Нові рубежі НАТО

Американський корабель, який заходить на іспанську військово-морську базу цього тижня, творить історію. Прибуття корабля ВМС США «Дональд Кук» із Норфолка, штат Вірджинія, до свого нового місця базування в порту Рота, що на атлантичному узбережжі Іспанії, є демонстрацією того, що вперше судно ВМС США, яке оснащено високотехнологічною балістичною системою ПРО Aegis, буде постійно базуватися в Європі.

Корабель «Дональд Кук» є першим із чотирьох есмінців ВМС США, які з майже 1200 моряками та членами екіпажу на борту, відіграватимуть центральну роль в дієздатності протиракетної оборони НАТО. Але кораблі виконуватимуть багато інших завдань, наприклад, такі, як морські операції із підтримання безпеки, двосторонні та багатосторонні навчання, а також участь в операціях і розгортання НАТО, зокрема постійних морських груп НАТО.

Прихід корабля «Дональд Кук» означає крок вперед для НАТО, для європейської безпеки і для трансатлантичного співробітництва. Він наочно демонструє міцність зв’язку між Америкою і Європою у вирішенні складних і непередбачуваних проблем безпеки у наш час.

Стійкого прогресу досягнуто після того, як у листопаді 2010 року на Лісабонському саміті НАТО було вирішено розвивати можливості протиракетної оборони для захисту всього населення, території та збройних сил країн Європи, які є членами НАТО. У квітні 2012 року на саміті в Чикаго НАТО оголосило про проміжні можливості як оперативно значний перший крок. Очікується, що повних можливостей буде досягнуто в найближчі роки.

Метою системи протиракетної оборони НАТО є захист Європи від реальної загрози. Принаймні 30 країн у всьому світу або мають на озброєнні балістичні ракети, або намагаються їх придбати. Ноу-хау, необхідні для їхнього створення, поширюються, і до того ж збільшується радіус дії, і деякі ракети поза межами євроатлантичного регіону вже спроможні вразити європейські міста.

Корабель «Дональд Кук» і три інші есмінці США поліпшити можливості датчиків і перехоплювачів, які можуть виявляти та збивати балістичні ракети, спрямовані на Європу. У майбутньому інші важливі компоненти системи протиракетної оборони включатимуть у себе додаткові радари, датчики й ракети-перехоплювачі — і більше кораблів.

Завдяки американсько-європейському поетапному адаптивному підходу до протиракетної оборони НАТО вже може розраховувати на потужну радіолокаційну станцію (РЛС), що базується в Туреччині. Також розпочато роботу з будівництва перехоплювача наземного базування та радара в Румунії. Польща оголосила про плани будівництва своїх повітряних і протиракетних можливостей. Нідерланди модернізують чотири радіолокаційні фрегати, щоб зробити їх придатними до протиракетної оборони, і запропонували свою протиракетну систему Patriot. Так само діє Німеччина.

Нідерланди, Німеччина та США вже розгорнули ракети Patriot на південно-східному кордоні НАТО, щоб допомогти обороняти і захистити Туреччину від можливих ракетних атак із боку Сирії. І, приймаючи у себе чотири есмінці ВМС США, Іспанія робить життєво важливий внесок не тільки в протиракетну оборону НАТО, а й у безпеку всього Середземноморського регіону.

Щоб зв’язати всі ці національні активи разом, НАТО розробило і розширює технологічно просунуту систему командування і контролю на основі авіабази Рамштайн у Німеччині. Система вже може встановлювати зв’язок між супутниками, радарами і перехоплювачами, щоб захиститися від ракетних ударів. І ці можливості в найближчі роки ставатимуть більш складними та гнучкими. Це робить унікальним НАТО: єдина багатонаціональна організація, яка може об’єднати найскладніші системи найбільш спроможних країн світу, щоб створити ефективне ціле.

Насамперед, розгортання системи ПРО є кроком вперед у трансатлантичній співпраці, тому що американські кораблі являють собою більше ніж військовий потенціал. Кожен із них є восьмитисячотонним нагадуванням  відданості Америки безпеці Європи.   

Водночас протиракетна оборона НАТО демонструє відданість безпеці європейських союзників, оскільки вони розвивають свої можливості в цій залузі. Я закликаю всіх союзників подумати, як вони  можуть внести подальший внесок у систему, яка захищатиме всіх нас у Європі.

Протиракетна оборона відкриває нову форму співпраці, з новими можливостями проти нових загроз. Якщо раніше ми вишиковували танки уздовж кордонів, то тепер ми будуємо складну систему, яка вимагає низку високотехнологічних внесків багатьох союзників, — на суші, на морі й у повітрі. Система протиракетної оборони НАТО — це показник того, як трансатлантична командна робота виглядає в ХХІ столітті.

Проект Синдикат для «Дня», переклад Миколи СІРУКА, «День»

Андерс Фог РАСМУССЕН — Генеральний секретар НАТО і колишній прем’єр-міністр Данії.