А там йдеться також і про свою прокуратуру і так далі.

Згідно цього закону це буде і втілено в життя. А українські збройні сили змусять вивести звідтіля за створену зону безпеки. Але ця територія вже не буде належати Україні. Хоча фізично чи формально це буде вважатись територія України, а фактично в результаті виборів там буде встановлено російська влада. І нещодавно проведені праймеріз на цих окупованих територіях були тренуванням Кремля по встановленню російської влади на території Донбасу. І ми бачили, що в Кремлі намалювали понад 90%, і праймеріз в ДНР відповідно пройшла. Ніякого там українського законодавства не буде існувати при виборах. А спостерігачів ОБСЄ вони можуть завести у кафе чи відвести на одну показову дільницю, щоб показати як народ дружно голосує за ДНР. Вони вже зразу заявили, що український ЦВК не буде там брати участі, а їхня власна ЦВК. Що й підтвердив Путін у своїй заяві. А що стосується його слів про захист російськомовного населення, то Путін цитує Гітлера, який також вдерся у Судети, на територію Чехословаччини, під виглядом захисту німецькомовного населення. І Аншлюс з Австрією під виглядом захисту німецькомовного несення було здійснено Гітлером.

І там  Гітлер говорив: ми маємо захистити німецькомовне населення. Це така ідеологія прикриття воєнної агресії. Тому і Путін далі буде так говорити, що це правомірно, тим більше, що велика частина міжнародної спільноти так і розцінює, що там були легітимні референдуми. І це населення має право на самовизначення, тоді коли мова є про право нації на самовизначення, а не окремої області.

Це така суцільна софістика, груба, неприкрита ідеологія агресії та анексії. І тому тут нічого дивного немає. Це пропаганда як  для внутрішнього споживача, так і міжнародної спільноти.

ПІСЛЯ ВТІЛЕННЯ МІНСЬКОГО ПЛАНУ ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ ДОНБАСУ ЧЕКАЄ ДОЛЯ ПІВДЕННОЇ ОСЕТІЇ

- У 2008 році тодішній екс-президент Ніколя Саркозі, який був причетним до підписання відомої угоди Саркозі-Медвєдєв із шести пунктів по врегулювання російсько-грузинського конфлікту, останній пункт якої так і не було виконано, заявив, що Росія має право на захист російськомовного населення. Іншими словами, вже тоді Захід дав Москві право діяти так?

- Якщо говорити про Францію, то вона завжди відігравала зрадницьку позицію. На Мюнхенській конференції в 1938 року Франція та Великобританія, згадаймо відому Чемберлена, зрадили Чехословаччину, з якою вони, до речі, мали договір про воєнний  союз і в принципі мали б захищати цю країну від зовнішньої загрози чи агресії. А вони її просто зрадили.

Якщо візьмемо план Мореля, який став основою угоди Саркозі-Медвєдєва щодо Грузії, то побачимо, що Саркозі здавав цю країну, щоб мати більш тісні стосунки з Росією і відповідно певні преференції. А тепер ми можемо сказати, що зараз подібне ставлення з боку Парижу відбувається щодо України за рахунок її територіальної цілісності. І така  французька політика всім відома. І, до речі, другий приїзд до нас цього року шефа французької дипломатії Жан-Марка Еро разом німецьким міністром Франком-Вальтером Штайнмаєром це – також частина плану Мореля. Як цей план втілився щодо Грузії?

Ми побачили, що нікуди російські війська з Південної Осетії не вийшли, а навпаки нарощували свою присутність. І з Абхазії ніхто нікуди не виходив, як і ніхто не дозволив повернутися на ці території тисячам грузинських біженців. Більше того, фактично ці дві території Росія визнала незалежними. Думаю, що через деякий час їх як і Крим приєднають до Росії. У Південній Осетії уже йде рух за приєднання до РФ. Така схема буде проведена з окупованими територіями Донбасу після втілення Мінського плану і проведення виборів на окупованих територіях Луганської та Донецької областей.

 - Як ми знаємо, позиція української влади полягає в тому, що спочатку має бути виконано три перших пункти, після чого будуть імплементовано політичні. Іншими словами, спочатку безпека, а потім вибори.

- Тоді ми поступаємо нечесно, як сторона угоди. Якщо ми виконуємо одну частину, то зобов’язані виконати іншу. А якщо ми цього не виконаємо, то санкції будуть запроваджені вже проти нас, а не проти Росії. І цього ми маємо очікувати.

«НАМ ТРЕБА ВІДІЙТИ ВІД СТАНУ ГІБРИДНОГО МИРУ, ЯКОГО ДОТРИМУЄТЬСЯ КЕРІВНИЦТВО УКРАЇНИ»

- То як же нам діяти в такій ситуації?    

- Ми самі завели себе в глухий кут. А чому так сталося? Ми не визнали стану війни з Росією. Ми не оголосили воєнного стану на території, де йдуть бойові дії. Ми не визнали себе жертвою агресії і назвали це антитерористичною операцією, внутрішнім конфліктом. Таким чином у всіх документах, і внутрішніх нормативних законодавчих, і зовнішніх – у нашому зверненні до ООН – ми цими Мінськими угодами зафіксували війну з Росією як внутрішній конфлікт. Якщо це внутрішній конфлікт, тоді його логіка врегулювання говорить про те, що цій території потрібно надати такі права, які вона вимагає. Тут же не було зовнішньої агресії. Росія, згідно з цим внутрішнім конфліктом не є воюючою стороною.

 А тоді виходить, що це повстанці, які не хочуть виходити з України, а мати підвищення автономії, статусу, тому їм треба дати цю автономію. Це природна модель врегулювання внутрішнього конфлікту.

Насправді, цей конфлікт не є внутрішнім, а зовнішньою воєнною агресією. Відтак ці мінські плани і намагання Штайнмаєра та Еро і Керрі змусити Україну змінити законодавство диктуються логікою внутрішнього конфлікту.

Відтак нам треба відійти від стану гібридного миру, якого дотримується Україна та її керівництво. Бо цей гібридний мир буде безкінечним і в нас кожного дня будуть вбивати наших бійців і дестабілізувати прилеглий регіон. Єдиний вихід із цієї ситуації – треба перенести фабулу цього конфлікту із внутрішнього на міждержавний і закріплювати те, що Росія є агресором, а Україна відповідно є жертвою агресії і звертатися до законодавства та міжнародних норм, які передбачають покарання Росії як агресора та захист України згідно з міжнародного права як жертви агресії.

Ми ж ніде не визнані як жертва агресії, ми навіть не подали це в міжнародні організації. Іншими словами, ми самі себе загнали у цей глухий кут. А щоб вийти з нього, по-перше, треба перевести цю фабулу конфлікту з внутрішнього у міждержавний, або міжнародний і тоді ми маємо спиратись на зовсім інше міжнародне право, ніж сьогодні. По-друге, єдиний вихід з цього – прийняти закон про окуповані території Донбасу і запровадити режим відносно окупованих територій. І тоді треба розраховувати, що з Росії можуть бути зняті санкції. Я думаю, що і так ці санкції буде скасовано, бо всі переконані, що це внутрішній конфлікт, внутрішня українська криза, відтак Україна має сама з нею розбиратись. А Росія тут ні до чого. Отака думка буде знаходити все більше поширення по мірі того, як буде відбуватись дискредитація Мінських угод.

«… ПОТРІБНЕ ПОВНЕ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ВСІЄЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ КРАЇНИ»

- Хто має бути ініціатором переведення конфлікту з внутрішнього у міжнародний?

- Президент не здатен на це, бо він не хоче цього робити і це очевидно. Він лавірує, маніпулює, але результату позитивного з цього не буде. А Верховна Рада сьогодні підпорядкована президенту. Як президент скаже, так і вона діє. Рада втратила сьогодні самостійність. Дві ключові франції діють відповідно за вказівками з Адміністрації Президента.  Це патова ситуація, коли потрібне повне перезавантаження всієї політичної системи країни, оскільки вона повністю вичерпала свій конструктивний потенціал. Відтак потрібні дострокові президентські і парламентські вибори. Звісно, мають бути прописна інші закони про проведення цих виборів.

«ЯКБИ МИ ВИЗНАЛИ, ЩО РОСІЯ Є АГРЕСОРОМ, А МИ ЖЕРТВОЮ АГРЕСІЇ, ТОДІ ВСЯ МІЖНАРОДНА СПІЛЬНОТА БУЛА НА НАШІЙ СТОРОНІ»

- Як, на вашу думку, має реагувати Захід на згадані заяви Путіна?

- Якою може бути реакція Заходу, якщо ми всіх переконали, що це внутрішній конфлікт. Ніякої позитивної реакції далі ми очікувати не можемо. Якби ми визнали, що Росія є агресором, а ми жертвою агресії і закріпили це у відповідних міжнародних документах, тоді вся міжнародна спільнота була на нашій стороні і тоді до Росії запроваджувались не секторальні санкції, які поки що мало ефективні, а міжнародна блокада, як це було здійснено відносно Югославії.

Можна взяти приклад маленького Кувейту в 1991 році, коли частину території окупував Ірак. І якою тоді була реакція міжнародної спільноти?  Була запроваджена анти іракська коаліція, відповідно до резолюції ООН. Так Росія могла заблокувати подібну резолюцію щодо України. Але існує 27 стаття статуту ООН, яка дозволяє в таких випадках відсторонювати Росію від голосування. Цього механізму також не було запущено. І навпаки наша дипломатія постаралась закріпити Мінські угоди як міжнародний документ резолюцією ООН, який не можна порушувати. Ви не можете сказати тепер, що ці угоди нелегітимні. Тобто ми заганяємо себе все більше у безвихідне положення.

- І як тепер можна вийти з такого положення?

- Стаття 51 статуту ООН передбачає, що країна в разі агресії має право на самозахист. Це наше право як суверенної держави.

«ПУТІН ХОЧЕ ЗМУСИТИ І НАС, І ЗАХІД ПРИЙНЯТИ НАПИСАНІ В МОСКВІ ПРАВИЛА ДЛЯ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ»

Микола КАПІТОНЕНКО, Виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин.

Проблема в тому, що відмовитися від Мінська щось ми можемо в будь-який момент, але у нас як і раніше нічого запропонувати натомість. Оголошувати території ОРДЛО тимчасово окупованими ми теж не поспішаємо, головним чином через те, що Президент України вважає відновлення територіальної цілісності країни пріоритетом номер один. А це означає необхідність підтримання контактів, стратегію реінтеграції і - в перспективі - проведення виборів. Крім того, це означає, звичайно, затягування конфлікту в його нинішньому вигляді. Політична ситуація всередині України така, що спекулювати на тематиці змін законодавства можна нескінченно довго. "Нескінченно" в даному випадку мається на увазі "до наступних виборів". Потрібно мати на увазі, що в конфліктах, подібних до нашого, завжди є сторони, зацікавлені в його затягуванні. Путін же грає в свої ігри, і в випадку з Україною вони зводяться до того, щоб змусити і нас, і Захід прийняти написані в Москві правила для пострадянського простору мінус Прибалтика. Роль Кремля в наших подіях ні для кого не секрет, і зайве її підкреслення - сигнал про те, що Росія дорого готова платити за відстоювання того, що вона вважає своїми інтересами. В цілому ж ситуація залишається стабільно-патовою. А значить, виснаження всіх сторін конфлікту продовжиться.