Нові бомбісти

Нагадаємо, що о 00.25 4 липня на проспекті Переможців у півмільйонному натовпі мінчан і гостей столиці, які зібралися на святковий концерт, стався вибух. Спрацював пакет із саморобним вибуховим пристроєм, начиненим гайками і болтами, що був залишений під ялинкою на газоні через дорогу від стели «Мінськ — місто-герой».

Через деякий час неподалік від місця вибуху було виявлено ще один аналогічний вибуховий пристрій. За словами першого заступника міністра внутрішніх справ Білорусі Олександра Щурко, обидва пристрої були закамуфльовані під пакети з соком. До речі, три роки тому цей високопоставлений міліцейський генерал публічно заявляв, що «в Білорусі немає передумов для тероризму».

Незважаючи на велику кількість постраждалих (понад 50, 17-річний парубок досі перебуває у стабільно важкому стані), час і місце проведення диверсії (головне свято країни в центрі Мінська), за фактом події була порушена кримінальна справа за статтею «Злісне хуліганство».

Щоправда, багато хто з відомих у країні експертів і політиків, наприклад, лідер Білоруського конгресу демократичних профспілок (БКДП) Олександр Ярошук, уже відверто заявляє, що в цьому випадку потрібно говорити про терористичний акт.

Колишній високопоставлений офіцер КДБ також публічно заявив, що це був теракт: «Наявні ознаки теракту... По-перше, спроба дестабілізувати ситуацію в розпал масового гуляння, посіяти паніку з урахуванням того, що президент Білорусі перебував неподалік. По-друге, вибуховий пристрій, який був начинений болтами і гайками, означав, що людина, яка принесла його туди, при посиленому контролі з боку МВС, КДБ, Служби безпеки президента, готувалася до злочину. По-третє — масштаб вибуху. Дуже багато постраждалих, але, на щастя, немає жертв. Це свідчить, що був спрямований вибух, і пристрій виготовлений професіоналом».

Нагадаємо, що в кожному силовому відомстві Білорусі є спеціальний підрозділ, що відає боротьбою з терором. У ту фатальну ніч — із 3 на 4 липня — для забезпечення безпеки такого масштабного заходу були задіяні численні сили МВС, КДБ, Служби безпеки президента тощо. Однак це не допомогло. Про провальну роботу білоруських силовиків на нараді з ними 7 липня надто різко говорив і глава держави: «Давайте будемо відверті: відповідні служби й ми разом із вами не змогли забезпечити безпеку людей, хоч у нашій країні це можна було б зробити елементарно. Я реаліст і розумію: коли півмільйона людей товпиться на обмеженому просторі, це зробити дуже складно. Адже випадок стався в тих місцях, де, як мені повідомили, міліція, КДБ повзали по- пластунському, які були взяті під особливу охорону. Як же так сталося? Як же ви тоді охороняли?.. Ще одне запитання — чагарникові насадження. Зрозуміло, що ризик вибуху може вийти, передусім, звідти. Так мені довелося оглядати цю вирву, щоб віддати наказ закрити тілами міліціонерів ці місця. Це — про професіоналізм нашої міліції. Не вважаю, Вікторе Володимировичу (В.В. Шейман, голова Ради безпеки країни. — А.К. ), що ви повинні залишатися на цій посаді після інциденту. Ви винні, передусім!.. Ні чорта не зробили! І пишете мені рапорти після самого випадку. Та я більше за вас знаю про те, що там трапилося!

Далі Олександр Лукашенко заявив, що якщо керівники всіх зацікавлених відомств допустять повторення «вітебського» варіанта в країні, то на їхніх місцях «працюватимуть інші».

До відома, вітебські вибухи сталися три роки тому — восени 2005 року. У першому випадку вибуховим пристроєм виявилася металева банка, начинена болтами і цвяхами (начинка «вибухових пакетів» мінського розливу складалася з різномастих болтів і гайок). Банка знаходилася в квітковій клумбі поблизу зупинки громадського транспорту. Внаслідок вибуху постраждали двоє осіб. Через тиждень прогримів у Вітебську ще один вибух. Трапився він на одній із вітебських дискотек. Внаслідок нього постраждали близько 50 осіб, 36 з них були госпіталізовані.

Після тих вибухів деякий громадянин Білорусі, який представлявся керівником Білоруської республіканської визвольної армії, що проживав на той час у Німеччині, став погрожувати новими вибухами. Були проведені обшуки на квартирах незареєстрованої опозиційної організації «Малади фронт», а також ще близько 60 осіб. Двоє молодих вітебців провели півроку у в’язниці, але потім були випущені на волю. Фактично країна так і не дізналася винуватців вітебських вибухів.

Цього разу об’єднані демократичні сили країни також побоюються, що вибух у центрі Мінська можуть «повісити на них» і почати закручення гайок у країні, тому прийняли відповідну заяву, де зазначається, що вони засуджують вибух під час святкування Дня незалежності й закликають провести об’єктивне розслідування цих подій.

У свою чергу під час відвідування лінії Сталіна під Мінськом Олександр Лукашенко заявив, що «закручення гайок — мерзотність якась. Що такого сталося в країні, щоб закручувати гайки? У цьому випадку, хоч питання й політичне, але розбиратися ми будемо згідно із законом... Гайки закручуватимемо на головах у тих, хто причетний до цих вибухів». Щоправда, він відразу ж поспішив зазначити, що «під час розслідування цих подій правоохоронні органи не звертатимуть уваги на те, чи є причетні до інциденту лідерами якої-небудь політичної організації, чи ні».

Цікаво, що днями з питанням: «А де ви були в ніч із 3 на 4 липня?» місцевий дільничний звернувся до Миколи Уласевича, члена Національного комітету об’єднаної громадянської партії, висуненого в окружну виборчу комісію з Івьєвського виборчого округу і який проживає в селі Вороняни Островецького району Гродненської області. Невже почався «хрестовий похід» проти опозиції і стартувала її «зачистка» перед парламентськими виборами цієї осені?

Більшість незалежних експертів сходяться на думці, що до островецького випадку має вiдношення таке поняття як «перегинання на місцях». Політолог Сергій Ніколюк спеціально для газети «День» підкреслив, що «опозиції немає абсолютно ніякого сенсу викликати вогонь на себе напередодні найважливішої політичної кампанії цього року, оскільки владі потрібно показати себе перед Заходом, які вони білі й пухнасті і розраховувати на свою легітимізацію, а також на західні кредити». Заступник голови БНФ Віктор Івашкевич вважає, що сценарій розхитування білоруського суспільства через недавній вибух неприйнятний як для влади, так і для опозиції: «Гадаю, що слід цього вибуху тягнеться або в Росію, або до тамтешніх нацдемів, або до російських «грошових мішків», яких тут банально «кинули». Трагедія 4 липня — це удар по незалежності країни, а за неї виступають як білоруська влада, так і її опоненти». Колишній проректор головної навчальної установи країни — Білдержуніверситету — Анатолій Павлов, категорично засуджуючи вибух у Мінську, зі свого боку зазначив, що «в будь-якому випадку дуже погано і може викликати всілякі наслідки, коли одна частина білоруського суспільства не розуміє й не приймає інтереси та пріоритети іншої її частини».

Разом із тим окремими експертами не виключається і ймовірність причетності самої влади до організації інциденту на проспекті Переможців. Наприклад, політолог Володимир Мацкевич в інтерв’ю «Німецькій хвилі» не виключив, що вибух у центрі Мінська під час святкування офіційного Дня незалежності міг бути спровокований деким із самої влади — мовляв, і президент не був відразу після вибуху евакуйований його ж спецслужбами, і в народ він відразу пішов після трагедії, неначе знав, що наступного вибуху не буде.

Сам Олександр Лукашенко трактує свою поведінку відразу після вибуху тією обставиною, що дай він «добро» на свою евакуацію, в півмільйонному натовпі могло б початися паніка, що могла б призвести до тисняви, і як наслідок, до численних людських жертв.

Проте версія, що глава Білоруської держави хоче своїми ж діями підірвати те, що насаджувалося ним же останні 13 років реноме ледве чи не «найстабільнішої країни у світі» здається дійсно малопереконливою.

Допустити ж думку, що частина президентського оточення вирішила самостійно вирішувати свої проблеми (в тому числі і велику приватизацію, що починається в Білорусі), також дуже складно. Принаймні, в коментарі для «Дня» авторитетний білоруський політолог Валерій Карбалєвич категорично відкидає і цю версію: «Можливі витрати дуже вже перевищують можливі ж плюси. Одна річ — вести кулуарну боротьбу між собою, в тому числі, із застосуванням деяких заборонених прийомів, і зовсім інше — влаштовувати вибух у центрі Мінська. Особисто я схиляюся до двох найвірогідніших версій подій, що сталися в ніч із 3 на 4 липня в центрі Мінська.

Перша. Певні російські олігархи, можливо, розсерджені невиконанням домовленостей із білоруською владою, вирішили таким чином висловити попередження для останніх, що з ними так вчиняти не можна.

Друга. Про себе захотіла голосно заявити невідома радикальна організація. Версію про терориста-одинака я відкидаю, оскільки йому одному обдурити десятки тисяч співробітників білоруських спецслужб не під силу».

Додамо до всього сказаного, що Олександр Лукашенко чекає конкретних результатів від силовиків щодо недавнього вибуху в Мінську вже найближчими днями.

P.S. Вчора Олександр Лукашенко підписав указ про звільнення Віктора Шеймана з посади державного секретаря Ради безпеки Республіки Білорусь у зв’язку з переведенням на іншу роботу. Рішенням голови держави також звільнено з посади голову адміністрації президента Білорусі Геннадія Невигласа.