Невидимий фронт

Замість свята Навруза в Узбекистані траур. Вибух у приватному будинку в Бухарi в недiлю, чотири теракти в понеділок: напади на співробітників міліції, акції двох терористок-смертниць, а учора вранці — знову вибух. Біля міліцейського контрольно-пропускного пункту на околиці Ташкента, неподалік президентської резиденції, вибухнула закладена в автомобіль бомба. Хвиля терору вже забрала життя щонайменше 19 осіб, 26 було поранено. Серед жертв є діти — одна з шахідок зірвала бомбу поруч із магазином «Дитячий світ».

Поява терористок-смертниць в Узбекистані змусила правоохоронні органи цієї країни говорити про іноземний слід. «Є підстави вважати, що терористичні акти готувалися впродовж тривалого часу і мали єдиний координаційний центр, можливо, за кордоном», — заявив генеральний прокурор Узбекистану Рашид Кадиров. Президент Узбекистану Іслам Карімов заявив про зв’язки події з діяльністю міжнародних терористів.

Головні підозрювані в організації терактів — Ісламський рух Узбекистану, що, як вважають, має зв’язки з «Аль-Каїдою», вахабіти, угруповання «Хізбут-тахрір». Представник останнього Імран Вахід, який перебуває в Лондоні, поспішив заявити про непричетність своєї організації до терактів. 1999 року внаслідок вибухів у Ташкенті загинуло понад 15 чоловiк, близько ста було поранено. Винним в організації терактів визнали Ісламський рух Узбекистану. Відтоді Ташкент веде постійну боротьбу з радикальними ісламськими угрупованнями, які також звинувачують у вбивствах представників влади у Ферганськiй долині 1997 року. Ця боротьба не раз викликала гостру критику з боку міжнародних правозахисних організацій, які, зокрема, вважають, що, прикриваючись нею, Ташкент також усуває неугодних. На початку березня організація International Crisis Group заявила, що участь Узбекистану в антитерористичній коаліції не повинна виправдовувати порушення прав людини в цій країні.

Тим часом теракти в Узбекистані стали ляпасом Сполученим Штатам, війська яких присутні тут з часів війни проти афганських талібів. Після удару по стратегічному союзнику Вашингтона в Центральній Азії представник Держдепартаменту США Річард Баучер заявив, що теракти лише підтверджують подальшу необхідність викорінювати тих, хто готовий на будь-яке зло заради досягнення своїх цілей. Посольство США в Узбекистані попередило американських громадян бути особливо обережними, оскільки екстремісти можуть завдати удару знову.

Тим часом, як повідомило Посольство Узбекистану в Україні, правоохоронні органи країни впевнені, що всіх співучасників й керівників банди терористів, причетних до загибелі ні в чому не винних людей, встановлять і притягнуть до передбаченої законом відповідальності. Для протистояння екстремізму, запобігання подібним нападам в Узбекистані створено урядову комісію на чолі з президентом країни.

За інформацією Міністерства закордонних справ України, громадяни нашої країни внаслідок терактів в Узбекистані не постраждали. Глава зовнішньополітичного відомства Костянтин Грищенко висловив співчуття своєму узбецькому колезі Садику Сафаєву в зв’язку із загибеллю невинних людей.

КОМЕНТАР

Туланбай КУРБАНОВ , редактор радіоканалу «Достлік» Телерадіокомпанії Узбекистану:

— За організаторами терактів вочевидь стоїть «Аль- Каїда». Ісламський рух Узбекистану виник на початку 90-х років. Після розвалу Радянського Союзу утворився своєрідний вакуум: раніше забороняли все релігійне, потім швидко з’явилися безліч релігійних течій, люди навіть не розуміли, в чому між ними різниця. Крім світської релігії, що відродилася, з’явилися й радикальні течії, які проникли з Саудівської Аравії, Пакистану. Їхня мета — замість світської держави побудувати халіфат, що грунтувався б на шаріаті. Саме вони впливали на молодь.

Нинішні теракти спрямовані проти конституційного ладу Узбекистану і проти американської присутності також. Насправді американська база вже відіграла свою роль, вона була потрібна для афганської війни, боротьби з Талібаном. А люди в Узбекистані навіть не звертають на неї уваги: раніше були росіяни, зараз американці.

Викоренити вплив радикальних ісламських течій, що прийшли в країну ззовні, дуже важко. Адже їхні послідовники — такі самі громадяни Узбекистану, в одній сім’ї батько може бути прихильником світського ісламу, а син — радикалом, або ж навпаки... Лінія фронту тут незрима. Боротьба триває в мисленні. За нього — нове мислення, нове бачення на благо країни й народу, і потрібно боротися.